АНАТОЛІЙ ЗВІРИК
(1937-2017)
Звірик Анатолій Петрович народився 3 квітня 1937 р. на хуторі Скалопіль поблизу с. Лозове Чернівецького району на Вінниччині. Працював у сільському господарстві, на виробництві, у журналістиці, бібліотечній справі.
Прозаїк, поет. Публіцист. Автор: прозових книг «Квіт папороті» (1963), «Мені потрібна любов» (1966), «Жити ціною життя» (1967), «Народився красивим» (1968), «Бути людиною» (1970), «Рушник на щастя» (1973),
«День твого імені» (1977), «Односельчани» (1980), «Дороги» (1983), «Луна з мовчазного лісу» (1989), «Курчатко Цяпа» (1999), «Допоможіть знайти людину» (2000), «Сад на пустирі» (2006), «Автопортрет у чорній рамці» (2007), «Стежина» (2011), «Біла жінка на чорному небі» (2011), «Трудова книжка
письменника» (2013), «Памфлетовник» (2014); збірок віршів «Тривоги» (1971), «Промінь» (1999), «Самота (2000)», «Небесне і земне» (2000), «Величина сльози» (2001), «Задума» (2002), «Доля» (2003), «Щастя» (2004), «Совість» (2005), «Сопілкар» (2006), «Гіркота» (2007), «Стукіт серця» (2008), «Полум’я душі» (2009), «Збіговисько» (2010), «Петрикові коні» (2010), «Сліди» (2010), «Інфікований ніжністю» (2010), «Смішне і сумне» (2012), «Усе пізнав» (2012), «Непрошені думи» (2013), «Зітхання» (2015); публікацій у періодиці. Друкувався у перекладах на мови народів колишнього СРСР.
Лауреат літературних премій ім. М. Трублаїні (1966), М. Коцюбинського (2003), «Кришталева вишня» (2002), Аркадійської (2005) та ін.
Член НСПУ з 1967 р. Стояв біля витоків створення Вінницької обласної організації НСПУ. Помер 17 квітня 2017 р. Похований у передмісті Вінниці – с. Лука-Мелешківська. На малій батьківщині в с. Лозове створено меморіальну кімнату у місцевій школі.
