У товаристві Кобця Василя

Кобець_вечір_291122_0«У товаристві Кобця Василя» – таку назву мав літературний вечір, присвячений вшануванню пам’яті знаного вінницького письменника, журналіста, громадського діяча й патріота своєї країни – Василя Дмитровича Кобця, який відбувся 29 листопада 2022 року у Вінницькій ОУНБ.

Знаково, що саме у ці пам’ятні для письменника дні, його рідні ініціювали вшанування Василя Дмитровича.

Василь Кобець – це легенда Вінниччини. Як письменник та громадський діяч своїм талантом і невтомною працею заслуговує високої народної й державної шани.

Василь Кобець – лауреат літературних премій імені Михайла Коцюбинського, Миколи Трублаїні, Михайла Стельмаха, Володимира Забаштанського, Міжнародної премії імені Василя Стуса, Всеукраїнської премії імені Івана Огієнка та премії імені Івана Богуна за громадську діяльність. Нагороджений орденами Св. Архистратига Михаїла, Св. рівноапостольного кн. Володимира Великого, Покрова Пресвятої Богородиці, почесною відзнакою «За заслуги перед Вінниччиною».

Протягом багатьох років Василь Дмитрович був членом Громадської ради при Вінницькій обласній державній адміністрації та Вінницькій обласній Раді.

У мікрофона Жанна Дмитренко

У мікрофона Жанна Дмитренко

Під час заходу сини Василя Кобця – Павло, письменник, та Тарас, громадський діяч, подарували у фонд обласної книгозбірні дванадцятитомне видання свого батька, унікальність і важливість якого полягає в тому, що в ньому вміщені твори, написані та видані протягом усієї творчої діяльності Василя Дмитровича. Олена Заквацька, заступник директора з основної діяльності Вінницької ОУНБ, подякувала родині за такий вагомий подарунок для бібліотеки і зазначила, що обласну бібліотеку пов’язують довгі роки плідної співпраці з Василем Кобцем. Письменник був частим учасником різноманітних літературно-мистецьких заходів, зокрема, Василь Дмитрович був незмінним учасником традиційних Стусівських читань, які проходять уже понад тридцять років в обласній бібліотеці.

Теплі слова про письменника, про його багатогранний талант, невичерпну енергію, меценатство в культурі та книговиданні висловили Вадим Вітковський, Михайло Каменюк, Жанна Дмитренко, Василь Петрук, Степан Дровозюк, Ірина Зелененька, Олександра Кучинська та ін.

Твори Василя Кобця покладено на музику. Під час зустрічі Вероніка Остапчук, бард і композитор співала пісні на слова нашого земляка. Також музичні вітання усім присутнім подарували відома вінницька співачка й бард Тетяна Скомаровська та онука письменника Соломія Кобець.

Протягом усього свого життя письменник невтомно трудився на літературній ниві, ділився досвідом з молоддю, виховував юних талантів, брав активну участь у громадському житті, спонукав берегти історичну пам’ять, надихав нас любити Україну та був справжнім патріотом своєї країни.

Під час заходу поезію Василя Кобця читав Андрій Побережний, актор Вінницького обласного академічного українського музично-драматичного театру імені Миколи Садовського та студенти філологічного факультету КЗВО «Вінницький гуманітарно-педагогічний коледж» і Вінницького технічного фахового коледжу. Читці у кожному вірші намагалися передати неймовірну енергетику автора, його щирість, відвертість та виразність.

Модератором заходу була Ніна Артапух, провідний бібліотекар відділу маркетингу, реклами та соціокультурної діяльності.

Захід супроводжувала книжкова виставка із фондів Вінницької ОУНБ «Прийти в цей світ – зорею спалахнути», підготовлена  фахівцями відділу краєзнавства.

 

Про захід написав у соцмережах очільник вінницьких письменників Вадим Вітковський: Учора родина світлої пам’яті Василя КОБЦЯ спільно з Вінницькою обласною науковою бібліотекою імені Отамановського організували і  провели у філії бібліотеки зустріч *У товаристві  Кобця Василя*, що обіцяють зробити щорічною.

Не зважаючи на війну, захід зібрав повну залу відвідувачів,  друзів Василя Дмитровича.

Яким мені уявляється  Кобець  з Вічності? Найперше, як НАРОДНИЙ ПИСЬМЕННИК! І хоча такого звання поки що в Україні не існує, але є письменники, гідні цього звання! Мені пощастило знати Народного поета Кабардино- Балкарії Кайсина Кулієва, тому я можу порівнювати. За радянської доби кому бути ближче до народу визначали партія і держава,  їхні твори друкували у читанках і букварях, примушували учнів завчати напам’ять їх. Вірші Василя Кобця люди у селах без примусу вчили і цитували напам’ять у автобусах, магазинах, на базарах… Коли я повідомив йому про один такий випадок у моєму рідному селі Борівці, то він спершу не повірив, але потім я влаштував йому зустріч із цією 80-тилітньою його поетичною волонтеркою, з ініціативи Ніни ГНАТЮК  ми запросили цю унікальну бабусю на зустріч у музеї Коцюбинського, вона читали десятки поезій Кобця і Стуса, а Василь і його родина раділи…

Михайло Каменюк у своєму виступі назвав Василя Кобця *ілінецьким метеоритом*, що так само  стрімко увірвався в літературу зі свого села Слободище і залишив у ній помітний слід навіки.

Жанна Дмитренко зізналася, що назвати так вечір прийшло на думку саме їй якось…

Леонід Куций передав вірша *від письменницької братії – з почуттям симпатії*,,,

Василь Петрук, вчений і заступник голови обласного Конгресу української інтелігенції, товариш Василя Кобця, запропонував, аби цю патріотичну організацію на Вінниччині очолили сини Василя Дмитровича Павло чи Тарас і *надали їй нового життя*…

Степан Дровозюк, доктор історичних наук і ректор Інституту підвищення кваліфікації вчителів, відзначив масштаб поетичної думки Кобця – *від лугового коника до Бога!*

Ірина Зелененька, кандидат філологічних наук педуніверситету, яку привів у літературу Василь Дмитрович,  згадала,  як це сталося..

У залі були помічені письменники Юрій Сегеда, Людмила Любацька…

Присутніх приємно вразила внучка Василя Дмитровича,  яка під акомпанемент собі на електронній гітарі талановито прочитала поетичні рядки дідуся.,,

Вірші поета читали учні гуманітарно- педагогічного й технічного коледжів…

Василь Дмитрович Кобець встиг написати найголовнішу книгу свого життя  – історію рідного села Слободище, її до друку в серії *Моя Вінниччина* готує родина письменника, верстку показав Михайло Каменюк. ..

Вирішено належно вшанувати пам’ять відомого українського письменника і Патріота названням вулиць його імені у Слободищі, Іллінцях і у Вінниці,  заснуванням премії його імені для талантів року в номінаціях поезії та прози, встановити йому пам’ятник, що над ним уже працює скульптор Володимир Оврах…

З фотокамерою працював відомий фотохудожник Видавничого Дому *Моя Вінниччина* Олександр ГОРДІЄВИЧ.

Відгук письменниці Ірини Зелененької: 29.11.22. Мистецька родина Василя Кобця разом із колективом Вінницької  обласної наукової  бібліотеки імені Валентина Отамановського, спільно з керівництвом ВО НСПУ, із представниками депутатського корпусу та з науковцями краю ініціювала проведення читань “У товаристві Василя Кобця”. Назва – похідна від рядка поезії Жанни Дмитренко. Читання будуть щорічними, з’явиться премія ім. Василя Кобця.

Голова ВО НСПУ Вадим Вітковський справедливо назвав Василя Кобця народним письменником, а це – найвище звання, бо вірші Василя Кобця миттєво запам’ятовуються, їх знають і школі, і педагоги в різних куточках краю, виховані на щорічних нарадах “Стусового кола”, до керівництва якими Василь Кобець запрошував викладачів  ВДПУ ім. М.Коцюбинського – проф. Анатолія Подолинного, доц. Тетяну Яковенко.

Український Петрарка Михайло Каменюк величав Василя Кобця  “іллінецьким метеоритом”, спалах котрого неповторний…

Письменник Павло Кобець

Письменник Павло Кобець

Василь Петрук, науковець, заступник голови обласного Конгресу української інтелігенції,   запропонував Павлові й Тарасові Кобцям очолювати організацію.

Степан Дровозюк, доктор історичних наук, ректор Інституту підвищення кваліфікації вчителів, окреслив світовид  поезії Василя Кобця так: “…від лугового коника до Бога!”

Серед, так би мовити, наймолодших  зі “Стусового кола” – Юрій Сегеда, письменник, журналіст (“Вінниччина”)  та Ірина Зелененька, кандидат філологічних наук, старший викладач кафедри української літератури ВДПУ ім. М. Коцюбинського. Науковиця наголосила на важливості спадкоємності мистецьких поколінь, на потребі діалогу. Адже Поділля має багато великих імен, частина з яких, на жаль, – вічні. Пишучи статтю про творчість Василя Кобця, зауважила, скільки в його поезії пророчих рядків про загострення боротьби за незалежність, від “Нині кровоточить  Маріуполь” – до “Нас Московія ще довго не залишить”…

Поезія Василя Кобця напрочуд музична:  онучка Василя Кобця на електрогітарі виконала “Гімн Донбасу”, на акустичній гітарі музикувала про любов Тетяна Скомаровська. Вірші поета читали студенти вінницьких гуманітарно-педагогічного та  технічного коледжів…

Василь Кобець написав історію рідного  Слободища, котра вийде друком у серії “Моя Вінниччина”, – готує проєкт родина мистця. Буде вшановано видатного подолянина і йменуванням вулиць у Слободищі, в Іллінцях,  буде встановлено пам’ятник, над яким уже працює скульптор Володимир Оврах. А ніби нещодавно Василь Кобець, разом зі своїми синами, опікувався спорудженням пам’ятника Василеві Стусу… Та й не лише… Геніальний фотохудожник Видавничого Дому “Моя Вінниччина” Олександр Гордієвич також монументалізував постать, як і  урочисту зустріч посеред повномасштабної війни.

Будьмо мудрими в єдності й перемагаймо всяке лихо, ніби за вічними заповітами тих, кого належить шанувати…