Як до моря проводжала
Жанночка Марину,
Напиши мені, сказала,
Про мужчин, бо згину.
Все пиши, бо я тут можу
Вмерти з нетерпіння.
Опиши, як на курорті
Розпускать коріння.
Не описуй, як ти вмієш,
Закрутити шмиги,
А хитренько зашифровуй,
Мов читаєш книги.
Бо як мій лист перехопить –
Наберуся горя.
Бо я теж невдовзі маю
Їхати до моря.
Через тиждень з того моря
Лист приходить Жанні:
«Здрастуй, люба! Дні проходять
У морськім купанні.
В перший день мене страшенно
Розморила спека –
І я кинулась шукати,
Де бібліотека.
Допиталася швиденько
До бібліотеки
І дізналась, що є книги
Згідно картотеки.
Та читачки тут жвавенькі,
Крутяться, мов дзиги,
І вже встигли розхапати
Всі цікаві книги.
Розхапали і читають,
Хто де тільки може.
Територія уся тут
На читальню схожа.
Всі читають з нетерпінням,
В будь-яку погоду
І так жадібно, неначе
Не читали зроду.
Книг зачитаних багато,
Величезний ворох.
Як ти станеш їх читати? –
Сиплеться з них порох.
Але, знаєш, тут читають
Й цю макулатуру,
Бо до неї причепили
Гарну палітуру.
Переважно їх читають
Молоді дівчата.
А мені до них повчально
Хочеться кричати:
«Зупиніться! Не читайте!
Совість треба мати!
В цих романах вже немає
Сторінок багато!…»
Зажурилась я тяженько,
А одна і каже,
Що цікаві тут романи
Продають на пляжі.
Видання є там московські,
Львівські і так далі.
Можна взяти і грузинські
У оригіналі.
Але де там докупитись,
Як троячка в жмені
І мені такі романи
Вже не по кишені!
А буває, як і купиш,
Думай, де покласти,
Бо сусідки справа, зліва
Можуть зразу вкрасти.
Я в піску знайшла брошурку,
Без копійки грошей.
І ти знаєш, не шкодую –
Дуже зміст хороший.
Щоб її напам’ять вивчить,
Кожен день читаю.
А для тебе, люба Жанно,
Я пораду маю:
Щоб тобі тут не шукати
Повість невідому,
То ти краще щось цікаве
Прихопи із дому…»