ВІКТОР ТИМЧУК
(1936-2018)
Тимчук Віктор Мефодійович народився 10 жовтня 1936 р. в с. Курава (тепер Дружелюбівка) Калинівського району на Вінниччині. Вчився у Вінницькому педагогічному інституті (1967-1970). Життя було пов’язано з журналістикою, редакторською роботою, працював відповідальним секретарем журналу «Вінницький край».
Прозаїк, публіцист, драматург. Автор понад півтора десятка художніх і документальних видань, збірок оповідань, детективних романів і повістей, публіцистики, п’єс для радіо та сцени: «Окраєць синього неба» (1965), «День білих каштанів» (1973), «Не губи пелюсток, соняшнику!» (1977), «Увійди в мій дім» (1979), «Обрій не втече» (1981), «Без дозволу на розслідування» (1982), «Знайти та розслідувати» (1984), «Свідків злочину не було» (1984), «Телеграма опівдні» (1984), «Свідки «Білого Хреста» (1989), «Ловці манекенів» (1990), «Жінка з ресторану» (1990), «Король кремлівських шпигунів» (у співавторстві, 2001), «Чортові пальці» (2011), «Афганський великдень» (2014), «Знайти і затримати» (2016) та ін. Співавтор і упорядник книг документалістики «Мученики за віру» (1993), «Червоні жорна» (1994); сотень публікацій різних жанрів у періодиці.
Лауреат літературних премій ім. М. Трублаїні (1968), М. Коцюбинського (1985), М. Стельмаха (2008). Нагороджений почесними відзнаками НСЖУ та НСПУ, державними нагородами.
Член НСПУ з 1974 р., НСЖУ з 1981 р.
Помер 28 серпня 2018 р. Похований у Вінниці.
На вшанування пам’яті у 2018 р. засновано літературно-краєзнавчу премію його імені.
