Презентація книги про с. Уладівку
14 жовтня 2020 року. Видавничий дім «Моя Вінниччина» повідомляє:
Уладівка – це тут в 1790-их роках Ян Потоцький написав один з найхимерніших тогочасних європейських фантастично-пригодницьких химерних романів «Рукопис, знайдений в Сарагосі», а потому несподівано скінчив життя самогубством;
Уладівка – це тут за твердженнями пошуковців таємно від ворога похований Іван Богун – лицар подільської історії, і місце його могили їм відоме;
Уладівка – це тут творив видатний вчений-аграрій Людвиг Семполовський, винахідник врожайних сортів цукрових буряків, який відмовився від зливи спокусливих запрошень продовжити блискучу кар’єру в Америці чи Європі і не покинув рідної землі, а про нього нагадують посаджені ним два могутніх доби в центрі села;
…це тут палахкотів в довколишніх лісах нескорений український повстанський рух за честь і волю України
…це тут фашисти спалили цілі вулиці і довколиші села, а в них стариків і дітей за зв’язок з партизанами…
…це тут відроджується і обов’язково відродиться наше майбутнє.
13 жовтня в приміщенні Будинку культури с.Уладівки Літинського району відбулася урочистість: громаді села презентовано книгу Павла Ткачука «Уладівко – доле моя» (серія історій сіл і міст «Моя Вінниччина). На подію прибули редактор згаданої серії, письменник і журналіст, заслужений працівник культури України, заступник голови Спілки слов’янських письменників України Михайло Каменюк, відомий журналіст і фотохудожник Олександр Гордієвич, група членів Літинського райлітобєднання «Дзвінкова криниця», освітяни села і району, сільський актив, молодь.
Гості спершу познайомилися з чудовим музеєм, створеним багатьма поколіннями школярів Уладівської 8-річної школи, в якій 34 роки директорував Павло Іванович Ткачук – невтомний краєзнавець, щирий патріот, один з фундаторів Руху на Літинщині, а ще – поет, прозаїк. Директор школи і очолив постійну пошукову роботу по збиранню експонатів музею, якому ось уже 50 років і який став своєрідним Класом Патріотики в цій школі. Чого в музеї тільки нема: зуб мамонта вагою до 5 кілограмів, фрагменти трипільського посуду, козацька зброя, велика книгозбірня патріотики з автографами авторів з усього світу, Шевченків «Заповіт», вишитий шкільною прибиральницею…
А презентація книги-історії села пройшла в стінах Будинку культури, який без перебільшення зумів залишитися до сьогодні для уладівчан Вогнищем культури і мистецтв. Вражає подвір’я довкола нього, яке навіть пізньої осені палає морем квітів. Всередині постійно діючі виставки виробів народних майстрів, місцевої етнокультури, працюють різноманітні гуртки, в тому числі, і літературний, і кожен звітує перед земляками виставками світлин. А все це тому, що завідує цим «маєтком мистецтв» невтомна жінка – колишня вчителька-літератор Ганна Василівна Комчар. Це – господиня, ініціатор, співуча жінка-жартунка, знавець людської душі. До пари їй і чоловік – Володимир Володимирович, педагог-філолог, віртуозний музикант і композитор, душа аматорського вокального ансамблю «Ладосвіт». Такі люди здатні повести за собою інших завжди.
На малій сцені виступали того дня поети і співаки, лунали вірші, пісні (головним чином на слова «іменинника» свята – Павла Ткачука). Найбільше оплесків перепало на долю 3-річної співачки Насті Кацал, третьокласниці Лізи Мороз – за патріотичне спрямування виконаних пісні і вірша. Настусі Михайло Каменюк подарував томик своїх вибраних поезій, а дівчинка-перлинка з допомогою матері пообіцяла чимскоріш навчитись читати.
Уладівка, надбужанська історична перлина Вінниччини, сьогодні є такою, як є, завдяки господаровитості і самовідданості сільського голови Майї Крот. Майю Петрівну ми також бачили і слухали на сцені під час урочистості та концерту.
Про подію розповідають фоторепортаж Олександра Гордієвича та кілька любительських знімків.
Книги історій сіл і міст «Моя Вінниччина» тріумфально крокують Поділлям!
