Письменники побували у Теплицькому районі

Письменники Вінниччини у с. Побірка

Письменники Вінниччини у с. Побірка

Вітали письменника-краєзнавця Петра Кондратюка з виходом у світ його книги про село Побірка Теплицького району на Вінниччині «Моє кучеряве Поділля». «Презентація пройшла надзвичайно тепло!» – написала у соцмережах уродженка Теплеччини поетка Тетяна Яковенко.

У творчій зустрічі також взяли участь письменники Вадим Вітковський,  Олена Герасименко, Лариса Сичко, Світлана Стадник, Вероніка Остапчук, фотомайстер Олександр Гордієвич.

Редактор краєзнавчої серії «Моя Вінниччина», у якій вийшла книга про село Побірка, Вадим Вітковський влучно зауважив: «Пан Войт, з яким ми познайомилися на презентації книги -історії села Побірка Теплицького району, так розуміє призначення нашого проекту “Моя Вінниччина”, читайте: “Маленьке джерельце, пульсуючи як серце, виштовхнуло цілющу воду із земного тіла. Пробила водичка собі доріжку в болоті, зустріла друге джерельце, і вже маленьким струмочком побігла дальше. Струмочок іще без свого голосу і зовсім кволий. Та чим більше прибавлялось струмочків, вони перетворювались в потічок, який навчився мелодійно дзюрчати, булькати на камінчиках, змивати легкі перешкоди на своєму шляху. Поволі потічки збираються в річку, що протікає біля поселень людей, вбираючи в себе їхні пісні, музику і звичаї… Наші Подільські річки впадають в древню річку Бог, вона спокійно, як повільні і розлогі чумацькі пісні, котить свої води через половецькі степи, аж до моря… Річки, що впадають у Дністер, повні енергії запальної Молдованески і Жоку. Ріки Карпат несуть у собі запах гір і полонин, з передзвоном цимбалів і тривожними звуками трембіт. А в центрі України, всі річки і ріки, вливаються в могутній і древній Борисфен, який уже все бачив… Все Йому відомо. Ус-е-е бачив… Древніх греків, орди половецькі князя Ігоря. Страшні роки мору, 1944 воєнні роки, коли він ніс у своїх водах тіла синів своїх… УСЕ БАЧИВ… УСЕ ПАМʼЯТАЄ! А всі ріки України впадають у Руське море. Море наших древніх пращурів. Отак і села в Україні – кожне село це джерельце зі своєю історією, звичаями і говірками, стають потічком, річкою і утворюють море по імені УКРАЇНА. Таку різнобарвну, гомінливу і красиву державу із добрими і щедрими людьми. Та замулились джерельця, висихають річки, що живлять море Руське. Вимирає село, виїздить молодь – міліє море Українства. І знову Орда послала на Україну своїх нукерів , щоб знищити нашу історію, віру. Навіть пам’ять про Україну. Тому, рідні мої земляки, як тільки виженем зграї ординські з нашої землі, треба прочищати джерела, розбирати гнилі загати на річках, щоби море УКРАЇНА знову стало повноводним і співало українських пісень».

Збагнувши слова Войта, – зізнається В. Вітковський, – я почав розуміти грандіозність проекту вашого видання.. Цей нарис уже словами озвучує вашу величну місію.