Сон – це Віктор Крупка
Крупка Віктор. СОН ЦЕ [текст]: поезії / худ. Теодор Северин. Луцьк: ПВД «Твердиня», 2021. – 216 с. – ISBN 978-617-517-326-8.
Сонце чи сон це? Осердя життєтворчості чи ілюзія світовідчуття? Від нашого народження сонце дарує свою щедру прихильність, наповнюючи очі й душу животворною енергією. Нова збірка Віктора Крупки «СОН ЦЕ» – своєрідний календар сонячної емоції, мінливість якої обумовлена змінами пір року, настроєвих резонаторів найзначиміших колізій у мікрокосмі й, відповідно, соціальному житті ліричного героя.
У жодному з віршів сонце не набуває домінантного звучання, ознак лейтмотиву, однак має потужний синергетичний вплив, постає перед читачем, як художня деталь, метафора, символ, а ще- як віра, надія і любов. З’являючись із периферії авторського світосприйняття (звідси: «СОН ЦЕ»), кожним своїм промінцем наповнює серцевину поетичних рефлексій викінченістю і справжністю, – сказано в анотації до збірки. Літературним редактором виступив знаний поет Анатолій Кичинський, а притомну післямову написав кандидат філологічних наук Михайло Жилін. Ось кілька фрагментів з неї:
«…як читач нового Крупки, – гадаю, що омани немає. І лабіринту немає. І небезпечних манівців із семантичними пастками теж немає. Є книга «СОН ЦЕ». Вона складається з поезій. Це логічно. Але несподівано і майже алогічно – кожна з цих поезій розпадається на низку менших поезій. І ще менших. І ще. Аж до розміру слова. І аж до розміру звука. Аж до супрапросодики».
«Можливість множинности інтерпретацій – це не завже добре. А у випадку поезій Крупки – це майже завжди погано. Адже інтерпретації можуть бути геть протилежними й взаємовиключними. Різнотлумачення сакральних текстів призводили до появи сект та релігійних воєн… Самозначимість і автономне самоцінне буття слова – це головна характеристика поезії Віктора Крупки».
«Дзиґарі, тіні, свічада, свіча, сон та ще з десяток консептів, що мандрують з поезії в поезію, на моє глибоке переконання є тим смисловим кістяком, на якому тримається тканина поезії Віктора Крупки. Більше того, саме цей консептизм дає змогу відстежити ті зв’язки, що поєднують «СОН ЦЕ» з тисячолітньою традицією українського поетичного герметизму».
