Голос любові Володимира Горлея
У передмові до дебютної книжки поезій Володимира Горлея вчитель Сергій Бойчук далекого тепер 1994 року написав: «Перша збірка віршів. Перший крок у велику поезію: у Храм і в Майстерню. Довгожданий, вимріяний і зважений крок. І щоб переступити цей поріг, щоб розміркувати, чи вистачить снаги впевнено тримати в руках освячене перо, щоб з краплинок натхнення зростити свою пісню «не позичену, а власну» – потрібен час. Тому так милозвучна мелодика віршів Володимира Горлея, так ніжно і доладно горнуться слова у образи, стеляться, мов барвисті ниточки на ніжно-білому полотні.
Його поезія – «відлуння стоголосих перегуків», «відчуття святої і правічної істини», «буденна й неповторна мить».
Перша збірка віршів. Перше соло поета: вже не аматора, але ще не метра. Це значить: автор у тій щасливій порі, «коли літа зійшлись за полудень, а думка молода в дорогу проситься». В дорогу, що веде до цілющої, чистої криниці Любові і Добра. Прислухайтесь до мелодії душі поета – то голос його любові.
Отож, знайомтеся, – Володимир Горлей.

