Михайло Каменюк: Смердові з огидою!
Відповідь опоненту: http://vn.20minut.ua/Vid-Chytachiv/golova-vinnitskoyi-organizatsiyi-spilki-pismennikiv-mihaylo-kamenyuk—10435927.html
Оба-на! У мене з’явився в інтернеті опонент – брехлива і полохлива паскуда. Днями він нашкрябав проти мене смердючий пасквіль, підло сподіваючись, як усі подібні типи, зостатись невідомим. Бо якщо ти «невідомий», то можна псувати повітря навіть у храмі – така вічна «життєва позиція» подібного бидла.
Та скидай маску, смерде! Твій стиль і твої марення вже давно знайомі усім письменникам та творчим людям, які гуртуються довкола нас. На жаль, ніколи не бракувало на нашому шляху ось таких заздрих недорослів, таких безнадійно недолугих аспірантів життя, виселенків і виселенців, чужих прекрасному світу правди і чистоти, нездар, що пнуться увійти в історію хоча б у ролі Сальєрі. Бо до Моцартів, звісно, їм ніколи не дотягтись.
З усього накукуріканого цим півником на смітнику історії правдиве лиш те, що я дійсно знайомий з Оксаною Миколаївною Калетник. Ми познайомилися тоді, коли вона, як член ради Єврорегіону «Дністер», врятувала ідею проведення ІІ Міжнародного літературно-мистецького фестивалю «Русалка Дністрова» та випуску першого номера однойменного культурологічного альманаху, вчасно допомігши цим двом справам коштами. Більше ніхто з громогласних українських патріотів цього не зробив, в які двері ми не стукали.
Якби я справді став помічником народного депутата Оксани Калетник, як огидно бреше пасквілянт, то, можливо, допоміг би цій неординарній і самодостатній молодій жінці дещо по-іншому вчинити її депутатську місію. Але то вже інша мелодія і для іншого оркестру.
Друзі! Пильнуйте! Щось забагато на наших вулицях стало виплодків безглуздя і безумства. А ця пошесть множинна.
