Стрельбицький Михайло Петрович

Поет, критик, літературознавець. Народився 3 червня 1949 р. в с. Майдан-Вербецький Летичівського р-ну Хмельницької обл. Закінчив Дяківецьку ЗОШ, що в Літинському р-ні на Вінниччині. Літературознавчий фах здобув на філфаці  Одеського державного університету ім. І. Мечникова; вихованець професора Василя Фащенка, кандидат філологічних наук.

Автор поетичних збірок Незрубай-Дерево” (1976), “Звертання” (1979), “Три тополі” (1981), “Прощання з морем” (1983), “Сторожовий вогонь” (1988), “Версія Прометея” (1990), “Йоцемидаєсія” (1999), “Прощаючи вік ХХ…” (2001), Месячник России” (2003); віршованої трилогії “Під небом Коновалюка” (2000; 2004; 2010), “Наука вдячності” (2006), “Школа перепитувань” (2009) та монографії  “Проза монументального історизму. Доробок Олеся Гончара” (1988). Видрукував понад 400 статтей і рецензій у пресі. В одній з анкет спільною рисою двох основних іпостасей свого авторського «я» назвав «емпатію (співпереживання) як шанс пізнання свідомості іншого: персонажа – у вірші чи поемі, письменника – у статті чи рецензії; певне, звідси ж і наявність невласне прямого мовлення у моїх різножанрових текстах, що, звісно ж, не полегшує сприймання й не додає мені читачів, але такий уже шлях і такі можливості».

Лауреат літературних премій ім. О. Білецького, ім. М. Коцюбинського, ім. М. Стельмаха, журналу “Дружба народов”.

Член НСПУ з 1979 р.