Письменники у Букатинці, місці сили

Тому департамент інформаційної діяльності та комунікації з громадськістю Вінницької обласної військової адміністрації, що зараз опікується виданням книг про Героїв України-вінничан та фіксації фронтових подвигів земляків, на чолі з директором Світланою ЮЗВАК та працівники обласної комунальної установи «Видавничий Дім «Моя Вінниччина» в особах директора Вадима ВІТКОВСЬКОГО та фотохудожника Олександра ГОРДІЄВИЧА побували у неділю, свого законного вихідного дня, у Чернівецькій та Букатинській громадах, у славної родини відомих митців АЛЬОШКІНИХ – Олексія та Людмили.

Букатинку, розташовану на придніпровських пагорбах та схилах, у глибокій мальовничій долині річки Мурафи, не даремно називають місцем Сили. Бо тут виходять на поверхню камені шарів планетотворного періоду, часів виверження вулканів і льодовика, названі «ребрами Землі». Такого нема більше ніде! Тому 1985 року у цій природній чаші відбувався Всесвітній з»їзд геологів з США, Австралії, Японії, Африки і багатьох країн Європи, які вивчали цю цінну геологічну пам»ятку, що дістала назву «Відслонення Грушанської світи». Тут можна відчути віяння епох від архаїчних гранітів, докембрійських пісковиків, крейдяного періоду, почути шум хвиль колишнього Сарматського моря, помацати найм»якші мінерали тальку і найтвердіші кремнієві утворення; а найспритнішим пощастить відшукати у червоних залізо-рудних глинах з бурштиновими пісками справжні… коштовні камені!

Колись Букатинка була одним із центрів каменотесного мистецтва, і 1916 року в селі ним займалося понад 300 (!) жителів! Вироби з каменю продавали у навколишніх селах, де й понині стоять при воротах вирубані з каменю стовпи, а також у Бессарабії, Києві, на Волині і навіть у…Відні!

При в»їзді до села нас зустрічав з Державним Прапором України один з нащадків тих майстрів, відомий скульптор і художник Олексій АЛЬОШКІН, комусь він дивний чоловік, а нам – духовний брат!..

Після короткої екскурсії («Хата гончарства», «Хата ткацтва», «Театр тіней», «Хата легенд», «Хата малювання піском», «Печера Любові», «Печерний Храм Духу», «Еолові слупи і Подільський оберіг», «Галявина пам»ятників полеглим воїнам Букатинки» і т.д. і т. п.), бо дуже квапила дощова погода, відбулися при долині річечки Бушанки поминання загиблих на фронті наших воїнів, презентація сигнального примірника збірки нарисів «Журавкою плаче Земля», упорядкованої членкинею Національної спілки письменників України з смт Чернівці Валентиною МІЛЬКЕВИЧ, і третьої книги історичного роману Анатолія ЖАРУКА «Шляхтичі гайдамацької крові», номінованого на літературну премію імені Миколи Рябого 2023 року, окрім цього Анатолія також привітали зі вступом у члени НСПУ.

Працівники департаменту мали змогу поспілкуватися з членами Чернівецької громади і жителями села Букатинки, почути відповіді на свої запитання, спланувати роботу по виданню книг військово-патріотичного змісту, зокрема, і збірки нарисів «Журавкою плаче Земля»…

Виступали вихованці Віктора ГРУДІНА з народного ансамблю «Барвінок» Ігор та Вікторія ПЕРЕПЕЛИЦІ, Олена БОТИК, Софія КІЩЕНКО, Карина ПОЛІЩУК і Яна КОЗАЧОК. Звучали твори Грудіна «Французький бульвар» і «Перепелиця» . *Перепелята* Грудіна, влаштовуючи концерти у людних місцях, уже зібрали на Збройні Сили України десятки тисяч гривень і продовжують збирати ще!/

Іван КРИЖАНІВСЬКИЙ виконав пісню на слова Валентини Мількевич «Пролетіли літа», а Інна СТРІЛЕЦЬКА – свою авторську пісню «Як же болить»; член НСПУ Оксана АФАНАСІЄВА, вже другу історичну книгу якої видає своїм коштом престижне видавництво «Клуб сімейного дозвілля», під гітару проспівала пару авторських творів «Осінь» і «Ще осінь»…

У долині Альошкіних буяла різнобарв»ям справжня золота осінь, наче з вірша Оксани Афанасієвої…

Тихо сиплеться знов листопад

І ясніє неба просинь.

Пізньо вишня цвіте, невпопад,

Бо вже осінь, ти знаєш, вже осінь.

Серце рве сумний спів журавлів,

Трави в’януть у жовтім покосі.

На вустах смак гірких полинів,

Бо вже осінь, ти знаєш,вже осінь.

…………………………………

Де ж ті дні, повні зваби й тепла?

Їх лелека назад не вертає.

І осикою серце тремтить,

Бо любов ще твою пам‘ятає.

Вірші свої читали Наталія СОРОЧАН, Іван КРИЖАНІВСЬКИЙ, Євгенія КОТИГА і Тетяна ТОЦЬКА. Слухали музику Анатолія ЖАРУКА…

Світлини Олександра ГОРДІЄВИЧА.

У наддністрянському місці Сили усі підзарядилися природною енергією від тисячолітньої землі. Пили узвар і смакували підсмажену на диску картопельку і рибну юшку.

Знайшли собі нових друзів. І захотіли завітати до Альошкіних знову, на тривалішу гостину, бо побачити усе просто не вистачило часу…

Вадим Вітковський