ДМИТРО ДЕРЕЧ
ДЕРЕЧ ДМИТРО ГРИГОРОВИЧ
(1914-2007)
Народився 24 вересня 1914 р. у м. Решетилівка на Полтавщині. Випускник Львівського університету (1953). Учасник Другої світової війни. Працював у журналістиці. Один з засновників і перший керівник Вінницької обласної організації СПУ (1970-1974).
Прозаїк, драматург, перекладач. Автор романів «Професор Жупанський» (1976), «Психологія злочину» (1991), повістей «Крізь тенета» (1957), «По хлопця звичайного» (1967), «Зелений Хміль» (1973), «Світанкові роси» (1975),
«Від Орші до Німану» (1990), п’єс «Старе добро не забувай» (1962), «Після довгої ночі» (1980), «Коли зацвітає папороть» (2000), «Балада про Ярослава Галана» (1986), збірок оповідань «Ясні шляхи» (1951), «Львівські знайомі» (1956), «Трави пахнуть медом» (1964), «Громи і відлуння» (1976), «Дві зустрічі» (1982), «Зіниця ока» (1986), «Таємниця старого гуцула» (1989), «Імлиста далеч» (1999), «Навчись добру» (2000). Переклав прозу з рос., кабардинської, балкарської мов.
Лауреат літературної премії ім. М. Коцюбинського (1982).
СПУ з 1953 р.
Помер 28 травня 2007 р. і похований у Вінниці.
