Соловей Олег Євгенович
Соловей Олег Євгенович нар. 21 лютого 1970 р. у м. Шахтарськ Донецької обл. Закінчив філ. ф-т Донецького ун-ту. К. ф. н. (2000). Є доцентом в альма-матер. Засновник і гол. ред. літ.-художнього альманаху «Кальміюс» та низки ін. літ. проектів.
Критик, літературознавець, поет. Має дисертацію за темою «Особливості стилю новелістики Миколи Хвильового», книги літ. критики: «Атоми і Порожнеча» (2012), «Оборонні бої» (2013), «Орґазм і Відчай» (2017), «Василь Стус: Відлуння і наближення» (2017, у співавт.), «Утрачений погляд» (2018),сотні надрукованих праць з історії української літератури ХХ ст. та з проблематики сучасного літ. процесу.
Автор поетичних збірок «Місто» (1998), «Марґіналії» (1999), «Фієста інфікованих» (2000), «Осінній хадж» (2001), «Камінний шепіт» (2002), «Аль Катик» (2004), «Конуси і дирижаблі» (2006), «Живі і Мертві» (2007), «Час убивць» (2013); прозових книг «Танок, який виконують всі дівчатка» (2005), «Ельза» (2010).
Лауреат конкурсу видавництва «Смолоскип» (1999), премії журналу «Кур’єр Кривбасу» та ім. Б. Нечерди (2013).
Член НСПУ з 2018 р.
У 2014 р. разом з ун-том переїхав до м. Вінниця.
