ВАДИМ ВІТКОВСЬКИЙ

2020_Вітковський_080360Вітковський Вадим Миколайович народився 8 березня 1960 р. у с. Борівка Чернівецького району Вінницької області. Закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (1982), Інститут зовнішньої розвідки КДБ СРСР (1989). Працював журналістом, потім служив в органах КДБ/СБУ. Підполковник запасу. Від 2012 р. – головний редактор літературно-мистецького журналу «Вінницький край», з квітня 2018 р. до того ж – голова Вінницької обласної організації НСПУ, з 2019 р. – голова видавничого дому «Моя Вінниччина».

Прозаїк, публіцист-документаліст. Друкується з 1976 р. Автор і співавтор, упорядник близько 50 художньо-документальних книг, краєзнавчих розвідок, повістей, белетризованих видань, нарисів, спогадів, збірок гумору, у т. ч. «Йшли походом партизани» (1984), «Ранок повсталого Поділля» (1988), «Січневий грім» (1990), «Капкан на перевертня» (1999, 2015), «Король кремлівських шпигунів» (2001, у співавторстві.), «На вістрі часу» (2007), «Скарби Нестора Махна, або Льова Задов: хто він?» (2009), «Дорога на Ельбрус» (2011), «Вороги народу: вигадані і справжні» (2012), «Таємниці підпільного обкому» (2012, у співавторстві), «Вервольф: хроніка «озброєних вовків» (2014, у співавторстві), трилогія «Вінниця – столиця УНР» (2018-2020, у співавторстві), «Олівчик у руці Господа» (2019), тетралогії про рідне село «Тіні незабутих предків» (2013, 2015, 2017, 2018) та ін. Окремі твори видавались у перекладі російською мовою.

Заслужений журналіст України (2016). Лауреат літературних премій ім. М. Трублаїні (1982), М. Стельмаха (2013), М. Коцюбинського (2014), Є. Гуцала (2014), В. Вовкодава (2018), С. Руданського (2018), Я. Гальчевського (2019), кавалер почесних відзнак НСЖУ (2015), «За заслуги перед Вінниччиною» (2019).

Член НСПУ з 2012 р., НСЖУ з 1983 р.

Живе у м. Вінниці.