Терни і лаври Володимира Вовкодава

Вовкодав Володимир_терни і лаври_2022_обкладинкаВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МОЯ ВІННИЧЧИНА» інформує:
18 вересня 2022 року. Набирає обертів наша видавнича серія «Твої люди, Вінниччино». Її випуском 5-им стане книга «Терни і лаври Володимира Вовкодава» про нашого земляка, легендарного українського повстанця, краєзнавця, фольклориста, етнографа, історика Володимира Петрович Вовкодава. Книга безцінна для того, хто прагне досконало знати історію рідного краю та людей, що її творили. Упорядником та втілювачем у життя цього проекту став подвижник Влодимира Вовкодава, палкий популяризатор життя і творчості видатних земляків письменник ВОЛОДИМИР ГОРЛЕЙ. Зустрічайте та замовляйте це неймовірне видання!
АНОТАЦІЯ
Це книга про Володимира Петровича Вовкодава – Подільського краєзнавця, фольклориста, етнографа, громадського діяча, який у роки Другої світової війни перебував під німецько-фашистською окупацією, був членом ОУН-УПА, виступав проти гітлерівських загарбників та червоного терору, був політв’язнем сталінських таборів, боровся за суверенну і незалежну Українську державу у 1989-2012 роках.
Книга містить автобіографічні дослідження про витоки козацького роду Володимира Вовкодава, спогади сучасників про нього, які прагнули відтворити словесний образ сміливої і мужньої людини.
У книзі зібрано дослідження самого краєзнавця про життя і діяння народного месника У. Кармалюка, про нескорених духом борців за незалежність, про жахливі події періоду колективізації, голодомору та репресій на Хмельниччині і Вінниччині. В основу видання покладено публікації, надруковані в газетах, журналах за 1960-2016 роки.
Книга виходить в серії Видавничого Дому «Моя Вінниччина» (випуск 5) і стане у пригоді учнівській і студентській молоді, учителям історії, керівникам гуртків літературного краєзнавства, музейним працівникам, дослідникам культурної спадщини українців.
З газети «Проскурів». «З когорти покликаних»:
… А того дня в редакції “Часу”, тоді вже на вулиці Вайсера, з’явився літній чоловік, у якому я не одразу впізнав Вовкодава — засновника і директора музею Устима Кармалюка у селі Кармелюкове Жмеринського району, куди я декілька разів їздив на екскурсії ще за радянських часів і заради якого в січні 1990-го туди привіз різдвяний десант з Львівщини, долаючи перешкоди міліції та місцевого партактиву…
Тоді ми з хлопцями-рухівцями зуміли доправити на батьківщину Устима Кармалюка вертеп самодіяльних артистів з карпатського Сколе на “Ікарусі”, виступити перед сільською молоддю з ним, але того пізнього вечора Володимира Вовкодава не побачили, бо жив він у сусідніх Кирилівцях та, видно, і не сподівався, що його лист до тодішнього голови РУХу, поета Івана Драча, який передав його львівським рухівціям з проханням направити по можливості саме в це село вертепну групу, здійснять хмельницькі рухівці. Ми ж тоді проїхали околичними дорогами, аби не потрапити до рук міліції, яка чатувала на нас на центральній трасі, через Копистин у село Богданівці, побували у райцентрі Деражня, селищі Вовковинці, де потішили місцевих жителів вертепним дійством і колядками. а пізно ввечері, перетнувши кордон з Вінниччиною, десантували у Кармелюковому, заставши зненацька місцевих компартійців, які, щоправда, пробували нам перекрити дорогу на в’їзді у село трактором Т-150, але безрезультатно, бо хлопець-тракторист у тому конфлікті, як і належить нащадкові славного месника, перейшов на наш бік…
Спогад про цю подію й усі ці факти, здавалося, мали змусити до повної відвертості і Володимира Петровича. Проте під час тієї зустрічі ми говорили загалом лише про Гальчевського, про якого він розповів немало цікавого. Адже народився Вовкодав на хуторі поблизу “столиці” славного отамана — села Сахни, нині Летичівського району, що на кордоні з Вінниччиною, а його батько та дід добре знали особисто Гальчевського й боролися з більшовиками у його підпільній повстанській мережі. На пасіці діда та батька Вовкодава отаман не раз гостював, тож Володимир Петрович володів унікальними спогадами своїх рідних та односельців про нього і, як виявилося, багато літ їх узагальнював не лише у Сахнах, де Гальчевський по закінченні вчительської семінарії починав вчителювати, але й по сусідніх селах Летичівщини, Літинщини, Жмеринеччини…
Михайло КАМЕНЮК, редактор Видавничого Дому «Моя Вінниччина»