Володимир Красіленко для антології “Подільський краснослов” (2021)

ВОЛОДИМИР КРАСІЛЕНКО

 

Красіленко Володимир Андрійович народився 30 листопада  1931 р. у м. Бершаді нині Вінницької області. Закінчив Львівський політехнічний інститут (1955). Працював інженером, викладав у вишах. Кандидат технічних наук (1967).

Поет-гуморист. Автор збірок сатири й гумору: «Веселе пекло» (2000), «Зимний марафон» (2000, 2018), «Не наступайте на граблі!» (2001),  «Маленькі пасквілі» (2002), «Сатиріаз» (2004), «Колючий сніп», «Свіжа випічка» (обидві – 2018); книг вибраного – «Всього усім не можна дати» (2005), «Помаранчевий синдром» (2006); публікацій в альманахах та періодиці.

Лауреат літературної премії ім. С. Руданського (2008). Переможець літературного конкурсу ім. М. Лукаша «Шпигачки» (2010).

Член НСПУ з 2005 р.

Живе у м. Вінниці.

 

«Легкий, ненав’язливий усміх, витончена гра слів і понять, а то й іскрометне перефразування засобами вірша вислову, почутого в народі або вичитаного у філософів та мислителів, – ось найочевидніші його творчі засоби».

Михайло Стрельбицький, 2004

 

«В. Красіленко далеко відійшов від «хуторянсько-дідівських» посміхачок, це гумор в кращій своїй частині – інтелектуальний. Відзначимо в автора і щирий, дотепний автобіографізм, і жанрову розмаїтість (усмішки, каламбури, пародії, афоризми, «ахінеїзми», винайдені ним особисто), і ліризм, недарма друкує лірику. Міг би, як мені здається, писати гумор для дітей та й з рецензіями виступати, бо в бесідах з ним видно, що вболіває за культуру рідного слова».

Анатолій Подолинний, 2001

 

«Переважають у мініатюрах Володимира Красіленка не дотепні та ущипливі гуморески, а все-таки гіркувата іронія чи сарказм, все частіше й частіше переростаючи у відверту сатиру»

Леонід Пастушенко, 2000

 

«Творчість Володимира Красіленка переконує, що вінницькі гумористичні традиції живі і невмирущі! І читаєш його не для того, щоб посиніти зо сміху, але щоб стати на щабель поетової совісті. І це по-своєму захоплює. Тим більш, що сам вірш у нього є континуально та змістовно витриманим і виваженим. Як правило, тексти добре відшліфовані з версифікаційного боку, хоч форма їхня здебільшого спрощена, примітизована саме настільки, щоб враження елітарності вірша балансувало на лезі сприйняття його загалом».

Дмитро Штофель, 2007

 

«Його твори вирізняються природністю й афористичністю вислову, ненав’язливим жартом, інтелектуальною змістовністю».

Анатолій Подолинний, 2014

 

БІЙМОСЯ ПОЛІТИКІВ-АМАТОРІВ

 

А ХТО В КАМЕНЯРІ

 

Аби посидіти хоч трохи нагорі,

чимало дметься в мери, в депутати,

але ніхто не йде в каменярі –

вогонь Франка у грудях треба мати!

 

СЕНЕКА ЩЕ ПОПЕРЕДЖАВ

 

За владні крісла не вщухає суперечка:

«Ти хто такий?»

«А ти був?»

«А ти сама така!»

Та чи оберне золота вуздечка

осла амбітного на рисака»?!

 

АМАТОРИ-РЕФОРМАТОРИ

 

Нехай вирує хвиля омолодження,

та біймося політиків-аматорів:

отих таблиці множення

затятих реформаторів.

 

СЛУЗІ НАРОДУ

 

В твоїх демагогічних соло

деталь одна ввіходить в моду:

ти часто плутаєш свій голос

із голосом народу.

 

НЕ ВСІМ УСЕ

 

Всього усім не можна дати:

усього мало – всіх багато!

 

ДЛЯ ЧОГО ЖИТИ?

 

Мабуть висловив ситий

найдавнішу із істин:

треба їсти, щоб жити,

а не жити, щоб їсти.

Ну, а нині чого нам ужити,

щоб не їсти, а жити?

 

ЧИМ МЕНШЕ, ТИМ КРАЩЕ!

 

Чим менше у політика ідей,

тим більше йде за ним людей,

бо знає навіть і ледащо,

що краще менше, але краще.

 

Впродовж скількох уже віків

крізь сльози до істерик

весь світ здригається від слів:

«Москва слезам не верит».

 

СМІХ КРІЗЬ СЛЬОЗИ

 

Буває, що не тиждень свято –

регоче, п’є, гуде юрма.

Смішного у житті багато,

а ось веселого чортма!

 

ДВІ СЕСТРИ

 

Сатиру й критику багато що єднає,

і з ними, як з собаками буває:

одній, аби погавкати завзято,

а іншій – всіх підряд кусати.

 

З КИМ ПРОКИДАТИСЬ

 

Я співчуваю молодим –

все важче нині їм побратись.

Виходить так: є спати з ким,

але нема з ким прокидатись.

 

З КОХАНИМ ПОРУЧ

 

З тобою, любий, ніби я на крилах

іду у надвечірню пору.

Я так люблю, коли ти поруч, милий…

Ти що, оглух? Кому сказала?

Поруч!

 

УКРАЇНА, ВІК XХ

 

Крутий до незалежності маршрут

проліг в сузір’ї грішних і святих –

від героїчних гімназистів Крут

і до дволиких крадіїв «крутих».

 

«ЮНІ ОРЛИ, УПІРЬОД!»

 

Кепкують з мене: у моїх писаннях

нема ні крихітки «зростання»,

а книжечки – «рядків недбалих звалище»,

тому й не став «помітним явищем».

 

А я? Прорвався в антології,

хоча хтось ляпнув, що поет – убогий я.

Тепер в компанії такої ж братії

прорвусь, авжеж, і в хрестоматії,

 

а далі ковалем своєї долі

дійду й до вивчення у школі..»

Тож на засипку запитання:

– У кого з нас нема зростання?

 

НА МЕЖІ ТИСЯЧОЛІТЬ

 

На межі тисячоліть,

озираючись назад,

не ганьбіте мимохідь

все в минулому підряд.

 

На межі тисячоліть,

зазираючи вперед,

у майбутнє не тягніть

за собою все старе.

 

Щастя свого ковалі!

На межі тисячоліть

на одні і ті ж граблі

вдруге хоч не наступіть.

 

ЗА КОГО ГОЛОСУВАТИ?

 

Зітхнув, читаючи

програму кандидата:

чи варто було

вчитися читати?

 

СТОВПИ – МАЯКИ НАШІ

 

За Гр. Сковородою

 

Стовпи суспільства –

маяки піднесені,

всім пересічним,

як дороговказ,

та потрапляємо

в халепу ми щораз,

бо ті стовпи прогнилі

й неотесані.

 

А ВСЕ МАЙДАН!

 

Зітхаємо: «Нема…Нема у нас орлів!

А звідкіля б то їм було і взятись:

хіба від «малоросів» та «хохлів»

яєць орлиних можна дочекатись?

Та сталося! Відлунює далеко

Майданом зроджений орлиний клекіт!

 

«СОВЄТСЬКЕ» – НОСТАЛЬГІЙНЕ»

 

Залишила в спадок пекучих турбот

«Новая обнось – советскій народ.

 

* * *

 

Як добре нам жилось у ті роки неситі,

не знаючи, що так не можна жити.

Усюди лився відрами елей:

«Жить стало лучше, стало веселей!»

 

* * *

 

Жили ми колективом дружним

«под наблюдением наружним».

 

* * *

 

Не пив коньяк, не їв скоромного,

бо ж «Экономика должна быть экономною!»

 

«НАС ОЩАСЛИВЛЮЮТЬ ВОНИ»

 

1.

Страшна катастрофа –

сюрпризи природи.

Загрозу несе і змагання ідей,

але найстрашніші такі для народу –

мізерні уми у мізерних людей.

 

2.

Нас ощасливлюють вони –

тузи провладні і місцеві «тузики»,

коли дарують нам штани,

обрізуючи ґудзики…

 

СВЯТКОВЕ

 

Чухаєш потилицю з нагоди

Дня, коли ми встали із колін:

як це так, що у ціну Свободи

увійшла й свобода цін.

 

ВСЕ РОБИМО НЕСПРОСТА

 

Чи це проблеми зросту,

чи каверзи натури?

Все робимо неспроста,

але ж якби не здуру!

 

АЛІБІ НА КОЖЕН ДЕНЬ

 

Відомо, що і Сонце

має плями:

спимо спокійно

з власними гріхами…

 

ЦЕ ВЖЕ НЕ ГРІХ

 

Сосиски, сардельки,

варені ковбаски

у піст найсуворіший

їжте будь ласка.

 

І гріх цей прощає вам

церква сама:

в ковбасках тих м’яса

давно вже нема!

 

ЗАПОВІТ КОТА ЛЕОПОЛЬДА

 

Такий недобрий нині світ,

з любов’ю між людьми сутужно.

Отож, як радить мудрий кіт,

давайте жити дружно!

 

ЗАПОВІТ ПИСЬМЕННИКА

 

За англійським фольклором

На п’єдесталі я прошу,

щоб написали:

«Він, грішний, випивав,

але його читали».

 

ДОРОГІ УРОКИ

 

Життя насправді

мудрий вчитель,

якби лиш знати наперед,

що за уроки як нам жити,

воно так дорого бере!

 

УМІЙ ГРАТИ

 

Будеш поза правилами грати:

можна загриміти і за грати!

 

«У СУСІДА ХАТА БІЛА…»

 

Ох, ці заздрощі-вороги,

що чатують нас край дороги:

у сусіда смачні пироги,

та високі ж у нього пороги!

 

ТРИ ТОСТИ

 

Із діда-прадіда ведеться,

і я хіба переборщу?

Одну хильну до оселедця,

а другу, звісно, до борщу,

а третю, жіночки, агов!–

п’ю традиційно за любов.

 

ЦІНА СВОБОДИ 

 

– Чому, скажи мені, народе,

ти так п’янієш від свободи,

що ледве встоїш на ногах?…

– Закуска надто дорога!

 

СЛУХАЮЧИ «СІЛЬВУ»

 

«Ні! Без  жінок

не можна в світі жити!–

Разом із Боні

ми горлали молодими.

А з віком варто дещо уточнити:

нема таки життя без них.

А з ними?

 

БЕЗ ВАРІАНТІВ!

 

Я впав до ваших ніг,

чарівна Валентино.

Не впасти я не міг:

Ви – безальтернативна!

 

ВІД «А» ДО «Я»

 

Коли в житті

від А до Я – любов,

ти у раю!

Трагедія у тім

тепер моя,

що наближаюсь

я до… Ю.

 

ВАЖКИЙ СИНДРОМ

 

Не можу підібрати ліки,

хоча в тих справах я мастак:

зваблива жіночка-заїка

не вимовляє слово так.

 

«ВСЯКОМУ ОВОЧУ…»

 

Весною дні такі привітні,

в свята заквітчуються будні.

Я так чекав на Вас у квітні,

а лихо принесло Вас в грудні…

 

ГОЛОВНЕ – УЧАСТЬ!

 

Я – ваш не перший, не останній.

Прошу: скажіть лише на згадку,

чи увійшов я в тім змаганні

хоча б до першої десятки.

 

КРАСЕНЬ СУМУЄ

 

Оголошення на паркані:

«Самотній без недоліків мужчина

розшукує таку ж самотню жінку,

аби з’єднати дві ці половинки

для створення самотньої дитинки».

 

КРАЩЕ І НЕ СКАЖЕШ!

 

Я до вас так прилип,

як до Ганни Пилип!

Що ж я вдіяти зміг,

коли втратив я розум

і за Вами побіг,

як собака за возом?

 

НАБЛИЖАЄТЬСЯ ВЕСНА!

 

Кіт старий,а все ще нявка:

– Ох, білявка! Ну ж, білявка!

 

НА ЗАХИСТ ЗМІЯ

 

Не картайте вже того змія

за спокусу Адама і Єви:

звідкіля б то взялись гречкосії,

вундеркінди, бомжі, королеви?

 

НЕ ПРИТУЛЯТИСЯ

 

На що пенсіонеру сподіватися,

коли, куди не зробиш крок,

побачиш скрізь: «Не притулятися!» –

до ковбаси, до чарки, до жінок.

 

НЕПЕРЕВЕРШЕНА МІНІАТЮРА

 

Я катрени полюбляю сатиричні,

а хто двовірші пише,

той для мене ас!

Із одновіршів

є неперевершений ліричний –

ви здогадались: «Я кохаю Вас!»

 

ОДНОЛЮБ

 

Він – однолюб,

кохає, мов святу,

завжди одну,

та не одну і ту.

 

ОХ, ЛУКАВА, ВРАЖА ЖІНКА!

 

Мене так палко тулиш ти до себе,

жагуче зазираєш в мої очі,

та мовиш лише те,що тобі треба,

а чуєш лише те, що чути хочеш!

 

СКАЖИ ЩО-НЕБУДЬ!

 

Ти – мовчазливіша з дівчат.

І що твоє мовчання значить?

Тож, як просив колись Сократ,

заговори, щоб я тебе побачив.

 

ФРАНЦУЗЬКА ЕПІГРАМА

 

Амур усім бажав удачі,

та Гіменей придумав інше:

– Ти думала, що я багатший,

а я вважав – ти розумніша…

 

ЩАСЛИВИЙ СПЛЮХ

 

– Епоху ти таки проспав

з її тріумфами і болячками!…

– Але ж з якими жіночками!

 

ХТО ТРИМАЄ СВІЧКУ?

 

За Де Ла Рів’єром

 

Освіти сяйва звідусюди ллється,

нікого з нас теплом не омина,

та інколи мені здається,

що свічку ту тримає сатана.

 

ЗАДОВОЛЕННЯ ВЧЕНОГО

 

За Ж. Ростаном

 

Кращий «кайф»

досліднику й не сниться,

як Природі

заглядати під спідницю!

 

КОЛИ НАУКА НЕ В КУРСІ

 

– Чи геніальність

успадковується дітьми?

– Не знаю. Не скажу вам:

я – бездітний…

 

ДВОМОВНОМУ ПОЕТУ

 

Українець – безумовний,

ще й не шитий ликом:

як поет, хоч і двомовний,

але не дволикий!

 

ЕЛІТНИЙ ПОЕТ

 

Пишається,

що пише для еліти,

А вся еліта –

жінка, теща, діти.

 

У хаті тиша,

не шеберхне миша.

Рідня навшпиньках –

тато вірші пише.

 

ІНФЕКЦІЙНЕ, НЕВИЛІКОВНЕ…

 

Давно вже є радикуліт

і дошкуляє ревматизм,

а це хапнув на схилі літ

іще й хронічний РИМОтизм…

 

КРЕДО КРИТИКА

 

Що не рядок, то чистий брак,

слів казуальних збіг.

Писати вірші треба так,

як я… коли б я зміг.

 

МАЙСТЕР СЛОВА

 

Зуміє навіть у короткім вступі

товкти нудотно воду в ступі.

 

СІДЛАЮЧИ ПЕГАСА

 

Задерши ногу на Пегаса,

не довго всидиш на коні,

якщо ти рвешся до Парнаса

і наяву, і уві сні.

 

УЛЮБЛЕНІ КНИГИ

 

– Ви не могли б назвати

свої улюблені сто книг?

– Не зможу! Написати

я п’ять допіру лише встиг!

 

ЧОМУ РАДІЄТЕ?

 

Радіють автори: до букіністів

не зносять їхні книги та брошури.

Ще б пак! Адже у іншім місці –

приймальний пункт макулатури!

 

Я – ЗА ПАРТІЮ ГУМОРИСТІВ!

 

В ярмі, як завжди, надриваю жили,

хоч нині я позапартійний віл:

набридли виклики до «Першого» на «килим»,

оті погрози: «Партквиток – на стіл!»

 

В партрозмаїтті нинішнім барвистім

хотів би в партію, хіба що гумористів!

 

ЧИ КАНДИДАТИ ВЧЕНІ?

 

Між науковців можна жарт почути,

такий, що западає в душу:

ти вченим можеш і не бути,

та кандидатом стати мусиш!

 

СУЧАСНА АЛЬТЕРНАТИВА

 

Щоб не накликати біди,

По тюрмах віку доживати,

Ти або зовсім не кради,

Або кради уже багато.

 

ПЕРЕМОЖЦІ ТЕЖ У ТУЗІ

 

Всіх переміг, та все одно у тузі:

обсіли мудру голову турботи:

задовольнити важче добрих друзів,

аніж затятих недругів збороти.

 

У НАС ВСЕ КРУТО!

 

Ми не якийсь там Гондурас –

Зростаємо постійно круто,

І найпостійніше у нас

Це – тимчасова скрута!

 

«А ДЕ МОЯ ВЕЛИКА ЛОЖКА?»

 

Малим вередував я трошки,

й мене напучувала мати:

«Як більшої захочеш ложки,

не бійсь великої лопати!»

 

У ГЛУХОМУ КУТІ

 

Чи це сусід мені наврочив,

чи за гріховність кара Божа:

що можу, я того не хочу,

а чого хочу, те не можу…

 

НАТХНЕННИЦІ ЄДИНІЙ

 

До першої річниці шлюбу

поет в нестримному бажанні

презентував дружині любій

вінок сонетів про кохання.

На золотії ж роковини

на честь і злагоди, і миру

вручив натхненниці єдиній

двотомник…

гумору й сатири

 

НОВІТНЬОМУ ГУМОРИСТОВІ

 

Про Глазового навіть і не чув,

книжок Ребра у руки теж не брав,

але на днях полегшено зітхнув –

Руданський теж їх твори не читав!

 

ПОЕТИЧНИЙ ЕНУРЕЗ

 

Свої книжки ти видаєш чи не щорічно,

і кожна з них – ніби плювок у вічність…