Author Archive

Руда Майя_Павутинка любові_2022_обкладинка_1Перші дні зими прийшли до мене з великою радістю, – сповіщає в соціальних мережах авторка Майя Руда. Вийшла моя чергова поетична збірка « Павутинка Любові», видана в видавництві «Твори» м. Вінниці. Це  вже друга поетична ластівка за останній  місяць, адже в кінці листопада вийшла збірка лірики « Мить сонця» в цьому ж видавництві. «Павутинка Любові» – це книга інтимної лірики, розрахована на широке коли читачів різних вікових категорій.« Павутинка  Любові» – книга на 150 сторінок складається з  п’яти розділів : «Чорний чай недопитоі ночі», «Вона прийшла моя весна осіння», «Поглянь, як сходять зорі із розп’ять», «Суєтне серце Господа не чує», «Навчись любить і більшого не треба». Читач матиме змогу торкнутися таїнства людських почуттів любові, людяності, жертовності у різнобарвних його проявах , причаститися еліксиром любовного трунку від Любові земної до Любові Небесної, наповнити душу чистим струменем енергії тонкої лірики серця. В книзі відображається і інша сторона людських стосунків :ревнощі, зрада, корисливість, та ін.  Значна кількість творів інтимно- філософського спрямування.

Дякую мудрому наставнику, талановитому поету Михайлу Каменюку, який посприяв у виданні збірки лірики  та спонсорам книги Олександру Корчовому та Євгену Безлепкіну, завдяки яким книга вийшла в світ.

Рада буду, якщо читачам вона сподобається.

Премія Руданського_14122214 грудня 2022 року. Сьогодні відбулося засідання журі щорічної Всеукраїнської літературної премії імені Степана Руданського на чолі з головою журі, заступником голови Вінницької обласної ради  І.Д.ІВАСЮКА. На здобуття високої нагороди претендувало цього разу 5 номінантів. Після детального обговорення представлених їхніх творчих доробків шляхом таємного голосування вирішено відзначити премією:

– РУДИКА ВАСИЛЯ (Київ) за сатиричний роман «Слуга народу» (висунутий КЗ «Бершадська бібліотека»;

– КИРНИЦЬКОГО ВІТАЛІЯ – за аудіо альбом з читанням сатири і гумору «Кому чого бракує» (висунутий Вінницьким куренем гумористів та військовою частиною А 2656);

– ДЯЧЕНКО ОЛЕНА – за авторські гумористичні відео сюжети аматорського гумористичного дуету «Королеви гумору» (висунута Центром культури і дозвілля Тростянецької селищної ради  Гайсинського району Вінницької області).

Дипломи та грошові винагороди загальним розміром понад 70 тисяч гривень (фінансується вінницьким обласним бюджетом) лауреатам буде вручено найближчим часом.

Як відзначили під час обговорення члени журі, роль і значення сатири і гумору набуває особливої сили в час суворих випробувань, які прийшли в наш край з військовою агресією Росії проти України. В цей час активізуються оперативні форми донесення дотепного, веселого, гострого художнього слова до людей, в першу чергу, до наших захисників-воїнів, чим і займаються популярні в народі виконавці В.Криницький (служить у ВСУ) та О.Дяченко (активна волонтерка). В ці дні народилася й оригінальна ініціатива обласної комунальної установи «Видавничий Дім «Моя Вінниччина» та Вінницької міської централізованої бібліотечної системи, що швидко набула широкої популярності, – створення аудіо бібліотеки в інтернеті «Вінницька звукова книга на ютубі», вже підготовлено і розміщено в ефірі 15 її програм, які використовуються і в освітньому процесі.

Літературна премія імені Степана Руданського працює на Україну та її літературу. А число її лауреатів наблизилося до 60.

Бурбело і Вітковський_141222_214 грудня 2022 року. У вінницькому молодіжному центрі «Квадрат» директор ВОКУ «Видавничий Дім «Моя Вінниччина», голова Вінницької організації НСПУ ВАДИМ ВІТКОВСЬКИЙ разом з письменниками, редактором журналу «Вінницький край» ВАЛЕНТИНОЮ СТОРОЖУК та редактором «Видавничого Дому» МИХАЙЛОМ КАМЕНЮКОМ взяли участь у нагородженні переможців УІ літературного конкурсу «Струна на арфі України» імені посмертно прийнятої до лав НСПУ Олександри Бурбело. Цей конкурс, заснований сім’єю О.Бурбело за підтримки вінницької письменницької організації, вже набув статусу всеукраїнського і став важливою підоймою в підтримці літературно обдарованої учнівської молоді. Так серед 30 цьогорічних лауреатів та дипломантів конкурсу є школярі з Бережан на Тернопільщині, Остра з Чернігівщини, Яремчі з Івано-Франківщини, Хуста з Закарпаття і, звісно, вінничани: Вінниця, Могилів-Подільський, Погребище, Тульчин, наші сільські і районні зовсім юні таланти.

Бурбело і Вітковський_141222_3 Дідусь Олександри Бурбело – незабутньої зіроньки поетичної – ВОЛОДИМИР ЯКОВИЧ БЕВЗ та ВАДИМ ВІТКОВСЬКИЙ вручили переможцям дипломи, грошові премії і, звичайно, передріздвяні подарунки. Ще два учні отримали відзнаки журналу «Вінницький край».

Нагороджені були і наставники школярів, їх п’ятеро: Галина Головацька, Світлана Лугова, Галина Гуль , Наталія Брик з Бережан та Світлана Єлисеєва з Вінниці.

Як завжди, на урочистостях була присутня і уважно спостерігала за дійством знаменита вівчарка «Баді», як має справжнє посвідчення воїна, учасника боїв на Сході України проти російського агресора. Вона воювала на фронті разом з батьками Олександри Бурбело Світланою та Сергієм, а вийшовши на заслужений відпочинок, повсюди супроводжує Володимира Яковича Бевза і стала справжньою улюбленицею усіх на культурно-масових та просвітницьких заходах.

Вадим Вітковський повідомив присутнім радісну новину: іменем Олександри Бурбело за клопотанням вінницьких письменників нещодавно названо одну з вінницьких вулиць.

Композитор і поетеса ВЕРОНІКА ОСТАПЧУК виконала свої пісні на слова Олександри Бурбело. А Вадим Вітковський отримав можливість сфотографуватися з переможницею конкурсу з його рідної Борівки Катею Державець та її мамою Тетяною Кучер.

Премія Вовкодава_202215 грудня 2022 року виповнилося б 96 років від дня народження відомого Подільського краєзнавця, фольклориста та етнографа Володимира Петровича Вовкодава (1926-2012). До цієї дати встановлено нових лауреатів краєзнавчої премії його імені за 2022 рік. Ними стали:

Микола Дмитренко (Київ) – фольклорист, етнограф, літературознавець, письменник, журналіст, педагог, краєзнавець, видавець, громадський діяч; лауреат краєзнавчої премії за 2022 рік у номінації «Фольклористика» за книгу «Українська Фольклористична Енциклопедія у 2-х т.» (2019-2020);

Олександр Бакуменко (Київ) – поет, прозаїк, публіцист, драматург, літературознавець, мистецтвознавець; лауреат краєзнавчої премії за 2022 рік у номінації «Літературне краєзнавство» за книги літературних досліджень «Доброзвучна Муза» та «У сузір’ї «Дніпра» (2018-2020);

Михайло Каменюк (Вінниця) – український письменник, краєзнавець і публіцист, драматург, перекладач, громадський діяч; лауреат краєзнавчої премії за 2022 рік у номінації «Історичне краєзнавство» за книги-історії сіл «Івча: доля, історія, люди» та «Григорівка: красуня, що народилася на морському дні» (2018-2019);

Костянтин Завальнюк (Вінниця) – історик, дослідник, історик, краєзнавець і архівіст; лауреат краєзнавчої премії за 2022 рік у номінації «Історичне краєзнавство» за книгу про людей з легенди «Отаман Голуб: життя і чин» (2022).

Валерій Рекрут (Вінниця) – кандидат історичних наук, краєзнавець і публіцист; лауреат краєзнавчої премії за 2022 рік у номінації «Історичне краєзнавство» за книги про видатні постаті у боротьбі за державність України «Нариси життя Гайсинщини» та «Отаман Голуб: життя і чин» (2020-2022).

За повідомленням координатора конкурсної комісії Володимира Горлея, краєзнавча премія ім. Володимира Вовкодава заснована громадською організацією «Жмеринське міськрайонне літературно-краєзнавче об’єднання «Калинове гроно» разом із Вінницькою обласною організацією Національної спілки краєзнавців України, Жмеринською райдержадміністрацією та Жмеринською міською радою у 2018 році з метою вшанування пам’яті відомого Подільського краєзнавця, фольклориста, етнографа Володимира Петровича Вовкодава (1926-2012) та відзначення творців краєзнавства в царині народознавства, історичного та літературного краєзнавства.

Від 2020 року районна краєзнавча премія імені Володимира Вовкодава набула обласного статусу. Від 2022 – краєзнавчою Премією активно опікуються Жмеринська районна військова адміністрація, Жмеринська міська рада.
На конкурс відбираються роботи, що стосуються популяризації творчості Володимира Вовкодава, історії Подільського краю, вивчаються звичаї і традиції минулого та сучасного, а також розповіді про долю відомих і мало відомих особистостей рідного краю, про видатні постаті у боротьбі за державність України.

За цей час визначено 22 лауреати і шість дипломантів премії імені Володимира Вовкодава. Їм вручені дипломи, нагрудні знаки, посвідчення та грошові винагороди. За 2022 рік преміальні кошти перераховано у фонд ЗСУ.

Стожари_2012Поетка Світлана Травнева збирає матеріали для нового  числа літературно-мистецької збірки «Стожари Поділля», яка є виданням Внницької обласної організації Національної спілки журналістів України.  Вітається українська поезія, мала проза, переклади, есеї, замальовки, пісні з нотами від авторів Вінниччини, чорно-біла графіка художників, художні світлини. Збірку видаватимуть коштом авторів, які куплятимуть свої примірники. Наразі кошторис видання з’ясовується. Матеріали окремими файлами з портретними фото авторів та стислою творчою біографією надсилати до 15 січня 2023 року  на електронну адресу bilostenna@ukr.net Довідки за телефоном: 0977456273

Кобець_вечір_291122_0«У товаристві Кобця Василя» – таку назву мав літературний вечір, присвячений вшануванню пам’яті знаного вінницького письменника, журналіста, громадського діяча й патріота своєї країни – Василя Дмитровича Кобця, який відбувся 29 листопада 2022 року у Вінницькій ОУНБ.

Знаково, що саме у ці пам’ятні для письменника дні, його рідні ініціювали вшанування Василя Дмитровича.

Василь Кобець – це легенда Вінниччини. Як письменник та громадський діяч своїм талантом і невтомною працею заслуговує високої народної й державної шани.

Василь Кобець – лауреат літературних премій імені Михайла Коцюбинського, Миколи Трублаїні, Михайла Стельмаха, Володимира Забаштанського, Міжнародної премії імені Василя Стуса, Всеукраїнської премії імені Івана Огієнка та премії імені Івана Богуна за громадську діяльність. Нагороджений орденами Св. Архистратига Михаїла, Св. рівноапостольного кн. Володимира Великого, Покрова Пресвятої Богородиці, почесною відзнакою «За заслуги перед Вінниччиною».

Протягом багатьох років Василь Дмитрович був членом Громадської ради при Вінницькій обласній державній адміністрації та Вінницькій обласній Раді.

У мікрофона Жанна Дмитренко

У мікрофона Жанна Дмитренко

Під час заходу сини Василя Кобця – Павло, письменник, та Тарас, громадський діяч, подарували у фонд обласної книгозбірні дванадцятитомне видання свого батька, унікальність і важливість якого полягає в тому, що в ньому вміщені твори, написані та видані протягом усієї творчої діяльності Василя Дмитровича. Олена Заквацька, заступник директора з основної діяльності Вінницької ОУНБ, подякувала родині за такий вагомий подарунок для бібліотеки і зазначила, що обласну бібліотеку пов’язують довгі роки плідної співпраці з Василем Кобцем. Письменник був частим учасником різноманітних літературно-мистецьких заходів, зокрема, Василь Дмитрович був незмінним учасником традиційних Стусівських читань, які проходять уже понад тридцять років в обласній бібліотеці.

Теплі слова про письменника, про його багатогранний талант, невичерпну енергію, меценатство в культурі та книговиданні висловили Вадим Вітковський, Михайло Каменюк, Жанна Дмитренко, Василь Петрук, Степан Дровозюк, Ірина Зелененька, Олександра Кучинська та ін.

Твори Василя Кобця покладено на музику. Під час зустрічі Вероніка Остапчук, бард і композитор співала пісні на слова нашого земляка. Також музичні вітання усім присутнім подарували відома вінницька співачка й бард Тетяна Скомаровська та онука письменника Соломія Кобець.

Протягом усього свого життя письменник невтомно трудився на літературній ниві, ділився досвідом з молоддю, виховував юних талантів, брав активну участь у громадському житті, спонукав берегти історичну пам’ять, надихав нас любити Україну та був справжнім патріотом своєї країни.

Під час заходу поезію Василя Кобця читав Андрій Побережний, актор Вінницького обласного академічного українського музично-драматичного театру імені Миколи Садовського та студенти філологічного факультету КЗВО «Вінницький гуманітарно-педагогічний коледж» і Вінницького технічного фахового коледжу. Читці у кожному вірші намагалися передати неймовірну енергетику автора, його щирість, відвертість та виразність.

Модератором заходу була Ніна Артапух, провідний бібліотекар відділу маркетингу, реклами та соціокультурної діяльності.

Захід супроводжувала книжкова виставка із фондів Вінницької ОУНБ «Прийти в цей світ – зорею спалахнути», підготовлена  фахівцями відділу краєзнавства.

 

Про захід написав у соцмережах очільник вінницьких письменників Вадим Вітковський: Учора родина світлої пам’яті Василя КОБЦЯ спільно з Вінницькою обласною науковою бібліотекою імені Отамановського організували і  провели у філії бібліотеки зустріч *У товаристві  Кобця Василя*, що обіцяють зробити щорічною.

Не зважаючи на війну, захід зібрав повну залу відвідувачів,  друзів Василя Дмитровича.

Яким мені уявляється  Кобець  з Вічності? Найперше, як НАРОДНИЙ ПИСЬМЕННИК! І хоча такого звання поки що в Україні не існує, але є письменники, гідні цього звання! Мені пощастило знати Народного поета Кабардино- Балкарії Кайсина Кулієва, тому я можу порівнювати. За радянської доби кому бути ближче до народу визначали партія і держава,  їхні твори друкували у читанках і букварях, примушували учнів завчати напам’ять їх. Вірші Василя Кобця люди у селах без примусу вчили і цитували напам’ять у автобусах, магазинах, на базарах… Коли я повідомив йому про один такий випадок у моєму рідному селі Борівці, то він спершу не повірив, але потім я влаштував йому зустріч із цією 80-тилітньою його поетичною волонтеркою, з ініціативи Ніни ГНАТЮК  ми запросили цю унікальну бабусю на зустріч у музеї Коцюбинського, вона читали десятки поезій Кобця і Стуса, а Василь і його родина раділи…

Михайло Каменюк у своєму виступі назвав Василя Кобця *ілінецьким метеоритом*, що так само  стрімко увірвався в літературу зі свого села Слободище і залишив у ній помітний слід навіки.

Жанна Дмитренко зізналася, що назвати так вечір прийшло на думку саме їй якось…

Леонід Куций передав вірша *від письменницької братії – з почуттям симпатії*,,,

Василь Петрук, вчений і заступник голови обласного Конгресу української інтелігенції, товариш Василя Кобця, запропонував, аби цю патріотичну організацію на Вінниччині очолили сини Василя Дмитровича Павло чи Тарас і *надали їй нового життя*…

Степан Дровозюк, доктор історичних наук і ректор Інституту підвищення кваліфікації вчителів, відзначив масштаб поетичної думки Кобця – *від лугового коника до Бога!*

Ірина Зелененька, кандидат філологічних наук педуніверситету, яку привів у літературу Василь Дмитрович,  згадала,  як це сталося..

У залі були помічені письменники Юрій Сегеда, Людмила Любацька…

Присутніх приємно вразила внучка Василя Дмитровича,  яка під акомпанемент собі на електронній гітарі талановито прочитала поетичні рядки дідуся.,,

Вірші поета читали учні гуманітарно- педагогічного й технічного коледжів…

Василь Дмитрович Кобець встиг написати найголовнішу книгу свого життя  – історію рідного села Слободище, її до друку в серії *Моя Вінниччина* готує родина письменника, верстку показав Михайло Каменюк. ..

Вирішено належно вшанувати пам’ять відомого українського письменника і Патріота названням вулиць його імені у Слободищі, Іллінцях і у Вінниці,  заснуванням премії його імені для талантів року в номінаціях поезії та прози, встановити йому пам’ятник, що над ним уже працює скульптор Володимир Оврах…

З фотокамерою працював відомий фотохудожник Видавничого Дому *Моя Вінниччина* Олександр ГОРДІЄВИЧ.

Відгук письменниці Ірини Зелененької: 29.11.22. Мистецька родина Василя Кобця разом із колективом Вінницької  обласної наукової  бібліотеки імені Валентина Отамановського, спільно з керівництвом ВО НСПУ, із представниками депутатського корпусу та з науковцями краю ініціювала проведення читань “У товаристві Василя Кобця”. Назва – похідна від рядка поезії Жанни Дмитренко. Читання будуть щорічними, з’явиться премія ім. Василя Кобця.

Голова ВО НСПУ Вадим Вітковський справедливо назвав Василя Кобця народним письменником, а це – найвище звання, бо вірші Василя Кобця миттєво запам’ятовуються, їх знають і школі, і педагоги в різних куточках краю, виховані на щорічних нарадах “Стусового кола”, до керівництва якими Василь Кобець запрошував викладачів  ВДПУ ім. М.Коцюбинського – проф. Анатолія Подолинного, доц. Тетяну Яковенко.

Український Петрарка Михайло Каменюк величав Василя Кобця  “іллінецьким метеоритом”, спалах котрого неповторний…

Письменник Павло Кобець

Письменник Павло Кобець

Василь Петрук, науковець, заступник голови обласного Конгресу української інтелігенції,   запропонував Павлові й Тарасові Кобцям очолювати організацію.

Степан Дровозюк, доктор історичних наук, ректор Інституту підвищення кваліфікації вчителів, окреслив світовид  поезії Василя Кобця так: “…від лугового коника до Бога!”

Серед, так би мовити, наймолодших  зі “Стусового кола” – Юрій Сегеда, письменник, журналіст (“Вінниччина”)  та Ірина Зелененька, кандидат філологічних наук, старший викладач кафедри української літератури ВДПУ ім. М. Коцюбинського. Науковиця наголосила на важливості спадкоємності мистецьких поколінь, на потребі діалогу. Адже Поділля має багато великих імен, частина з яких, на жаль, – вічні. Пишучи статтю про творчість Василя Кобця, зауважила, скільки в його поезії пророчих рядків про загострення боротьби за незалежність, від “Нині кровоточить  Маріуполь” – до “Нас Московія ще довго не залишить”…

Поезія Василя Кобця напрочуд музична:  онучка Василя Кобця на електрогітарі виконала “Гімн Донбасу”, на акустичній гітарі музикувала про любов Тетяна Скомаровська. Вірші поета читали студенти вінницьких гуманітарно-педагогічного та  технічного коледжів…

Василь Кобець написав історію рідного  Слободища, котра вийде друком у серії “Моя Вінниччина”, – готує проєкт родина мистця. Буде вшановано видатного подолянина і йменуванням вулиць у Слободищі, в Іллінцях,  буде встановлено пам’ятник, над яким уже працює скульптор Володимир Оврах. А ніби нещодавно Василь Кобець, разом зі своїми синами, опікувався спорудженням пам’ятника Василеві Стусу… Та й не лише… Геніальний фотохудожник Видавничого Дому “Моя Вінниччина” Олександр Гордієвич також монументалізував постать, як і  урочисту зустріч посеред повномасштабної війни.

Будьмо мудрими в єдності й перемагаймо всяке лихо, ніби за вічними заповітами тих, кого належить шанувати…

Сидоржевський_271122У Житомирській обласній універсальній науковій бібліотеці імені О.Ольжича відбувся творчий вечір голови Національної спілки письменників України, уродженця Житомирщини Михайла Сидоржевського.

Вечір, на який зійшлися письменники і представники громадських організацій Житомирщини, а також шанувальники творчості письменника, відкрила голова Житомирської обласної організації НСПУ Світлана Гресь, яка представила гостя.

 

Впродовж вечора, який тривав майже дві години, М.Сидоржевський поділився своїм баченням процесів і тенденцій в українському суспільному життя на тлі російсько-української війни, наголосив на проблемах для української культури, які, на його думку, постануть перед нами після нашої перемоги, і які нам доведеться вирішувати для того щоб, у світлі новітніх загроз і викликів, зберегти українську ідентичність. Також гість прочитав уривки зі своїх прозових та публіцистичних творів, відповів на запитання присутніх.

Пресслужба НСПУ

 

Велике інтервью про Спілку письменників.

Ovrah_A_IMG_2294Триває подання творів на здобуття Всеукраїнської літературної премії імені Степана РУДАНСЬКОГО. До 1 грудня 2022 року. Твори надсилати на адресу Вінницького обласного Центру народної творчості.

Музей-садиба. Художник Микола Бурачек, 1928 р.

Музей-садиба. Художник Микола Бурачек, 1928 р.

8 листопада 2022 року Вінницький літературно-меморіальний музей імені Михайла Коцюбинського відзначає  95-річний ювілей.

Саме у цьому будинку в 1864 році народився видатний український письменник Михайло Михайлович Коцюбинський.

За 95 років тут побували мільйони відвідувачів, зросли покоління культурних діячів та продовжують надихатись Генієм усі його поціновувачі.

З нагоди ювілею у музеї відбулись урочистості. До свята працівники закладу  підготували виставку  картин «Музей і час»- на тринадцяти полотнах  заклад зображено в різних інтерпретаціях у різні роки, презентовано відео «Історія музею».

Доторкнутись до атмосфери часів Михайла Коцюбинського  допомогли молоді театрали та музиканти нашого міста за ініціативи ГО «Креативний простір».

Директор департаменту культури ВМР Максим Філанчук від імені міського голови Сергія Моргунова та Вінницької міської ради  привітав колектив зі святом, подякував працівникам музею за їх відданість своїй справі та любов до рідного міста.

Також працівників музею з визначною датою привітали: депутат обласної ради та  голова Вінницької обласної організації профспілки працівників культури Тетяна Побережна, директор департаменту маркетингу міста та туризму Олександр Вешелені, директорка КП «Офіс туризму» Тетяна Маєвська, колеги-директори закладів культури, підпорядкованих Департаменту культури ВМР,  голова Вінницької міської  організації спілки письменників Андрій Стебелєв,  письменниця та  колишня працівниця музею  Валентина Сторожук та колеги з міських та обласних музеїв.

Відоме й невідоме про музей Коцюбинського

До 95-ти річчя з дня відкриття Вінницького літературно-меморіального музею М.М.Коцюбинського презентуємо онлайн-проєкт «Відоме й невідоме про музей Коцюбинського» з цікавими та маловідомими фактами про наш заклад.

Цю частину землі, на якій зараз знаходиться музей, придбав ще у 20-х роках 19 століття дід письменника, Максим Абаза та побудував хутір, назвавши його Абазівкою.

Хата, у якій народився Михайло Коцюбинський раніше була клунею, яку згодом перебудував Максим Абаза та віддав на посаг майбутній матері письменника.

Викладач, О. Троцюк першою розпочала справу увічнення М. Коцюбинського. Вона зібрала серед старих мешканців відомості про Коцюбинських, які опублікувала 1925 р. у журналі «Шлях освіти». Згодом до активної роботи зі створення музею долучився і брат письменника – Хома Коцюбинський.

Хома Коцюбинський планував створити з колишньої садиби Коцюбинського заповідник з низкою дитячих культурних установ та громадських організацій задля популяризації  творчості Михайла Коцюбинського.

8 листопада 1927 р. відбулося урочисте відкриття Вінницького літературно-меморіального музею М. М. Коцюбинського, першого літературно-меморіального музеєм в Україні.

Першим директором закладу був брат письменника – Хома Коцюбинський, пізніше – молодший син письменника – Роман Коцюбинський.

Вінницький літературно-меморіальний музей М.М. Коцюбинського став методичним центром для літературних музеїв області. За активної участі працівників музею на Вінниччині створено 16 літературних музеїв і музейних кімнат.

У складні роки окупації за часів Другої світової війни частина предметів музейної колекції була втрачена, а в самому приміщенні загарбники влаштували авторемонтну майстерню.

У хаті, де народився письменник вперше побачила світ також його племінниця – Михайлинина Хомівна Коцюбинська – українська літературознавиця, перекладачка, активна учасниця руху шістдесятників.

Музей відвідували відомі українські письменники, серед яких Павло Тичина, Володимир Сосюра, Андрій Малишко, Максим Рильський, Михайло Стельмах та інші.

На території садиби, крім будинку, збереглися комора, сторожка. У саду ростуть липи, вік яких сягає 300 років,  груші-глеки, посаджені дідом письменника Максимом Абазою, а ще привезені Михайлом Михайловичем із Криму тамариск і магонія падуболиста. Також на території садиби є субтропічні агави, які любив письменник.

Зелененька на Дні писемності_081122Наша колежанка, заступниця голови обласної організації НСПУ Ірина Зелененька взяла участь у телевізійному  військово-патріотичному проєкті «Світанок». Далі пряма мова: «Мова та війна… Широке коло питань, головне з яких – чи не минеться хвиля популяризації всього українського, чи не забудуть земляки тяжкі уроки війни й не поспішатимуть брататися з кривавою зайдою…? Бо ж подібне було після  репресій та голодоморів…

Один із акцентів розмови – засилля нецензурної лексики. Те, про що просять наші воїни, – аби в тилу мирні люди не поспішали називати ворогів «чмобіками»… Подібні слова звільна побутують у  середовищі тих, хто прийняв на себе бої… Герої іронізують, стримуючи біль.

Але нагадують – не можна недооцінювати ворога…

Кожний із нас наближатиме перемогу, працюючи й підтримуючи усіх своїх, і тих, хто на фронті, і тих, хто в тилу. Бо війна приходить у ту хату, у котрій лаються…

Все буде Україна!»