Author Archive

1623784031_v-ognyВидавничий Дім «Моя Вінниччина» інформує:

Шановні письменники, літератори, публіцисти!

Готується до видання спецвипуск літературно-мистецького журналу «Вінницький край». Умовна тема: «Україна в вогні війни». Випуск присвячений нашій боротьбі за Незалежність проти ворожого вторгнення. Чекаємо ваших полум’яних творів, нарисів, оповідань, публіцистики, есеїв, світлин, репортажів та інших матеріалів на згадану тему.

Писати: 21050, Вінниця, Соборна, 72, оф. 315, редакція журналу «Вінницький край» або ж надсилати на електронні адреси  vadvit-8@ukr.net, 48may48@gmail.com

Слов_небо_2022_обкладинкаСлов’янське небо: літературно-мистецький альманах. Випуск перший. Житомир: Видавничий дім «Бук-Друк», 2021. – 180 с. – ISBN 978-617-8079-80-2.

Випуск альманаху «Слов’янське небо» – це частина великого спільного культурно-мистецького проекту Німецького товариства «Farben der Kunst» та українського громадського об’єднання «Русалка Дністровая» (Вінниця), який втілюється в життя з 2018 року. Мета альманаху, як і проєкту в цілому, сприяти зближенню літератур різних країн, на засадах свободи слова та інших демократичних цінностей, популяризація творчих пошуків і знахідок митців слова. Розраховано на широке коло читачів, всіх, кого цікавить сучасна література.

Остапов Василь_фотоШАБЛЯ ЛИЦАРЯ ВАСИЛЯ ОСТАПОВА ЗАЛИШАЄТЬСЯ ОГОЛЕНОЮ

Він пішов од нас у день, коли нащадкові родини Шевченків-Бойків-Грушівських Великому Тарасові час нарахував 195 років. Майстер слова, людина широкої душі і щедрого, але такого зболеного серця, член Національної Спілки письменників України, голова Хмільницького осередку Конґресу української інтеліґенції… Чи не найбільше уваги  Василь Остапов приділив славному історичному минулому, зокрема, добі Хмельниччини, Національно-визвольній війні українського народу 17-го сторіччя, тісно пов’язаній зі Старосинявщиною та Хмільниччиною, перебуванням на цих теренах гетьмана Богдана. В. Остапов –  автор цілої низки книг, серед яких майже кожна присвячена Хмільникові та Поділлю, історичним подіям краю і землякам. Чимало сторінок охоплюють терени східного Поділля, зокрема, у книгах: «Будь мені теплою, земле», «А якщо вони повернуться?», «Та понеси з України», «Бриндушки з-під Cивулі», у яких, торкаючись семивікової давнини Хміль-града, автор згадує будівництво фортеці над Богом-рікою, осаду міста, напівлегендарних і реальних людей. З кінематографічною виразністю та образністю автор освітлює з давнини села Хмільниччини: Куманівці, Скаржинці, Жданівка, Терешпіль, Березна, Мазурівка… Привернули його увагу і поселення сусідньої для нього Хмельниччини: Старокостянтинів, Межибіж, Зіньків, Новокостянтинів, Проскурів, Сатанів і, зокрема, села моєї Старосинявщини: Гончариха, Залісся, Цимбалівка, Ст. Синява, Паплинці, з-поміж яких центральне місце займають пилявська земля та річки Іква та Бог, так само, як і 374 роки тому, коли слава про переможну Пилявецьку битву була в кожного на вустах.

Мистецтвом у мистецтві постає ще один твір – кіносповідь «Кожна пелюстка вогню». Він – про славних людей Хмільниччини, її історію й розвиток, про яскраве становлення скульптора В. Стукана, автора пам’ятника Т. Шевченкові у Хмільнику та інших краях. Серед них – Б. Хмельницький, Скорботні Матерí, вояки, жертви голодоморів… Кожний твір В. Остапова відгукувався в його душі з позиції сучасности, що надає їм громадянського пафосу. Автор вихоплює з минулого драматичні і трагічні віхи, згадує історичні постаті, пов’язані з Поділлям: хмільницького старосту Предслава Лянцкоронського, декабриста Андрія Бистрицького, піаніста Ігнаци Падеревського… Персонажами творів хмільничанина В. Д. Остапова стають сучасники: Яніна Вонхольська, Володимир Титиївський, Микола Іващук…

https://uamodna.com/…/avtor-tretjogo-perekladu-bibliyi…/

Талант В. Остапова подарував нам і драматичний твір «Оголена шабля Богдана», високо схвалений фахівцями. Цією драмою автор відкриває нові сторінки визвольного руху 17-го віку в Україні. П’єса-апокриф розповідає про перебування у Хміль-граді гетьмана Богдана і Т. Шевченка. Вболівання автора за відновлення і збереження історичної пам’яти звучить із рядків: «Під Пилявцями наші діти не посоромили землі бозької», «Богдана знайшли дитятком у нашій ріці» (тому й Хмі(е)льницький?), «Убитих під Пилявцями хмільничан ховати привезли додому», «У Хмільнику теж потрібен пагорб козацької слави», «…і в Куманівцях, і в Голодьках, Томашполі, Петриківцях, Салисі, Широкій Греблі»… Авторові-громадянинові болить неувага до історичної події: зафіксованого факту перебування гетьмана Богдана у Хміль-граді. Разом із небайдужими земляками робив спроби згуртування людей Вінниччини та Хмельниччини. «Цей твір написаний під омофором поля Пилявецької битви і тисяч людей, яких Ви гуртуєте» (зізнання з дарчого запису на його книжці). Тішився звісткою-обіцянкою від проскурівських високопосадовців, що п’єса «Оголена шабля Богдана» буде поставлена під час відзначення 360-ї річниці битви. Тішився, що знову згуртуються Стара Синява, Хмільник, Україна. По-особливому цінував подвижництво старосинявців у розвої патріотизму. Головний режисер Хмельницького музично-драматичного театру О. Б. зацікавився драмою, підготував її до показу. Автор просив допомогти режисерові й театру. Звертався до свідомих громадян краю, які згодилися б на грошову пожертву для майбутньої вистави. Проте… Чи є вони в нас, оті свідомі громадяни? Та проявити свідомість ніколи не пізно! Заради пам’яти нашого краянина і – заради вищої мети. Якщо виставу буде поставлено силами вінницьких чи хмільницьких акторів або й аматорів сцени, цим усі ми доклали б своїх зусиль до великої справи, яка послідовно здійснюють люди зі Старосинявщини та Вінниччини, в яких так щиро вірив Василь Дмитрович. Щороку сподівався, проте… Не дочекався…

В. Остапов не був сентиментальним письменником. Він був жорстким автором, письменником правди. Але, як відомо, такі люди завше не зручні для влади, якою б вона не була, тим паче, що йдеться про часи кучмізму, а про методи ще ті, совєтські. Відібравши улюблену роботу, влада завдала непоправної шкоди його душі. І, звісно, здоров’ю. Та він зумів зберегти автономність думки. На нього не впливала магія імен і посад. Він просто оспівував рідну землю і гарних людей. І робив це чесно, цілеспрямовано, натхненно і майстерно. Вплинути на громадську думку – завдання не з легких. Однак саме такою метою проникнуті кожен твір письменника, кожен його рядок і кожне слово, яким, останнім, було надто тісно, зате думкам справді вільно. Бо йому по-справжньому боліла – у самому серці! – неувага до факту 374-річної давнини: перебування гетьмана Богдана у місті Хмільник, і нехтування сучасників Хмільницьким літописом, і неприслухання до цілої низки злободенних ініціатив…

Відрізнявся добротою, безкорисністю й одержимістю. Умів бути Людиною, товаришувати і робити гарні справи. Ніколи й ніде не зганьбив свого імени ні зрадою, ні пристосуванством. Частий гість свята поезії «Старосинявська весна», краєзнавчих конференцій, творчих зустрічей у Старій Синяві і заходів на Пилявецькому полі звитяги. Бо й сам – і звитяжний лицар, і борець, і правоборець. Був… І раз по раз хапався за серце.

Короткі життєписні відомості (за виданням «З-над Божої ріки» (2001): «Народився 11. ІІІ. 1950, с. Брошнів-Осада Рожнятівського р-ну (Ів.-Франківщина). Журналіст. Закінчив  істор. ф-т Чернівецького ун-ту (1972). Працював у ред. г-ти «Прикарпатська правда», «Комс. прапор» (Івано-Франківська обл.), «Комс. плем’я» (Вінниччина). Був заст. редактора міськрайонної газети «Життєві обрії» в Хмільнику. Автор публікації «Будь мені теплою, земле: Сценарій аматорського фільму про відродження укр. села» (Полтава, 1993), за яким знято фільм. І сценарій, і фільм розповідають про трагічну історію с. Петриківці Хмільниц. р-ну на Вінниччині в ХХ ст., викривають злочинну сутність тоталітаризму. Видав ряд кн.: п’єси «Гиблик» (1996), «Вони не чули про Клааса» (2000), нарис «Будіть синів. Дума про вічний мир. Польське село на і в Україні: 1917-1937-1997» (1997). Опубл. роман-сповідь «Бриндушки з-під Сивулі» (Київ, «Укр. письм.», (1997), «Кожна пелюстка вогню: Некомерційна кіносповідь» (1999), «Оголена шабля Богдана: Апокриф» (2000). Займається також фотомистецтвом. Учасник виставок худ. фотографії у Чернівцях, Івано-Франківську, Вільнюсі. 1973 р. здобув першу премію на міжнар. фотоконкурсі в Софії».

Дебютувавши у ХХ сторіччі викшталтованою книжкою «Будь мені теплою, земле», уже тоді не мав жодних ознак «початківця». Відчувалася рука справжнього майстра. 2001 р. вийшли у світ книги «Та понеси з України», «А якщо вони повернуться?». Останніми роками почувався щасливим ще й тому, що мав улюблену журналістську й екологічну роботу: зорганізував і редагував обласну г-ту «Екологічний вісник Вінниччини». Твори В. Остапова справді пронизані непідробною сюжетністю і композиційністю. В лютому 2001 р. прийнятий до НСПУ. Був почесним членом Старосинявського райлітоб’єднання «Джерелинка».   Непередбачуване життя внесло і непоправну корективу. Урізаним на 2 дні вийшло його 59-річчя. Саме стільки не дожив Василь Дмитрович до свого дня народження, що мало бути 11 березня 2009 р.. Втім, доля вкоротила не лише життя. Імперська комуносистема урізала навіть прізвище, правда, його дідусеві, мовляв, «на аднаво хахла будєт мєньше». Тож із українського Остапόвич стало омосковщене Остапов. І це також боліло.

А оголена шабля – не лишень образ, позаяк, за переконанням і словами драматурга В. Остапова, «жити з оголеною шаблею – наша доля», необхідність тримати шаблí напоготові, аби захищатися, постійна готовність українців до боротьби. Він пішов навíки, одначе шабля Василя Остапова залишилася на вікú. І вона – оголена.

Любов Сердунич

членкиня НСПУ, НСЖУ, НСКУ

Премія Шевченка_логоВідповідно до Указу Президента України №118/2022 «Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка» від 9 березня 2022 року на підставі подання Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка Президент України Володимир Зеленський постановив:

1. Присудити Національну премію України імені Тараса Шевченка 2022 року:

  • ГОРНОСТАЙ Катерині Павлівні, режисерці — за повнометражний ігровий фільм «СТОП-ЗЕМЛЯ»;
  • ГРАБОВИЧУ Джорджу Григорію (Грабовичу Григорію Юлійовичу), літературознавцеві, громадянину Сполучених Штатів Америки — за цикл статей «Переосмислюючи Павла Тичину — переосмислюючи український модернізм»;
  • ДУДІ Тамарі Анатоліївні (Тамарі Горіха Зерня), письменниці — за роман «Доця»;
  • КАДАНУ Микиті Вікторовичу (Нікіті Кадану), художникові — за персональну виставку «Камінь б’є камінь»;
  • РЯБЧУКУ Миколі Юрійовичу, письменникові — за книгу «Лексикон націоналіста та інші есеї»;
  • СІЛЬВАШІ Тіберію Йосиповичу, художникові — за інсталяцію «Крила»;
  • ТРУНОВІЙ Тамарі Вікторівні, режисерці-постановниці, ВОРОЖБИТ Наталі Анатоліївні, авторці п’єси, ЛАРІОНОВУ Юрію Олександровичу, художникові-сценографу, ІСАЄНКУ Андрію Миколайовичу та ХОДОС Валерії Ігорівні, акторам — за виставу «Погані дороги» Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра.

2. Установити на 2022 рік розмір Національної премії України імені Тараса Шевченка 397 тисяч гривень кожна.

Національна премія України імені Тараса Шевченка (Шевченківська премія) — державна нагорода України, найвища в Україні творча відзнака за вагомий внесок у розвиток культури й мистецтва. Заснована 1961 року.
Національна премія встановлена для нагородження за найвидатніші твори літератури й мистецтва, публіцистики й журналістики, які є вершинним духовним надбанням Українського народу, утверджують високі гуманістичні ідеали, збагачують історичну пам’ять народу, його національну свідомість і самобутність, спрямовані на державотворення й демократизацію українського суспільства.

Першоджерело: https://nspu.com.ua/novini/u-den-narodzhennya-kobzarya-nazvali-laureativ-shevchenkivskoi-premii/

Розрита могила_проєкт книги_2022Видавничий дім «Моя Вінниччина» інформує:

У видавничій серії «Моя Вінниччина» готується до друку черговий том. Його назва «Розрита могила». Автори Вадим Вітковський та Михайло Каменюк. Це книга-реквієм по жертвах відомої у світі «вінницької трагедії» – розстріляних органами НКВС 9432 земляків у 1937-1940-их роках. В книзі в повному обсязі подаються результати багаторічних особистих розслідувань цими письменниками кривавого злочину радянської влади проти своїх громадян, узагальнюються пошуки і відкриття істориків, краєзнавців, правозахисників, маловідомі дані з зарубіжних джерел. До останнього належать розкриті архіви німецької окупаційної влади у Вінниці, де є список документально встановлених майже 700 імен та прізвищ розстріляних  (список подається у книзі).

Автори звертаються до вас, шановні читачі нашого сайту. Якщо вам відомі імена та прізвища своїх земляків, заарештованих і безслідно зниклих в час кривавої єжовщини, повідомте про це Видавничий Дім «Моя Вінниччина», аби їх згадати у книзі-реквіємі. Це стосується не лише жителів Вінниччини, але й Черкащини, Житомирщини, Одещини, Хмельниччини та Київщини, жителі яких є у публікованому в книзі списку жертв НКВС. Заарештовані в цих областях у 1930-их роках привозилися до тюрем у Вінниці.

Іще прохання: максимально поширте цю інформацію на різних платформах. Контакт з Видавничим Домом – 063 800 8898 (вайбер), 48may48@gmail.com

Книга «Розрита могила» В. Вітковського і М. Каменюка є своєрідним продовженням вже виданої (том 63) книги Б. Теленька. Біломорські карби Вінниччини. Соловецький мартиролог Поділля.

photo_2022-02-24_14-54-50-758x428Відсіч спілчанського ватажка М. Сидоржевського російським борзописцям:

https://nspu.com.ua/ofitsijno/mihajlo-sidorzhevskij-brehlivi-putinski-prihliebai-na-sluzhbi-zlochinnogo-rezhimu/

274729684_295493246021161_6048882532865096363_nВітаємо із Всесвітнім днем письменника. Впевнені у перемозі України над загарбником. Все буде Україна!

Зелененька_Васильки_2021_обкладинкаЗелененька Ірина. ВасИльки: поезії. – Вінниця: Нілан-ЛТД, 2021. – 162 с. – ISBN 978-966-924-955-5.

ВасИльки (базилік) – рослинний символ збірки, образ, що центрує вірші Ірини Зелененької про рідний край, боротьбу за свободу. Васильки – національна назва трав’янистої багаторічної рослини, поширеної в усіх куточках України, зокрема, і на сході, де точиться війна. Рослина була відома європейцям ще до XV ст. На Маковія українці додавали васильки о букетиків, на Зелені свята дівчата вплітали їх у віночки, на Трійцю збирали як помічне зілля, на Йордань кидали у воду для пахущості. У легенді про знайдення хреста Господнього розповідається – там, де було сховано хрест Спасителя, виросла цілюща запашна трава, яку називали священною (лат. Basilic), за іншою легендою, святий Василій Великий прикрашав зіллям келію, особливо – васильками. У збірці справді багато святості та барвистої еклектики: у ліричній формі авторка розповідає про тих, хто століттями фундаментував Україну, зокрема, Поділля й Вінницю, а також рідну для авторки Галичину.

Дмитренко_Від долі не втечеш_2021_обкладинкаДмитренко Жанна. Від долі не втечеш (Про історії жіночі, не вигадані). – Вінниця: ТОВ «Меркьюрі-Поділля», 2021. – 172 с.: іл. – ISBN 978-966-2696-91-2.

У своїй новій книзі письменниця створила яскраві образи жінок-подолянок, які знаходять виходи з найважчих ситуацій, бережуть родину, вболівають за Україну, традиції, звичаї та культурну спадщину краю.

Дебют_лого_2Для підтримки молодих талантів, дебютантів літератури Видавничий Дім «Моя Вінниччина» в 2022  році спільно з департаментом інформполітики та комунікацій з громадськістю Вінницької облдержадміністрації проводить відкритий літературний конкурс імені Галини Журби «Перша поетична книга».

На розгляд журі приймаються перші авторські збірки віршів, видані в 2021-2022 роках. Автори трьох найкращих збірок будуть оголошені лауреатами та отримають відповідні нагороди. Книги слід надсилати на адресу: ВОКУ «Видавничий Дім «Моя Вінниччина», вул.Соборна, 72, оф.315, м. Вінниця 21050, з поміткою «Конкурс імені Галини Журби»

В цьому році розпочинаємо також видання аматорської поезії земляків в серії «Перша поетична книга». її символом стане весняна квітка пролісок. Випуск №1 серії: збірка віршів Олени Купчик «Мелодія душі».

Наприкінці року буде проведено творчий семінар авторів кращих перших поетичних книг з участю обласних керівників, причетних до розвитку культури Вінниччини, депутатів, письменників, композиторів, видавців.