«ВасИльки». Нова книга Ірини Зелененької про війну
Знайомтеся, “Васильки”, – написала 5 лютого 2022 року в соціальних мережах авторка. Давно не мала такої втіхи – книги лірики, аж із 2006 року, від “Трохи поля на щастя” (конкурсний проєкт, до 75 річниці Вінницької області). Весь цей час віддавала себе науковій та викладацькій роботі, зосібна – дисертації за творчістю Тараса Мельничука, дослідженню дисидентського руху, українсько-польських літературних взаємин, а також плекала молодь… За появу книги найперше вдячна тим, хто відзначив навесні 2021 року рукопис “Васильків” на конкурсі, в експертній раді, керівництву й колегам із ВО НСПУ, Департаменту інф.політики Вінницької ОДА, дизайнерці “Творів” Галині Жердицькій, із якою було дуже добре співпрацювати. Колегам-науковцям також спасибі за підтримку й дискурс! Наклад іде у книгозбірні України.
Про що у “Васильках”? Про відчуття України, про її героїв, котрі мають різне етнічне походження, але однакове відчуття свободи та єдності в бажанні мати красиву батьківщину. Про велику любов, яку не знищили ні війна, ні розлуки… Про те, що є на світі таке зілля, базилік, яке нагадує пахощами про вічність, у котрій перетрупішає марнославство… Тут історична правда, особистий досвід, усе гостро пережите, і жодної фальші.
Коли я роздивлялася книги колег, мріяла про свою, раділа тому, що міцніє наше мистецтво, що в ньому багато лицарів і пороху, а з того пороху витинається міцна брость… Ми проростаємо, нас не знищити…
Хоча є одна печаль, яку гостро відчула, – ревно долаючи совковість і колоніальність, українці все ще не вміють на повні груди радіти досягненням один одного… Відпускайте себе з тієї кормиги у велику працю над своїм, над нашим, не давіть один одного…
