Помер Олег Чорногуз

Чорногуз ОлегОчільник Вінницької обласної організації НСПУ Вадим Вітковський: «Сумно… Годину тому в обласній лікарні Вінниці, після важкої хвороби на 87-му році життя пішов у далеку дорогу відомий український письменник, Король Гумору й Сатири, кавалер двох орденів Ярослава Мудрого Олег Федорович Чорногуз.

У рідному селі Іванові (Яневі) залишилася посаджена нами з ним пам’ятна алея, побудований незадовго до смерті на батьківському обійсті новий будинок, названий на честь світлої пам’яті дружини “Лідиним домом”, як він і обіцяв їй за життя, не здійснена поки що іще одна його мрія – Музей чотирьох поетів, двох народжених тут поляків і двох українців, одним з яких є він сам, Олег ЧОРНОГУЗ! Але ми втілимо у життя цю його мрію! І буде у селі вулиця Олега ЧОРНОГУЗА! І буде літературна премія його імені за кращий гумористичний чи сатиричний роман року!

Похований буде письменник у Києві, на Байковому цвинтарі, поряд з коханою дружиною Лідією, яка була для нього усім…

Спочивайте з Богом, друже мій! Вічна Вам Пам’ять!»

Від імені Національної спілки письменників України голова НСПУ Михайло Сидоржевський висловив щирі співчуття всім рідним і близьким визначного українського письменника.

«Олег Чорногуз – не лише автор першого українського сатиричного роману «Аристократ з Вапнярки», як зараз про нього всі пишуть. Його перу належить ще багато художніх творів, в яких наша гротескна дійсність останніх десятиліть була змальована майстерно і нещадно правдиво. А ще Чорногуз – надзвичайно потужний публіцист. Його відозви і полемічні статті з приводу пекучих і болючих тем сьогодення не раз викликали резонанс у нашому суспільстві. Його остерігались і поважали у владних кабінетах – за гостре слово, незалежний аналітичний розум, талант бачити життя без прикрас і писати про це пристрасно і талановито…

Останні роки Олег Федорович, покинувши Київ, жив у своєму рідному селі на Вінниччині.

Мабуть, почувався самотнім після бурхливого столичного життя?

Чи нарешті спокійним?..

На відміну від попередніх років, впродовж довгих місяців його самітництва ми з ним практично не бачилися і лише зрідка розмовляли по телефону. При цьому я жодного разу не відчув у його голосі якогось песимізму чи смутку. Навпаки, він надзвичайно емоційно коментував останні події, а надто нашестя дикої орди рашистських варварів…

Гірко і тяжко втрачати тих, кого знав близько і чиєю думкою дорожив. З кожною важкою втратою світ ніби звужується і блідне…

Що залишається після відходу письменника за небесний пруг?

Книги і пам’ять».

Михайло Каменюк: «Завтра в Яневі Вінниччина прощатиметься з великим своїм сином, видатним письменником ХХ-ХХІ століття, засновником українського сатиричного роману нової епохи ОЛЕГОМ ФЕДОРОВИЧЕМ ЧОРНОГУЗОМ. З перших наших кроків у літературі він завжди був поруч з нами, підказував, радив, тішився нашим успіхам, підтримував що було сили….Як справжній старший брат. Як вихователь. Наставник. Друг.

ОЛЕЖЕ ФЕДОРОВИЧУ, ти не покинув нас. Ти будеш завжди тут присутній, на вінницькій Божій землі, яка тебе породила, виростила, дала крила для лету.

Світла і непроминуща наша пам’ять тобі, дорогий незабутній друже!»