Помер Анатолій Звірик

Звірик А.П.17 квітня, у Великодню пору, на 81-му році життя відійшов у вічність письменник Анатолій Петрович Звірик. Народився 3 квітня 1937 р. на хуторі Скалопіль поблизу с. Лозове Чернівецького району Вінницької області в селянській родині. Дитинство пройшло у с. Вознівці Жмеринського району. Після семирічки працював у колгоспі. Закінчив заочну середню школу робітничої молоді у Вінниці. Працював у редакції районної газети, на шахтах Донбасу, науковим співробітником Львівської картинної галереї, у Вінницькій обласні науковій бібліотеці. Член НСПУ з 1967 р. Стояв біля витоків створення Вінницької письменницької організації у 1970 р.

Першого вірша опубліковано у 1956 р. Автор прозових книг: «Квіт папороті» (1963), «Мені потрібна любов» (1966), «Жити ціною життя» (1967), «Народився красивим» (1968), «Бути людиною» (1970), «Рушник на щастя» (1973), «День твого імені» (1977), «Односельчани» (1980), «Дороги» (1983), «Луна з мовчазного лісу» (1989), «Курчатко Цяпа» (1999), «Допоможіть знайти людину» (2000), «Сад на пустирі» (2006), «Автопортрет у чорній рамці» (2007), «Стежина» (2011), «Біла жінка на чорному небі» (2011), «Трудова книжка письменника» (2013), «Памфлетовник» (2014); збірок віршів: «Тривоги» (1971), «Промінь» (1999), «Самота (2000)», «Небесне і земне» (2000), «Величина сльози» (2001), «Задума» (2002), «Доля» (2003), «Щастя» (2004), «Совість» (2005), «Сопілкар» (2006), «Гіркота» (2007), «Стукіт серця» (2008), «Полум’я душі» (2009), «Збіговисько» (2010), «Петрикові коні» (2010), «Сліди» (2010), «Інфікований ніжністю» (2010), «Смішне і сумне» (2012), «Усе пізнав» (2012), «Непрошені думи» (2013), «Зітхання» (2015); численних публікацій у періодиці. Друкувався в перекладах російськоюабазинськоюкабардинськоючеркеськоюкарачаївськоюбалкарськоюлитовською мовами. Писав переважно на теми з життя молоді, осмислював моральні проблеми її громадянського становлення. Лауреат літературних премій ім. Миколи Трублаїні (1966) за книгу «Мені потрібна любов», ім. Михайла Коцюбинського (2003) за збірку поезій «Доля», «Кришталева вишня» (2002), Аркадійської (2005) та ін.

Похований 18 квітня 2017 року на кладовищі у с. Лука-Мелешківська.