Рябий Микола Олександрович
Рябий Микола Олександрович нар. 7 грудня 1936 р. в с. Заболотне Крижопільського р-ну на Вінниччині. Закінчив ф-т журналістики Київського держ. ун-ту (1967). Життя пов’язано з журналістикою і письменницькою працею.
Прозаїк, публіцист. Автор понад 30 романів, збірок новел, повістей, у т. ч. документальних. Знакові романи – «Берег» (1974, 1987, 1981), «Вікна» (1976, 1987, 1981), «Великий літній трикутник» (1978), «Вогнище» (1981), «Земледухи» (1985), «Облава на озброєного вовка» (у співавт., 1986), «Хата без рушників» (1987, 2011), «Ще не вмерла Україна» (1994), «Хто як Бог» (2000), «Калина над Прірвою» (2008), «Березовий хрест» (2008), «Як з’їсти живу кицьку, або не подряпала горло» (2009), «Малою кров’ю» (2011), «Вервольф. Хроніка озброєних вовків» (у співавт., 2014), «Коріння» (2016). Автобіографічна збірка «Житіє» (2016). Переклав з російської, упорядкував та прокоментував твір арабського мандрівника П. Халебського «Україна – земля козаків» (2005, 2017). Окремі твори друкувались російською, кабардино-балкарською, польською та румунською мовами. Має сотні публікацій у періодиці в жанрі публіцистики.
Лауреат літ. премій ім. П. Желюка, М. Коцюбинського (1994), «Благовіст» (2007), ім. І. Богуна, Міжнародного Академічного Рейтингу популярності «Золота Фортуна».
Член НСПУ з 1976 р., член НСЖУ.
Проживає у м. Вінниця.
