До Олени Павленко в Сашу
ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МОЯ ВІННИЧЧИНА» інформує:
В селі Саша Теплицького району проживає жінка з винятковим поетичним обдаруванням. Олена Павленко. Запам’ятайте, друзі, це ім’я! Воно неодмінно стане окрасою поезії рідного краю. Оленині вірші не просто зворушують, вони вражають, манять, зачаровують. З легкістю пташиного крила злітає її слово над рідним селом, а відтак і над Всесвітом. В Олени особливий стиль геніальної простоти. Як влучно писала про таке інша наша поетка: пишеться – як дишеться…
Вірші Олени Павленко прийшли до читача вже двома збірками, другу – «Я маю код» – з передмовою члена НСПУ Олени Герасименко надруковано коштом обласного бюджету в програмі підтримки місцевого книговидання. На зборах Вінницької обласної письменницької організації Олену рекомендували до прийому в Національну спілку письменників України.
Та особливо дивовижно те, що так неповторно відкривати незмірні обрії та мелодії рідного слова може трудяща сільська жителька, за освітою ветеринар, а за ще одним покликанням – неповторна матір. В Олени з чоловіком Юрієм п’ятірко дітей, три сини та дві донечки: Роман (22 роки), Дана (19 літ), Аліна (10), Дмитро (😎, Максимко (6). Діти чемні, виховані, працелюбні та допитливі. Має сім’я своє господарство, затишну садибу, трудяться на ній усі без винятку. Дана ще й навчається на біологічному факультеті Вінницького педінституту. А чоловік Олени Юрій пішов на війну, захищати Україну від російських загарбників. Записався добровольцем, хоч, як батько 5 дітей, не підлягав призову.
Спільно з департаментом інформполітики та комунікацій з громадськістю Видавничий Дім «Моя Вінниччина» організував передачу сім’ї талановитої поетеси благодійну допомогу. В ній продукти харчування, необхідні предмети побуту і, звісно, книги для дітей. Делегація цих установ на чолі з начальницею департаменту СВІТЛАНОЮ ВАСИЛЮК та директором Видавничого Дому ВАДИМОМ ВІТКОВСЬКИМ 16 червня побувала в сім’ї Олени Павленко і передала їй благодійну допомогу. У акції взяли участь письменниця ОЛЕНА ГЕРАСИМЕНКО, журналісти ОЛЕКСАНДР ГОРДІЄВИЧ, ІРИНА ЗОНОВА, ІРИНА ЛУПЕЩЕНКО. Щиро раділи гостям, привезеним подарункам і господиня, і її діти. Запросили до хати, до столу. ВАДИМ ВІТКОВСЬКИЙ повідомив Олену, що напередодні в Іллінцях, на презентації книги про село Шабельну він мав розмову з головою Гайсинської військової адміністрації ЛЮДМИЛОЮ ГОЛОВАШИЧ про Оленине працевлаштування, адже зараз вона безробітна. Очільниця району обіцяла вирішити це питання.
Гості, звісно, просили господиню читати нові вірші. І вона радо відгукнулася. Адже віршів в Олениній душі, як зірок на небі. Помилуйтеся ж і ви, друзі…
Сашанські сосни плачуть бурштинами,
простими, здешніми.
Вони духмяніють легенько поміж нами,
бо знаєм дещо ми.
Пливуть по небу хмари, як верблюди,
дощами сповнені.
Маленький ліс зеленооким чудом
всміхнеться знов мені.
ПлетЕмося, наморені й щасливі,
чарує тиша ця.
А сосни, як качки, радіють зливі,
пливуть і тішаться.
Ми – маслючки із павутиння й хвої,
на сонці купкою,
сосна легенько лапкою- рукою
по спинці гупає.
Повітря аж дзвенить від комарисьок,
дзвенить і міниться,
а десь за сто кілометрів, не близько,
красуня Вінниця.
А там і Бог, і Буг, і друзі й …просто,
а ми – з- під Теплика.
Тут пишеться поезія і проза
словами теплими.
Тут дні, як дині, бродять баштанами,
їм сонях- страж німий.
Сашанські сосни плачуть бурштинами,
хай і не справжніми.
160622
