Звірик Анатолій Петрович
Поет, прозаїк, сатирик, публіцист. Народився 3 квітня 1937 р. в с. Лозове (хутір Скалопіль) Чернівецького району Вінницької області. Закінчив Вінницьку заочну середню школу. Помер 17 квітня 2017 року.
Автор прозових книг: «Квіт папороті» (1963), «Мені потрібна любов» (1966), «Жити ціною життя» (1967), «Народився красивим» (1968), «Бути людиною» (1970), «Рушник на щастя» (1973), «День твого імені» (1977), «Односельчани» (1980), «Дороги» (1983), «Луна з мовчазного лісу» (1989), «Курчатко Цяпа» (1999), «Допоможіть знайти людину» (2000), «Сад на пустирі» (2006), «Автопортрет у чорній рамці» (2007); збірок віршів: «Тривоги» (1971), «Промінь» (1999), «Самота», «Небесне і земне» (2000), «Величина сльози» (2001), «Задума» (2002), «Доля» (2003), «Щастя» (2004), «Совість» (2005), «Сопілкар» (2006), «Гіркота» (2007), «Стукіт серця» (2008), «Полум’я душі» (2009), «Сліди» (2010); численних публікацій у періодиці. Друкувався в перекладах російською, абазинською, кабардинською, черкеською, карачаївською, балкарською, литовською мовами.
Лауреат премій ім. М. Трублаїні, ім. М. Коцюбинського, «Кришталева вишня» та ін.
Член НСПУ з 1967 р.
