Олексій Бойко. ТАНЦІ В КРОПИВІ (2015)
Олексій Бойко
Олексій Бойко. ТАНЦІ В КРОПИВІ: гумор та сатира: вибрані твори / Олексій Бойко. — Вінниця: Нілан-ЛТД, 2015. – 288 с. – ISBN 978-617-7212-97-2.
Завантажуємо і читаймо:
Бойко Олексій. Танці у кропиві_2015
Олексій Бойко
Гумор і сатира
Вибрані твори
В новій сатирично-гумористичній збірці віршів Бойка Олексія Михайловича «Танці у кропиві» читайте його цікаві, веселі твори, написані автором протягом майже 40 років творчої праці.
В збірці поміщені вірші, які уже публікувались, а також нові гумористичні твори.
Поет піддає нищівній критиці все, що стоїть на заваді в суспільному житті та побуті українського народу.
І щасливі й нещасливі,
Як один, плече-в-плече,
Всі танцюють у кропиві,
Всіх однаково пече.
Від автора
Народився 18 лютого 1936 року в с. Женишківці Віньковецького району на Хмельниччині в сім’ї хліборобів.
Дитинство і юність пройшли в с. Ходаки Барського району на Вінниччині, де у 1951 році закінчив семирічну школу. Середню школу закінчив у 1954 році в, уже згаданих, Женишківцях.
У 1956 році закінчив Говірське технічне училище, що у Віньковецькому районі. Згодом, у 1965 році закінчив Вінницький педагогічний інститут (фізико-математичний факультет).
Працював комбайнером, трактористом. По закінченню педагогічного інституту – вчителем фізики у Пиківській СШ Калинівського району на Вінниччини. На пенсію вийшов за інвалідністю у 1986 році.
Мій літературний дебют відбувся на початку сімдесятих років минулого століття. Друкувався в районній, обласній та республіканській періодиці.
У 2004 році вийшла моя перша збірка гумору і сатири «Довкола дуба». У 2009 році – друга – «Трасти і контрасти», а у 2012 році – третя – «Непричесані персонажі». Четверта збірка «Через терни проти скверни» вийшла у 2014 році.
Пропонована читачеві п’ята збірка вибраних творів «Танці у кропиві» є своєрідним підсумком моєї праці у царині гумору і сатири.
Олексій Бойко
ПЕРЕДМОВА
Вибрані твори
справжнього майстра гумору
Нова книга гумору і сатири Бойка Олексія Михайловича «Танці у кропиві» вирушає до тебе, читачу. В ній автор демонструє своє незмінне, непримиренне ставлення до всього негативного, що трапляється, як на побутовому, так і на загальносуспільному рівнях. Він влучно іронізує над взятими з життя персонажами своєї книги, залучивши їх до “танців у кропиві”, яка всіх пече однаково: і щасливих і нещасливих. Адже у людей з деформованою мораллю таке ж деформоване і щастя, яке часто будується на чужому нещасті.
І ці вади Олексій Бойко лікує “кропивою” інвектив, сарказму, іронії. Всі його лаконічні гуморески і сатирески спрямовані супроти зла, замаскованого зовні під щирі стосунки, добропорядність, добропристойність, добросусідство, добро-сердя. Його твори збагачують іскрометний український народний гумор, викривають негативні явища в суспільному житті та повсякденні.
Серед його творів багато дотепних гуморесок, написаних за сюжетами особистих спостережень. Вони цікаві, викликають посмішку і додають читачеві хорошого настрою.
Олексій Михайлович гостро висміює брехунів, хапуг, шахраїв, злодіїв, п’яниць, казнокрадів та інших суспільних шкідників. Тут є й гуморески на теми сімейного життя, написані за мотивами народного українського гумору. Ось для прикладу – «Багачі»:
– Багачі ми, бізнесмени! –
Представляє себе Мілка. –
Три сестрички є у мене,
І у кожної – мобілка.
– Ба-га-чі! – Єхидить Женька. –
В мене братиків чотири.
І, хоч всі іще маленькі,
В кожного – своя квартира.
– Не хизуйтесь! – каже Пріся. –
Живемо і ми багато.
В мене братиків аж вісім,
І у кожного – свій тато.
Дістається “на горіхи” великим і дрібним крадіям.
– Подивись, Омелько знову
Крадене везе.
Не збагну, невже людину
Совість не гризе?
– Якби совість його гризла, –
Роз’яснив Пилип, –
То давно кістки у нього
Голими були б.
А, наприклад, питання двомовності, яке нав’язується політикумом “підзвітним” керівництву сусідньої держави, Олексій Бойко тлумачить дуже просто і зрозуміло.
В Україні вже набридло
Слухати розмову
Про ображеного брата
І про другу мову.
Нам не лячно в Україні
Другу мову мати,
Але лячно, якщо нею…
Говорять гармати.
Та найбільше його тривожить той ганебний суспільний стан, в який всякий раз заводять нікчемні вожді, можновладці український народ.
Усім народам Бог
Таких вождів дає,
В котрих і голова,
І добре серце є.
І лише нам послав
Таких крутих в дарунок,
В котрих – ні голови,
Ні серця, тільки… шлунок.
Книгою «Танці у кропиві», яка носить ще й відповідальну назву «вибрані твори», Олексій Бойко підбиває підсумок своєї багаторічної творчої праці. Впевнений, що це лише перший підсумок і що кожен, хто прочитає книгу «Танці у кропиві» (в яку увійшли не лише його уже відомі твори, а й нові), переконається, що вона написана справжнім майстром гумористичного цеху – дипломантом Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Степана Руданського.
Тож побажаймо Олексію Михайловичу міцного здоров’я і нових дотепних творів.
Леонід Куций,
член Національної спілки
письменників України,
поет-гуморист
Розкрита книга
Точить ляси залицяльник,
Запліта інтригу:
– Я читаю ваше серце,
Як розкриту книгу.
– Щодо книги – не перечу,
Можете читати.
Та обкладинку руками
Прошу не чіпати!
Не буде мало
– Хочу заміж за Іванка,
Що у перукарні.
У Іванка, моя мамо,
Вусики прегарні!
– Ось, цього замало, доню!
Треба ще щось мати.
– Він ще й бороду відпустить,
Як почне кохати.
Підвіз
– Дядьку! Дядьку! Підвезіть.
– І не проси, кáжу!
– Та не будьте ви такий.
Ну скільки я важу?!
Чи вам, дядьку, тачки жаль,
Чи тут сісти ніде?
– Я вже раз одну підвіз!
Ще на мені їде.
Не погоджуйся
– Наречений просить згоди.
Мамо, що робити?
Обіцяє по весіллі
На руках носити.
– Видно, хитрий! Хоче мати
Задарма дружину.
Не погоджуйся нізащо!
Вимагай машину.
Термінове
замовлення
У віконце причілкове
Сонно місяць блиска.
На столику під тюльпаном
Маленька записка:
“Як не прийду ночувати,
Не гай часу, ненько,
Шкільне плаття на весільне
Переший хутенько”.
Невдалий початок
Чоловік купив фуфайку
Куцу та руду.
Біля хати зустрічає
Жінка на біду.
– Чи вилізли тобі очі,
Чи ти її вкрав?!
Завжди вибереш найгірше,
Що б коли не брав.
Чоловік насупив брови,
Трохи помовчав,
Потім каже: – Твоя правда!
З тебе і почав.
Інтернетне меню
Розмальована жона
Бізнесмена Петі
Непомітно згайнувала
День у Інтернеті.
Аж надвечір – є Петрусь.
(Боже! Що робити?).
Раптом каже: – Ти б хотів
Щось перекусити?
– Авжеж. – Вимовив Петро,
Кида сигарету. –
Я б хотів перекусити…
Кабель Інтернету.
Шокована
– Це ж з якої радості
Ти така привітна?
– Радість, бо від тебе я,
Котику,.. вагітна.
– Як?! Ти що надумала!
Ми ж того… ні разу.
Хіба – ніч простояли
Біля перелазу.
– Любий! Не відхрещуйся.
Треба розібратись.
Я сама шокована,
Як це могло статись!
Віддав би
– У любові ми з тобою
Стрілись і зійшлись.
Чи ти любиш мене, Грицю,
Як любив колись?
– Як ти можеш, моя пташко,
Про таке питать?
Задля тебе я готовий
Геть життя віддать.
– Як? За мене ти віддав би
Геть життя своє?!
– А хіба воно у мене…
Через тебе є?!
Може статись
Понад річку в’яне ліс,
В’яне бережина…
А Федотові з води
Допіка дружина:
– Якщо раптом я пірну
Геть із головою,
Чи не станеться, бува,
Щось лихе зі мною?
– Може статись! – Прогудів
Дужий бас Федота. –
Якщо ти і у воді
Не закриєш рота.
Зустріч
До рудого “Запорожця”
Підійшов Адам.
– Махни, Петре, до вокзалу,
Стрінеш тещу там.
Коли втямив – не вагайся,
Натискай на газ.
Привезеш додому тещу –
Ставлю пляшку враз.
Та Петрові промайнула
Думка в голові:
– А як теща не приїде?
– Тоді – ставлю дві.
Дресирувальниця
Дружина дресирує
цуценя.
Угледів чоловік
її невдачу.
– Дарма ти, – каже, –
тратиш по півдня.
Нічого в тебе з ним
не вийде, бачу.
– Ніяк мене ти, любий,
не збагнеш, –
Озвалась жінка лагідно
до нього. –
Згадай, як із тобою
в мене теж
Спочатку не виходило
нічого.
Рогачі
– Вибачай, що уночі!
Позич, Ніно, рогачі.
– Галю, не проси дарма.
Мого теж… іще нема.
Підгоріло
У пологовім будинку
Взяв татусь маленьке.
Відкрив біле покривальце,
А дитя – чорненьке.
Подививсь на сина татко
І дружину лає:
– Завжди в тебе, нетіпахо,
Усе підгорає!
Спростування
В Івана всі свої жалі
Перелива Маланка:
– Я знаю, в кожному селі
У тебе є коханка!
Іван поволі сів за стіл
І спростував образу:
– Неправда! Є багато сіл,
Де я не був ні разу.
Що привезти?
Чоловіка на курорт
Жінка проводжає.
– Привезти що? – Чоловік
Лагідно питає.
– Хіба ж, любий, на таке
Жінки марикують?
Що захочеш, те й вези.
Тепер все лікують.
“Міс-90”
Дід Іван і дід Петро
У козла не грають.
Є хвилина – у журналах
Фото розглядають.
– Зараз бабу, – Іван каже, –
Вибрати не просто. –
І показує Петрові
На “Міс-90”. –
Подивися на це фото.
З молоком перцівка!
Дев’яносто років бабі,
А вона – як дівка!
Вже пізно
– Чому, діду, не женитесь,
Вік марнуєте дарма?
– Та женився б, але гарних
У селі дівчат нема.
– То в сусідньому шукайте
Чорноброву, молоду.
– У сусідньому – вже пізно,
У сусіднє – не дійду.
Гостини
Кум частенько до куми
Ходив у гостини.
І з причини гостював,
І так – без причини.
А це, якось, завітав…
Кумá пригощає.
Раптом цуцик у кутку
Про себе звіщає:
Настовбурчився, гарчить,
І очі – мов диски.
– Це ж чого він?
– Бо їсте, куме,
З його миски.
Викапана мати
Небайдужий парубчак
задобрює Яшу:
– Ваша донька
вельми схожа
На дружину вашу.
– Схожа, схожа. –
Цідить Яша. –
Викапана мати.
Оженишся – то не дасть
І слова сказати.
Без винятку
– Слухай, Галю! Мене Рома
Обіцяв любити.
– А чого б йому для тебе
Виняток робити?
Вчора ввечері у парку,
Як скінчились танці,
Він те ж саме обіцяв
Олі і Світланці.
Хвалять жінки чоловіків
Хвалять жінки чоловіків
Дарка та Марина.
– Мій Богданчик – просто янгол!
– Мій теж… не мужчина.
Козел
А автобусі панянка
Дядька запитала:
– Мабуть доня побачити
Море забажала?
– Яке море! – Мовив дядько. –
В нас не ті масштаби.
Ми їдемо недалечко,
У село, до баби.
Хай дитя козла побачить
Справжнього, з рогами.
А то воно зна про нього
Лише зі слів мами…
Сварка
У сім’ї зчинилась сварка
(Що у нас не дивина).
– Я тобі не куховарка! –
Злісно крикнуло жона.
Далі – докір був на докір.
– Згода! – Вмить ознався Гнат. –
Ти мені – не куховарка.
Я тобі – не банкомат.
Ідеальна жінка
Вродлива білявочка Віка
Шукає собі чоловіка.
Про себе таке сповіщає:
Небажаних звичок немає,
У клубах нічних не танцює,
Не курить, не п’є, не працює.
Золото різної проби
Без жінок ми – ніхто у житті.
Кожна жінка комусь до вподоби.
Для мужчин всі жінки золоті,
Але всі, на жаль, різної проби.
Краще б загриз
– Пригадуєш, – до Бориса
Горнеться жона, –
Наше перше побачення,
Сад біля вікна?
Пригадуєш, як на гілках
Мене колисав?..
А Бровко мій одірвався
Й тебе покусав.
– Пригадую. Пригадую. –Пробурчав Борис. –
Краще б він мене
в той вечір
До смерті загриз.
Встановлення жанру
Гапка чутку розпустила
На усе село,
Мов, курортного роману
В неї не було.
Та цього не поділяє
Майже півсела.
Видно, повість невеличка
Все-таки була.
Проблема
За мить по родах
породілля Емма
Мерщій взялась
про себе міркувати:
“Знайти ім’я дитині –
не проблема.
Проблема, як …
по батькові назвати?!”
Подарунок
Був холодний поцілунок.
Гриць – помітно нервував.
– Чи носила ти дарунок
Той, що я подарував?
– Так. Носила. Бо любила.
Хочеш – свідчення надам.
Дев’ять місяців носила,
А тепер він… біга сам.
Заступився
– Усі жінки однакові ! –
Заявив Степан.
– Це неправда! – Заступився
За жінок Іван. –
Твоя з кишень вимітає,
Чистить до гроша.
А у мене три заначки
І все тихо – ша.
Маю лагідну дружину,
Шо не говори… –
А та – ззаду за чуприну:
– А ну, повтори!
Не поправляй!
Причепилася циганка:
– Дай, поворожу!
Я тобі, мужик, за гривню
Правду всю скажу.
– Ну, бреши! Коли вже здуру
Втрапив на гачок.
– Маєш, дядьку, гарну жінку.
Двоє діточок.
– Годі! Досить ворожити.
То неправда є!
Діточок у мене троє.
– Третє – не твоє. –
Попливло усе довкола,
І земля з-під ніг.
Щось хотів мужик сказати
Та, на жаль, не зміг.
А циганка: – Кинь журитись!
Лиш надалі знай:
Коли кажуть тобі правду,
То – не поправляй!
Рибка
– Пам’ятаєш, як ти влітку
Прорибалив ніч?
– Пам’ятаю, моя рибко…
А у чому річ?
– Річ у тім, що більше й разу
Не підеш на став!
Якась “рибка” подзвонила,
Що ти… батьком став.
Русалка
Із глибин морських русалка
(На пляжі, при людях)
Випливає голісінька
З немовлям на грудях.
Випливає та благає,
Знявши руки вгору:
– Люди добрі! Знайдіть мені
Водолаза Жору!
Ринок і кохання
Ринок завше провокує
Запитання дивні:
– Ти одружишся зі мною
Тільки задля гривні?!
– Що ти, люба! Звідки в тебе
Мислі нехороші?
Я з тобою не одружусь.
Ні за які гроші.
Суд
Суд розв’язує питання:
Бути чи не бути!
У чеканні змовкла зала,
Лише суддю чути:
– Ви чому не живете
З жінкою своєю?
– Тому, пане, що все місто
Живе тепер з нею.
Зворушилась, стрепенулась,
Зашуміла зала.
Якась пані не стрималась,
І таке сказала:
– Теж іще – святий знайшовся!
Прости мене, Боже.
Усе місто живе з нею,
А він, бач, – не може.
Така, як треба
Тільки жінка за поріг,
Аж кума – до хати.
Підхопився кум і взявсь
Куму пригощати.
По дві чарки спожили
Та кум не вгаває.
– Може, кумо, ще й по третій? –
З натяком питає.
– А навіщо зайве пити?
Хіба є потреба?!
Я вже, куме, й без третьої
Така, як вам треба.
Телеграма-шифрограма
Їде в Карпати дружина мажорова,
Жіночка вельми вродлива.
Щоб не грішила білявочка
Жорова,
Жора… найняв детектива.
– Ось тобі, – каже, – в Карпати
путівочка,
У санаторій «Говерла».
Тільки “наліво” стрибне
моя білочка,
Бий шифрограму – “померла”.
Днів через кілька в хороми
мажорові
Тихо постукала дама.
– Тут вам, – впівголоса мовила Жорові, –Вельми сумна телеграма.
Враз ув очах закрутилася віхола.
Взяв телеграму. Читає.
“Вмерла одразу, як тільки приїхала.
Доступ до тіла – триває”.
Не було світла
– Ганю, кажуть, мій Микола
Вчора в тебе ночував
Дарка бачила, як хвіртку
Він до тебе відчиняв.
– Дарка може й забачила –
Щоб їй очі… на чоло!
А я, їй-бо, не бачила.
В мене… світла не було.
Уява
– І що ж в уяві ти
Намалював собі,
Коли Господь мене
Подарував тобі?
– Мою уяву враз
Навідали страхи:
Звідкіль мені таке,
І… за які гріхи?!
Дівоча молитва
Уклякнула чорнобрива –
Вимолитись хоче.
“Пресвята Маріє-Діво! –
Про себе шепоче. –
Ти – зачала і молилась,
Щоб гріха не мати.
А я – грішу і молюся,
Щоби… не зачати”.
Хто в кого вдався
Нахилилась тітка Ліда
Та й пита Настусю:
– У кого ж це ти вдалася?
– У свою матусю.
– Ну, а ти? – Пита Сергійка. –
Ти в кого удався?
– В того дядька,
що від татка
У шафі ховався.
Зоопарк
Татко Петрика навча:
Про тварин тлумачить.
Вперше йдуть у зоопарк.
Раптом Петрик бачить:
Крізь гратоване вікно
Хтось на нього зирка.
– Це вже мавпа? – Він пита.
– Ні, це ще касирка.
Донощик
– Я тепер донощик, мамо.
– Це чому, синочку?
– Бо доношую Сашкові
Штанці і сорочку.
Дзвінок
Дідусь запитує онука:
– Ну, як у тебе йде наука?
Гадаю, ти вже за півроку
Притерся в школі, далебі.
Що ж там сподобалось тобі?
– Дзвінок з останнього уроку.
Шкварка
– Не тягнися через стіл! –
Мати научає. –
Хіба в тебе язика
У роті немає?!
– Є, – упевнює Сашко
Матінку Оксану, –
Та я шкварку язиком
Звідси не дістану.
Зайвий утриманець
Петрик завжди до розмови
Підходить здалека:
– Мамо, правда, що дітей
Приносить лелека?
– Майже так.
– А правда те,
Що Бог нас годує?
– Суща правда. Лише він
Нас тепер рятує.
– І дарунки Дід Мороз
Нам дає до свята?
– Авжеж, любий.
– Тоді нащо
Ми тримаєм тата?
Багачі
– Багачі ми, бізнесмени! –
Представляє себе Мілка. –
Три сестрички є у мене,
І у кожної – мобілка.
– Ба-га-чі! – Єхидить Женька. –
В мене братиків чотири.
І, хоч всі іще маленькі,
В кожного – своя квартира.
– Не хизуйтесь! – Каже Пріся. –
Живемо і ми багато.
В мене братиків аж вісім,
І у кожного – свій тато.
Де б я опинився?
– От коли б я наскрізь Землю
Прокопувать взявся,
Де б я, Віко, опинився? –
Учитель спитався.
– В Америці! – Підказує
Андрійко сестричці.
А та зважила та й каже
– У психіатричці.
Висновок
– Я, між іншим, у цій хаті
Не чужа, не прийшла.
Дурна тільки, що за дурня
За такого вийшла.
– А я дурний, що на тобі
Дурній оженився!
– А хочете, – син озвався, –
Щоб я добре вчився.
Замочив
У новому кожушку
Петя вбіг до хати.
Але замість татуся
Стріла його мати.
І одразу почала:
– На чий розум клюнув?!
Який-такий тебе дурень
У калюгу всунув?
– І не дурень! А татусь
Велів так робити.
Казав: “Петю, кожушок
Треба… замочити”.! –
Пішли грітись
Стоїть дитя на морозі,
Сльози ледь ковта.
– Ти чого, синочку, плачеш? –
Тітонька пита.
– Татко з дядьком пішли грітись
А я… сам… стою.
– А чому ж ти не йшов з ними?
– Бо я ще… не п’ю.
Зміна статусу
– Скоро буду я без татка…
– А що з татком Петрусем?
– Мама каже, що мій татко
Скоро стане… дідусем.
Дірка у небі
Забачила серед неба
Повен місяць Ірка,
І гукає: – Дивись, мамо!
Яка в небі дірка.
Питай маму
Сидить Рома над картою
Мало не дріма.
Обдививсь уже усюди,
А його – нема.
– Поможи мені, татусю,
Віднайти Алтай.
– Мама все переставляє.
Її – і питай.
Розсердився
Подає Дениско табель
Й очі одвертає.
– Ну, що казав тобі тато? –
Вчителька питає.
– Та нічого… Розсердився!
Отож, пам’ятайте,
Коли його побачите,
Краще… обминайте.
Одвічні чекання
Як були маленькі
Діточки мої,
Любо щебетали,
Наче солов’ї:
“Ти ходив, татусю,
До лисички в ліс?
Покажи, татусю,
Що ти нам приніс!”
День пройде, бувало,
Місяць промайне, –
Все чогось чекають…
Тільки – не мене.
То, бува, чекають,
Щоб у поле взяв.
То – купив щоб цяцю.
То – цукерку дав…
Підросли потроху.
Стали вже чекать,
Щоб купити джинси,
Щоб на танці дать.
Далі – на “науку”,
Щоб грошей зібрав.
Зразу ж, по “науці”,
Щоб на “тачку” дав.
І пішло, погнало
Вихором крутить…
Той уже чекає,
Хату щоб купить.
А у того дача
Ще без покриття…
Так чогось чекали
Діти все життя…
Зараз – не щебечуть.
Вже й не впізнають!
Та, однак, чекати
Не перестають.
В кожного є хата.
Є гараж і льох…
Тепер всі чекають
Аби батько… здох.
Ознака
– Відкрий, Грицю, таємницю
(Як за друга маєш).
Чого це ти мобілкою
Жінку називаєш?
– Називаю, бо є в неї
Мобілки ознака.
Лиш закінчуються гроші
Вона… не балака.
Нехай сіє
– Про вас різні небилиці
Сіє ваш водій Максим.
Їх вже знають у столиці,
Як ви миритеся з цим?
– Так і мирюся, Овсію, –
Відповів на теє зав, –
Небилиці нехай сіє,
Аби… правди не казав.
Невмирущі
Не все у нас погано.
Багато що – жахливо!
Та ми усе долаєм
І живемо, на диво.
І землю роздають нам!
І рідну владу маєм!
І, що для нас не роблять,
А ми – не вимираєм!
У пошуках
Для керівництва
промбудбази
У пошуках почався
рік.
Шукають двох касирів
зразу:
Нового і того,
що втік.
Продавав дід півня
– Що вас змушує, дідуню,
Півника продати?
Старий, мабуть, і не може
Курочок топтати.
– Молодички! Він у мене
До всього кокоче.
Курей, качок та індичок –
Всіх підряд толоче.
А це, бачу, вже й на бабу
Оком накидає.
Котра купить, молодички,
Та – не прогадає.
Різники і Баран
байка
В кошарі Різники
Вмовляли Барана:
– Послухай, телепню,
Тут справа є одна.
Чи не хотів би з нами ти
В шинок на шашлики піти?
Баран крутивсь
І так, і сяк –
Впиравсь на баль
Іти бідак.
Та жертву вмовили таки.
Пішов Баран на шашлики!
-.-.-.-.-
Народе мій!
Тебе вмовляють теж.
Згадай про Барана
І сам усе збагнеш.
То не кража
– Ви тут, діду, вартували?
– Або що? – Питає дід.
– Тут сьогодні двері вкрали.
І до вас додому слід!
– Не лякайте, не боюся!
То не кража, коли зняв.
Ось хай вдома подивлюся,
Як немає, то хтось – вкрав.
Перехрестя
Сержант Петренко,
Хоч творіння Боже,
Ніяк здолать
Не може Сатану.
На паличку спромігся
Чарівну,
А перехрестя викупить –
Не може!
Турботливий продавець
Натрапила якось баба
На дешеву ковбасу.
– Кілограмів п’ять би взяла,
Та боюсь – не донесу.
– Хай вага вас не лякає,
І нехай не б’є вас млість.
Я, бабуню, так вам зважу –
Донесете навіть шість.
Вдале полювання
Прийшов Хома з полювання
Та мерщій – до хати.
– Жінко! Місяць не будемо
М’яса купувати.
– Оце вдача! Врешті – щастя
І у нашу хату.
Невже, Хомцю, вепра стрельнув?
– Ні! Пропив зарплату.
Виняток з правила
Шофер порушив
Правило обгону
І мав відповідати
По закону.
Та з правила він
Виняток зробив
Біля патрульного
Півсотні “загубив”.
Останній раз
Завфермою до доярки
Наблизився шпарко:
– Знай, востаннє
ловлю тебе
З комбікормом, Варко!
Варка дивиться на нього,
Сльози напливають.
– Невже, – каже, –
на пенсію
Тебе відправляють?!
Два пера
Добирає літня пані
Капелюха до лиця.
Добирає і щоразу
Позира на продавця.
Продавець – не помічає
(Хитрий біс йому в ребро!).
Аж подав їй капелюха,
На якому є перо.
– Цей вам личить! –
Врешті мовив. –
Та й чудово ж як сидить!
А перо років на десять
Вас чарівно молодить.
– Коли так, – зітхнула пані,
Вся від щастя завмира, –
Тоді той мені подайте,
На якому… два пера!
Плоть од плоті
Тепер народ не тільки
У столиці
Не може доступитись
До водиці.
Всі береги
Обнесено мурами,
Та всюди царськими
Заставлено дворами.
Кому скажіть, на нервах
Те не грає?!
Та, над усе,
Цікавість розбирає:
– Чого це, Петре,
Зверхники народу
Селитись полюбляють
Понад воду?
– Ну як чого? У них це –
Плоть од плоті.
Чорти ж зажди
Селились на болоті.
Щедрівка
для судді-хабарника
Сію, сію, засіваю.
Засівати звичку маю.
Сію гривні і доляри.
Щоб – за гріх
Не мати кари.
Щоб – не втрапити
За ґрати.
Щоб – надійну руку
Мати.
На догоду ритуалу
Засіваю вашу залу.
Щоб – вершились тут
Закони.
Щоб – текли сюди
Мільйони…
Із бандитських
Перехресть.
З Новим роком,
Ваша честь!
Джакузі
Нещодавно нас до Риму
Запросили друзі.
По приїзду, влаштували
Нам ванну-джакузі.
Заліз Іван у “джакузі”:
Моститься, хлюпоче.
А вода довкола нього
Клекотить, булькоче.
– Вилазь, – кажу, – не мостися.
Ми ж не бедуїни.
Не паскудьмо за кордоном
Кухню України.
Не вилізеш – подумають, –
Шепочу до нього, –
Що ми в себе, крім гороху,
Не їмо нічого.
Накурили
Посиділи, почадили
Цигарками друзі,
І поснули біля вудок
Над річкою в лузі.
А настало прокидатись
Жорові з Іваном,
Аж – і річка, і долина –
покриті туманом.
Прокинувся і вжахнувся
З того дива Жора.
– Ну, Іване, ми з тобою
Й накурили вчора!
Вареники
Варить кума вареники,
Аж тут – кум до хати.
Хоче кума, чи не хоче –
Треба частувати.
Але шкода вареників.
От кума і каже:
– А вчорашні ви любите?
– Авжеж! – Кум їй каже.
– Тоді, куме, не чекайте,
Марно час не зводьте.
Якщо любите вчорашні,
То… завтра приходьте.
Не для пересадки
Ходить баба,
На прилавки
Лячно позирає.
– Скільки хочеш
За печінку? –
Продавця питає.
А той глянув
На стареньку:
– Щоб вам її взяти,
Треба, бабцю,
Сотню гривень
Не пожалкувати.
– Ти що, синку?! –
Раптом бабця
Подалася задки. –
Я ж питаю про печінку
Не для пересадки.
Роз’яснив
– Подивись, Омелько знову
Крадене везе.
Не збагну, невже людину
Совість не гризе!
– Якби совість його гризла, –
Роз’яснив Пилип, –
То давно кістки у нього
Голими були б.
Довгожителі
– Чи то правда, що в нас
чесні
Живуть довше, тату?
– Правду, сину. Чесні люди
Живуть на зарплату.
А хто живе на зарплату,
Та мов риба б’ється,
Тому, сину, кожна днина
За дві видається.
Взули
Якщо ви курсом
Вказаним ішли,
І ним
До краю бідності
Дійшли –
Не тіштеся,
Що втоми не відчули.
Секрет у тім,
Що вас…
Добряче “взули”.
Земелька
Позбуваються землиці
Ті, хто вік на ній робив.
Хитрий спритник зі столиці
Вже чимало прихопив.
– Якщо ту неситу пельку
Не заткнуть, – зітхає дід, –
Матимем лиш ту земельку,
Що прилипне до чобіт.
Стабільність
Учора погано,
cьогодні погано,
І завтра…
(як вдасться
Проснутися рано).
Виходить,
що влада
Нам правду
казала.
Стабільність
у нас
Таки дійсно
настала.
Красиво і весело
До того, що “краще” жить
Годі щось додати,
Позаяк ціна біжить
Поперед зарплати.
А що – “весело” – за це
Щира дяка владі.
Бо щодня дає концерт
У Верховній Раді!
Найгуманніший суд
Ми на наше Правосуддя
Зайве ллємо бруд.
Найгуманніший у світі –
Український суд.
Неспростовний цьому доказ:
За Нових часів
Ні один відомий злодій…
У тюрму не сів.
Не по кишені
Панове! Не беріть
На власну душу гріх,
Єлейні не розводьте
Теревені.
Закон, і справді,
В нас один для всіх.
Та тільки не усім він…
По кишені.
Добро і зло
“Хатки” вельмож
сягають неба!
Сягає неба
гнів Микити:
“Це ж скільки зла
зробити треба,
Щоб отаке
добро нажити?!”
Треба вміти
Україно, рідна мати…
Не вкрадеш – не будеш мати.
Але красти – треба вміти,
Треба вчитись у еліти.
Там усе уміють красти:
Підприємства, банки, трасти.
Можуть вкрасти й залізницю,
І не сісти… у в’язницю.
Про вічне
– Ну скільки можна
Говорить про гроші!
Для нас це, люба,
Непідйомні ноші.
Тож годі нам балакать
Про трагічне.
Присядь, та поговоримо
Про вічне.
– Гаразд. Я згодна,
Любий мій, хороший.
Скажи, чому це…
Вічно ми без грошей?!
Про втіху
Якщо втішатись вам
Уже немає чим,
І сил немає
Вибратись зі скрути,
Привчіть себе
Втішатись бодай тим,
Що зараз вам
Ще гірше могло бути.
Ворота
Сьогодні барани
Не роззявляють рота,
І на нові
Не задивляються ворота.
Сьогодні барани
Такі ворота мають,
Що люди задивляються
І рота роззявляють.
І чужому научайтесь
Пора нам, братове,
Повірте – пора
Збагнути високу
Мораль Комара.
Відомо – Комар
Кровопивцею є.
Та він
(Із братів своїх!)
Крові не п’є.
Вар’єте
Хай хто і що б там
Не казав,
А все це є у нас
В крові:
Цигарка, чарка і рукав.
І вар’єте…
У голові.
Відвів душу
Чи то чарка зчарувала,
Чи поплутав Сатана:
Гнат учора відвів душу,
А куди відвів – не зна.
Ну й було!
– Ну й горілка була, свате!
А прозора, мов кришталь!
Не шкода, що звів зарплату,
А дублянки й шапки… жаль.
– Я ж казав тобі учора,
Коли ти хилив до дна,
Не дивився, що прозора.
В голові вона – мутна.
Твереза пропозиція
Павло Івана штурхає
Й таке йому плете:
– На двох три пляшки
випили,
А щось воно – не те.
– Не те, бо треба
ще одну!
До пари щоб було.
– Твереза пропозиція! –
Підтакує Павло.
Шукає дуба
Жорка із друзями
На “Мітсубісі”
П’яно малює
Петлі у лісі.
– Що це він робить? –
Кориш белькоче.
– Дуба шукає…
Врізати хоче.
У кожного своє
– Терпець вривається, Уляно,
Від горя серце вже болить.
Петро щодня приходить п’яний,
Не знаю, що його робить?
– А я скажу, нема нікому
Такого лиха, як мені.
Твій хоч приходить сам
додому.
Мого ж – приносять
день при дні.
Кумові гроші
– Добра мама, добра
й донька.
Всі ви тут хороші!
Ну й пропив!
То ж не свої,
А кумові гроші.
– Які кумові?! Невже –
Пам’яті не стало?
– Які! Які! Ті, що кум
Позичав на сало.
Не гріх
– Перед тим, як у шинку
Пропити зарплату,
Ти подумав про дітей,
Про жінку, про хату?
– Та подумав! Маю все:
Дітей, жінку, хату…
А багатому – не гріх
Пропити й зарплату.
Вправна господиня
– Чи то правда,
а чи наклеп
На твою Наталку:
Кажуть – жінка
не уміє
В руки взять качалку?
– Як не вміє?!
Вправнішої
Нема господині.
Скоро місяць,
як був п’яний,
А ребра ще… сині.
Така дорóга
– Де ти, підлий алкоголік,
Встиг так нализатися?!
Ти ж не можеш, волоцюго,
На ногах триматися.
– Це така дорóга, жінко! –
Гриць за тин тримається. –
Бачиш, ледь на неї стану,
А вона – хитається.
Невдале похмілля
Прокинувся кум Петро
Та й гука Одарку:
– Кумо! Кумо! Де ви там?
Налийте-но чарку.
– І півчарки не наллю, –
Голос долинає, –
Бо горілки і на гріш
У хаті немає.
– То налийте, кумо, хоч
Півкухлика пива.
Бо так вчора перебрав –
Пече – мов кропива.
– Пива в хаті теж нема.
Нема і не буде.
– Що за хата? Де це я?
Скажіть добрі люди.
– Вдома, гаде! Вдома ти,
А не в розвідниці!
– Ну, як вдома, то подай
Хоч… кухлик водиці.
Яким боком?
– Потерпілий, ось вулиця,
Вас ось тут знайшли.
Пригадайте, яким боком
І звідки ви йшли?
– З ресторану, пане слідчий.
Тут мови нема.
А яким ішов я боком?
Мабуть… обома.
Вінок
– Скажи мені, скажи правду,
Сучий ти синок,
Якби здох я, то ти дав би
Грошей на вінок?
– Дав би, дядьку!
Їй-бо, бав би!
– То мерщій давай!
Проп’ємо їх!
А як здохну –
Без вінка ховай!
Не дихай!
На березі друзі
Добряче хильнули
І дружно з помосту
У воду пірнули.
За мить над водою
З’явився Микола.
Аж бачить, що риба
Рябіє довкола.
– Гей, ти, алкоголік! –
Петрові гукає. –
Не дихай у воду,
Бо риба здихає.
Любитель тиші
– Ну й гульнув же
ти учора!
Ніде правди діти.
Мабуть, буде цілий тиждень
В голові шуміти.
– Пошумить та й
перестане.
Невелике лихо.
Зате в мене у кишені
Тепер зовсім тихо.
Не з’явились
– Діду! Діду!
Де ви так
Зарання набрались?
– А де ж іще?
У чайній.
На трьох, сину, склались.
– Ні! Від того, що
на “трьох”
Ви б так не упились.
– Чого, сину? Адже ті
Двоє… не з’явились.
Господар
– Годі, тобі, Катерино,
Петра шельмувати.
Я бачила, він береться
Господарювати.
Ось і вчора. На босоніж
Взувся у штиблети
І поволі разів кілька
Обійшов штахети.
Щось пробував, придивлявся,
Питав щось Федота.
– То він, гаспид, прийшов
п’яний.
І шукав… ворота.
Порада ювіляра
В чоловіка – ювілей!
Є що їсти, пити.
Зайшла мова, як на стіл
Для гостей накрити.
Ювіляр поміркував
Й каже своїй пані:
– До першої – накрий так,
Як у ресторані!
– А до шостої?! – Пита
Жінка діловито.
– А до шостої – під стіл
Поставиш… корито.
Гра у схованку
Бабуня й дідуньо
Онука вражають.
Старенькі, а й досі
У схованку грають.
У них без такого
І дня не буває.
Спочатку – бабуня
Горілку ховає.
Та тільки дідуньо
Горілку знаходить,
Одразу ж бабуні
Ховатись виходить.
Праведне життя
Опісля учорашнього
пиття
Почав я, Петре,
праведне життя.
– Це ж як? – Петро
Здивовано пита.
– Отак! На грішне –
Грошей не хвата.
Коли прийде?
Зустрів Юрка на вулиці
П’яний дід Хома.
– Чи є, – пита, – тато вдома?
– Поки що… нема.
– А коли ж він, синку,
прийде?
Хотів би я знать.
– Буде гарно поводитись –
Років через п’ять.
Порозумілися
– Доведеться кинуть пити. –
Скаржиться Олесь. –
Розумієш, як нап’юся,
Вранці – синій весь.
– Розумію! Бо й зі мною
Приключка така.
У дружини, у моєї
Теж – важка рука.
Дав клятву
– Чи хто спати не давав,
Чи забракло ночі,
Чого це ти, коли п’єш,
Заплющуєш очі?
– Бо я жінці клятву дав
(Щиро, без обману),
Що ніколи і ніде
В чарку… не загляну.
Краще – вдома
На плечі у Гриця вудка,
За плечем – рюкзак.
– Ідемо! – Гука Миколу. –
Зранку брав судак.
– Не іду. – Ураз Микола
Гриця перебив. –
Жінка щойно подзвонила,
Щоб я вдома…пив.
Не питаю
Запитує дід Микола
У діда Микити:
– Тобі баба дозволяє
Самогонку пити?
Дід Микита потер лоба
І каже: – Не знаю.
– Як це?
– Так це! Я ніколи
Баби не питаю.
Заспокойся
Не з любові, а з потреб,
Що приходять з віком,
Жінка має брати шлюб
З новим чоловіком.
Перед шлюбом молода
Каже молодому:
– Мій колишній чоловік
Все виносив з дому.
А мене… Мене ганяв,
Мов яку дебілку!
Та ще й змушував щодня
Бігать по горілку.
– Заспокойся! І облиш
Згадувать паскуду.
Тепер бігать я щодня
По горілку буду!
Не грюкай
Мафтей оковитої
Стільки хильнув,
Що ледве додому
Вночі дотягнув.
Дружина натомість,
Щоб мужа обнять –
Взялася каструлю
На лобі рівнять.
– Отямся! – Дружину
Вмовляє Мафтей. –
Не грюкай так сильно!
Розбудиш дітей.
Ні дьогтю – ні смоли
– Не п’яний я! І, що кажу, –
Усе пам’ятаю.
Налий мені, кажу, чашку
Гарячого чаю.
– А смоли б ти не попив?!
А дьогтю не хочеш?!
Чого мені серед ночі
Голову морочиш!
– Та ні дьогтю, ні смоли
Я не вимагаю.
Налий мені, кажу, чашку
Гарячого чаю.
Міцніше
Прийшла баба по Йордані
Й мовила: – Зажди.
Зараз буде тобі, діду,
Пляшечка води.
– А чи буде щось міцніше? –
Враз озвався дід.
– Авжеж буде. – Каже баба. –
Буде іще… лід.
Кома
Кум Оверко цього разу
Стільки перебрав,
Що не в діжу біля хати,
А у кому впав.
Кум Онисько з того горя
Пляшку нахилив…
– Якби, – каже, – ви не в комі
Я би й вам налив.
Раптом чує: – Нехай, куме,
Се вам не болить.
Адже кома – це не крапка!
Можна і… налить.
Мрія
Запитав Петро Андрія:
– Чи є в тебе яка мрія?
– Є. – Почав Андрій казати. –
Мрію, друже, “зав’язати”,
Кинуть пити і курити.
– Ну і кидай.
– А як жити?
Як без мрії,
Петре, жити?!
Зв’язок
Між горлом і ногами
є зв’язок,
Невидима стежина
до знемоги:
Промочиш ноги –
горло барахлить,
“Промочиш” горло –
відмовляють ноги.
Консиліум
Лікуючий консиліум
збирає.
Оглянула старого
вища знать.
– Ну, як, панове?
Будем лікувать?
Чи відкладемо?
Сам нехай вмирає.
Лихоманка
– Бачу у вас – лихоманка.
Мабуть, вас трусило?
– Цілу ніч. Аж перед ранком
Трохи відпустило.
– А зубами цокотіли?
– О, цього не знаю,
Бо у мене такі зуби,
Що на ніч… виймаю.
Мало
Зубний лікар пацієнтку
До дверей проводить
І такою порадою
Її супроводить:
– В роті від надмірних рухів
Виникне нудота.
Раджу вам не розкривати
До вечора рота.
Чоловік зачув та й каже:
– Хочу попросити:
Зробіть так, щоб цілий місяць
Боялась розкрити.
Платна медицина
Добряче злидень захворів.
До кабінету ледь добрів.
Поволі якось роздягнувся.
У три погибелі зігнувся,
За стіл тримається. Стоїть.
Аж чує рятівне: – Дихніть!
Дихніть іще. Дихніть глибоко.
А далі – наче сіль на око:
– А гроші є у вас?
– Нема.
– Тоді ви дихали дарма.
Нема грошей – ідіть додому.
До зустрічі (на світі тому).
Незрячий
Кабінет окуліста.
Таблиця. Указка.
– Ось оце яка буква?
Називайте, будь ласка.
Пацієнт подивився
І говорить: – Не знаю.
– Тоді я вам найбільшу
Серед всіх відшукаю.
Ось у верхнім рядочку
Друга з лівого краю?
Пацієнт придивився:
– І цієї… не знаю.
Кинув лікар указку.
– Діло, – каже, – погане.
Ви що – зовсім незрячий?
– Я – неграмотний, пане.
Рецепт
Прийшов Іван до лікаря
Поради просити:
– У дружини пропав голос,
Що його робити?
Місяць панькаюся з нею,
Як з отим підранком.
– А ви спробуйте додому
Прийти перед ранком.
Омолодження
Сільський дід стоїть в під’їзді
І спостерігає.
У ліфт зайшла стара баба,
Кнопку натискає.
Двері миттю зачинились,
І – погуркотіло…
“Що ж то далі воно буде?” –
Дізнатись кортіло.
Мить постояв. Аж із верху
Наче щось спустилось.
Щось клацнуло, щось мигнуло –
Й двері відчинились.
У ящику, куди щойно
Увійшла старенька,
Стоїть жінка, мов та квітка,
Молода, гарненька.
Подивилася старому
Прямісінько в очі,
Вийшла з ящика і зникла,
Як марево ночі.
“Оце диво! Щоб не бачив –
Не йняв би нікому.
Завтра й моя баба буде…
У ящику цьому!”
Спокій
Перед смертю запитує
Лікаря дід Мина:
– Чи довго ще після мене
Протягне дружина?
– Довго, діду! Років десять
Ще прожити зможе.
Дід прикинув щось і каже:
– Слава тобі, Боже!
Слава тобі, що не зволиш
Вкупі нас ховати.
Десять років на тім світі
Спокій буду мати.
Не піддаються
лікуванню
Є такі здорові люди,
Таку мають силу,
Що скільки їх не лікуй –
Не зіпхнеш… в могилу.
І все таки…
– Пульс у вас цілком
нормальний.
Серце теж у нормі.
Ви для свого віку, діду,
У чудовій формі.
– І все таки, знайдіть якусь
Причину для смерті.
А то шкода, як прийдеться
Здоровому… вмерти.
Невідкладне
лікування
Зайшла Варка в кабінет.
На кушетку сіла.
Лікар глянув, запитав:
– На що захворіла?
– Ой, Лікарю! На якусь
Хворобу жіночу…
Чарку вип’ю і у раз
Чоловіка хочу.
– Зараз будем лікувать! –
Мовив лікар Варці. –
Але треба перед тим
Випити по чарці.
Відчуття
Лікар пильно оглядає
Грудну клітку бабки.
– Треба, – каже, – обстежити
Геть усе, до крапки.
І так, і сяк їй на груди
Пальцем натискає.
І щоразу запитує,
Що та відчуває.
– Так – нічого. – Каже бабка. –
І так – теж нічого.
– Тоді вдамось до методу
Іншого, старого.
На жаль, здатність відчувати
Пропада з роками.
І натис на груди бабки
Обома руками.
– А тепер ви щось відчули
При такій ось дії?
– Ага, сину. Пригадались
Літа молодії.
Останнє бажання
Лікар хворого пита:
– Що хочете, діду?
– Запишіть у документ,
Що я вмер від СНІДу.
– Не збагну, для чого це? –
Лікар здивувався.
– Щоб ніхто, коли умру,
З бабою не знався.
Грибок
Гінеколог щось писав,
Раптом – зупинився.
– Вам, бабуню, не свербить
Там, де я дивився?
Усміхнулася стара,
Пом’яла хустину:
– Та свербіло… як була
Молодою, сину.
– Я серйозно! – Ескулап
Знов писать узявся. –
Справа в тому, що грибок
Вам туди закрався.
– А щоб його вдарив грець,
А чи яка трясця!
А це ж нащо він мені?! –
Грима баба Настя. –
Та він мені, той грибок,
Чортом укарався!
З’їв підлогу. Меблі з’їв.
А це – (на тобі) здурів,
Вже й туди… добрався.
По-різному
– Ну, як живеш? –
Пита Ілько Тимка.
– По-різному…
Коли яка “кондиція”.
Коли погано –
Забира “швидка”.
А коли добре –
Забира “міліція”
Не хворів
– Щось ти добряче, Петре,
постарів.
– Та похворіти довелось
чимало.
– А я ще, друже, й разу
не хворів.
Грошей на лікування
бракувало.
Оптимізація
Оптимізація
Наразі в медицині.
Та хвилюватися
Нема чого людині.
Як гроші є,
То хай там що болить,
Діагноз вам
Поставлять враз, умить.
– А, як нема грошей? –
Цікавиться Орест.
– А, як нема грошей, –
Умить поставлять хрест.
Одверта розмова
Олігарх питання руба
Ставить ескулапу:
– Доки я, даруйте, буду
Класти вам “на лапу”?!
Мені, врешті, очортіли
Ці білі халати.
Скажіть, доки ви будете
Мене лікувати?!
– Доти, – щиро каже лікар, –
Поки мої діти
Підкорятимуть висоти
Вищої освіти.
Ближче до народу
Узялась за медицину
Влада наша вища.
Тепер ФАПи мають бути
В межах кладовища.
Бо, невдовзі, у тих межах
Будуть усі люди.
Тож хай ближче до народу
Медицина буде.
Життя
без інсульту
Дарма, що з тиском
живемо,
Що нам на долю
криза випала.
Ми від інсульту
не вмремо!
З нас Влада
кров
До краплі
випила.
Папірчик
Біля входу до лікарні
Хтось папірчик приколов:
“Маєш гроші – полікують,
А не маєш – будь здоров…”
Секрет вічності
Світ, хоч і добре
створений богами, –
Руйнується!
І в небі й під ногами.
Взірець творіння Божого –
людина,
І та руйнується.
На все своя година.
З усього тільки
людство уціліло,
Бо нам усім
сміятися уміло.
Народження істини
Щоб скінчить повчально казку
Добирає батько слів:
“Був цапок той неслухняним.
Вовк за те його і з’їв”.
Син дослухав мудру байку,
Слів на думку нанизав,
Одвернув од батька очі
І таке йому сказав:
– Щось є спільного між нами,
Між вовками і людьми.
Щоб цапок той був слухняним,
Бідолаху з’їли б ми.
Кожному – своє
В усьому світі
Дня чекають люди
Коли, нарешті,
Кризи в них не буде.
А в Україні люд
Чекає – не діждеться,
Коли у нас
“покращення” минеться.
Про другу мову
В Україні вже набридло
Слухати розмову
Про ображеного брата
Та про другу мову.
Нам не лячно в Україні
Другу мову мати,
Але лячно, якщо нею…
Говорять гармати.
Іноземці
У столиці України –
Не столична мова.
Тож, не дивно, що буває
І така розмова.
– Ви, даруйте, іноземець? –
Питає киянин.
– То ви, вуйку, іноземець.
А я – росіянин.
Українське золото
Якщо мовчання – ЗОЛОТО,
Іване,
То в нас життя, їй Богу,
непогане.
Ми в ЗОЛОТІ купаємося,
схоже.
Бо так, як ми, ніхто мовчать
не може.
Бездоганна німина
Чого це нас, таких
великих,
Під ноги кидають усі?!
Чого це нашу
барвінкову,
Співучу українську мову
Зніма з ужитку БІБІСІ?!
Невже це нам
не засторога,
Що ми – втрачаємо себе!
Що нас – хто хоче
той скубе,
А ми – мов німина безрога.
Барвінкова доля
Святого Письма
Квітуча наша мово
барвінкова,
Душі вкраїнської
нев’януча основа,
Твої слова високі
і крилаті
Святим Письмом були б
у кожній хаті,
Коли б несли вони
снагу життя
на крилах,
А не стелилися барвінком
на могилах.
Хата скраю
То неправда, що ми
ксенофоби,
Що знічев’я когось
зневажаєм.
Навпаки, за цієї
хвороби
Ми у власному домі
страждаєм.
І тому до земного
нам раю
І понині ввійти
не вдалося!
Ми ж геть хату будуємо
скраю,
Щоб чужинцеві краще
жилося.
Одверто
Безхребетний, безіменний роде!
Як тебе обдурено, народе!
Як тебе ошукано, обдерто!
Я про це кажу тобі одверто,
Бо, на жаль, ніяк не зрозумієш,
Що не ти цим краєм володієш.
Що не ти закони тут формуєш,
І не ти тут владу контролюєш.
В Україні контролюють владу…
Чорнокапелюшники хабару.
І є, і нема
Нарешті, є у нас усе,
що має бути.
Є прапор, герб. Є інші
атрибути.
Держава є! Та тішитись
дарма,
Оскільки України
ще нема.
Нема ще в Україні
України!
Є територія розору
і руїни.
Є за посади дика
боротьба,
І є народ у статусі…
раба.
Не українці
– Продивився я, Іване,
Всі телеканали.
Всюди кажуть: українці
Краще жити стали.
Чого ж тоді ми з тобою
Ледь зводимо кінці?
Що ж виходить?
– Та виходить:
Ми – не українці.
Знахар
– Чув – у знахарстві
Ти робиш дивовижні
кроки.
Що, скажи, мене чекає
У найближчі роки?
– Щонайменше літ на
десять
У нестатки влипнеш.
– А що потім?
– А те потім:
Непомітно звикнеш,
І почнеш панам за
юшку
Халяви лизати.
…Більше я тобі нічого
Не можу сказати.
Надважкий вибір
Мав чоловік
В житті усе.
Мав землю, гроші,
Мав палати.
Аж забажалося йому
Понад усе,
Ще й совість мати.
“Продумай добре! –
Хтось прорік
З пересторогою
До нього. –
Як совість матимеш,
То більш, вважай,
Не матимеш нічого”.
Диспут
Доводить Климові Хома,
Що справедливості нема,
Бо в нас до неї не доступиш.
А Клим обстоює своє:
– Насправді – справедливість є!
Але… за що ти її купиш?
Дивні ознаки
Людського в нас обмаль!
Надміру облуди!
Злягаєм гуртами.
Злягаєм усюди!
У парках, у скверах,
На пляжах край річки.
А це вже, пробачте,
Схиляння до тічки.
Не у гору люд іде
Книга – пам’ять відібрала,
А комп’ютер – тяму.
Не у гору люд іде,
А сповза у яму.
Тож поволі пригаса
Творчості горіння.
Скоро клястимем* і ми
Все своє творіння.
*Бут. 3:14,17; 4:11.
Причинно-наслідковий
зв’язок
Ірак громила і В’єтнам
громила,
В Кореї теж двигтіло
і гуло.
Якби Америку
Європа не відкрила,
То Азію сьогодні б
не трясло.
Нове у будівництві
Сьогодні на міцний підмурок
Надію вже не покладають.
Сьогодні перш ніж будуватись,
Надійний дах собі шукають.
Не ті картинки
Пам’ятаєте? Місточок,
Два цапочки молоді.
Далі, два оті цапочки, –
Під місточком, у воді.
То – минулого картинки.
А тепер – не ті часи.
Тепер – скинуть під місточок,
І… копита віддаси.
Звісно, зараз і картинки
Не такі вже, як тоді.
На місточку – цап рогатий,
А безрогий – у воді.
Треба знати, що сьогодні
У двобої вижива
Той, у кого більші роки,
І твердіша голова.
Мамине пророцтво
Сплять синочки, а матуся
Над ними воркує,
Та кожному його долю
Нишком пророкує.
“Оцей буде обірванцем. –
Старшого голубить. –
Бо сьогодні покірливих
І сам Бог не любить”.
“А цей буде – олігархом. –
Найменшому рає. –
Бо у кого що забачить
усе – відбирає”
“А оцей, – над середульшим
Нахилилась мати, –
Оцей буде політиком,
Бо вміє… брехати”.
Вегетативна циклічність
української еліти
Впродовж важкого
Кризового літа
На Банковій
Росла й кущилася еліта.
До осені росла.
Росла при “Білім Домі”!
Отож – плоди дала
Добірні та вагомі.
За зиму
З тих плодів
Проклюнулись… бандити.
Прийшла весна!
Прийшла пора… садити.
Довкола ідей
Люд завше юрмився
Довкола ідей.
Що вища ідея –
То більше людей.
Гуртом, кажуть, легше
І батька набить,
І легше в дорогу
Далеку ходить.
Не збочити б тільки
На хибні стежки,
Що їх прокладають
Партійні божки.
Інакше навіщо
Збиратись в гурти,
Якщо невідомо
Куди нам іти?!
Царство ослів
Я не пророк
і не звіздар.
Та все ж
повірте мені люди,
У жодне Царство
жоден Цар*
Не в’їде, як…
ослів не буде.
*Луки 29:29-31; 37, 38.
До українців
Щоб у вільній Україні
Українцем бути,
Треба пута віковії
На душі розкути,
І у ймення України
Стати поряд Стуса,
А не скніти на колінах
У ім’я Ісуса!
Апостоли брехні
Довкруг Неправда
В кованих чоботях
Чатує Правду
В запалі борні.
Сьогодні, навіть
При Святих воротях
З мечем всі –
Апостоли Брехні.
Чад
Є чад життя.
Є чад любові.
Є згубний чад
чужої крові.
Є воєн чад.
Є чад пожеж.
Отруйний кожен чад.
А все ж –
Нема отрутнішого
чаду,
Ніж чад у боротьбі
за владу.
Божа правда
Ти, як завше, нам – рабам
Правду кажеш, Боже:
В боротьбі добра зі злом –
ДОБРО – переможе.
Хоч на правді цій стоять
Всі наші закони,
Та чомусь перемага
Той, в кого мільйони.
Муха і павук
байка
Павук помітив
Муху на воді
І вирішив
зарадити біді.
Як тільки Муха
крикнула: “Я гину!”,
Він опустив на неї
павутину.
Врятована
подякувать хотіла.
Та ба! Не встигла.
В лапах… задубіла.
– * – * – * – * –
Нехай про це
Не тільки мухи знають:
Не все є рятівним,
Що зверху опускають.
Керівні оселедці
В продавщиці-чарівниці
За прилавком є усе.
Хто б чого їй не замовив,
У ту ж мить і принесе.
Аж заходить до крамниці
Дід у чоботях старих.
– Зважте, – каже, – мені кілька
Оселедців керівних.
Продавщиця здивувалась:
– Поясніть: про що це ви?
Керівних… Яких це, діду?
– А отих – без голови.
Не вам страждати
Очільники держави
і народу!
Оптовики з розпродажу
країни!
Доволі вам товкти
у ступі воду,
Доволі плакати над
болем України!
Цей біль – не ваш.
Не вам і серце коле.
Ви за народ
Не можете страждати!
Для вас народ –
Електоральне поле,
Яке купити можна
І… продати.
У своє ім’я
Як видно
Ліві в нас і праві
В одному річищі
пливуть.
Глаголять
У ім’я держави!
А – у своє ім’я
Живуть.
Свої люди
– Чи не могли б ви
Мені, куме, пояснити,
Чому не в тюрмах
Кровопивці та бандити?
А ще – чому вони
Вертаються зусюди?
– Що ж тут пояснювать?
При владі – “свої люди”.
Державна споруда
Дивлюсь –
і видиться мені,
Як облягає нас
облуда,
Як на лукавстві
і брехні
Державна зводиться
споруда.
Модернізація
Щоб зайвого
Про неї не казали,
Колись Феміді
Очі зав’язали.
Тепер ще й вуха
Затулить велять,
Щоб чути не могла,
Де… гроші шелестять.
Про посади
Отямтеся, панове,
Бога ради!
Не чубтеся намарне
за посади!
Ви так народові
Устигли “догодити”,
Що він вже зна,
Кого й куди…
садити.
Отак!
Стало глузду і валюти,
Щоб усе перевернути.
А поставити на ноги –
Ані глузду, ані змоги.
Алібі
Які пролази і які
бандити?!
Яку брехню і хто вам
нав’язав?
Так, я казав, що краще
стане жити.
Але кому, даруйте,
не казав.
Усіх посадити
не виходить
“Якщо у владі є бандити –
Усіх за грати посадити!” –
Воліють і волають люди.
А з боку іншого зайдіть –
Усіх бандитів посадіть,
То хто ж у нас
При владі буде?!
Телефонізація
Як до влади прошкували –
Обіцянки роздавали:
“Вже тепер електорату –
Телефон у кожну хату!”
А пролізли в депутати –
Заховались за мандати.
Тепер владу не знайдете:
“Алло, владо! Алло, де ти?!”
Джерело
Так є, так буде,
Врешті, так було:
Народ –
Єдине влади джерело.
Та варто владі
На котурни стати,
Як зразу їй кортить
В це джерело… плювати.
Негаразди
з оперенням
Ідуть роки…
А наш народ
(о, Боже!)
Ніяк у пір’я вбратися
не може.
Зате у кожнім
Депутатським списку –
Що не слуга…
То пір’ячко на писку.
Свято
Віденського вальсу
Кружляє Віденський
На київських паркетах.
Кружляють гроші
В гаманцях еліти.
А поряд
У казенних лазаретах
Від безгрошів’я
Помирають діти.
Кружляє смерть,
Вальсує по Вкраїні,
Немов чума
Пекельно тут нуртує.
Увесь народ –
Немов у домовині.
А владі – весело!
А влада – бенкетує!
Заговорили
Коли усе до нитки,
В країні розікрали,
Тоді й заговорили…
Про вищі ідеали.
Про праведність Закону!
Про душу і про Духа!
Про Божі Заповіти!..
Та хто… злодіїв слуха?
Брати по крові
Рай – коли живеш
в любові,
Коли є підмога
кровна.
А у нас брати
по крові –
Комарі та рать
чиновна.
Правда про правду
Яку правду?! Де шукаєш,
На якім Майдані?
За що, брате, брата лаєш
У п’янкім тумані?
Не чини між себе зваду,
Схаменися, люде!
Там, де клани ділять владу,
Правди там – не буде!
Годі нас дурити!
Шановне панство! Годі
нас дурити!
У різні фарбуватись
кольори,
У різні храми скопом
нас водити,
Та різні обіцяти нам
дари.
Ви справді різні маєте
ознаки,
Проте, не слід вдаватись
до брехні.
На владні крісла і
валютні знаки
У вас, панове, погляди –
одні.
Де-юре і де-факто
Хоч де-юре
партій множина
(Різного ґатунку,
штибу, роду),
Та де-факто
партія одна –
Партія
грабіжників народу.
Корупційна Говерла
Говерла корупційна
не в Карпатах,
Де однойменна височить
гора.
Говерла корупційна
у палатах,
Що на Печерських пагорбах
Дніпра.
Вперед – до ями
Чи один ти в житті
приміряла хомут?!
І чи раз тебе
гучно вітали
І КП, і ПР,
і НУНСований БЮТ
З тим, що віру
твою вхомутали?!
Та життя тебе, видно,
нічому не вчить.
“Україно – Вперед!”
За новими панами.
І бредеш ти на клич,
що красиво звучить.
Хоч ведуть тебе знов…
до могильної ями.
Територіальний поділ
Вкраїнського народу
вороги,
Олігархічно-кланові
бізони,
Вже ділять нас на
владні округи.
Промовчимо – ділитимуть…
на зони.
Перекличка
Якщо й далі таку владу
Терпітимуть люди,
То в нас замість перепису
Перекличка буде.
Писана торба
Коли Майдани гнівом
вирували,
То влада – до народу
пригорталась.
Коли ж портфелі владні
роздавали,
Народу торба писана
дісталась.
Овечі радощі
Невимовно Вівці раді
Чути гарну новину:
Частка Левова у владі
Знов дісталась… Барану.
Запитання до себе
Якщо і справді
Ми пройняті волею,
Якщо ми рабства
Здолали чуму,
То чи не годі нам
Гратися долею,
І чи не час
Запитати: “Чому?”
Чому Донбас
Не рідниться з Карпатами?
Чому козацтва
Не множиться рать?
Чому бандити
Сидять не за гратами?
Чому… у кріслах високих
Сидять?!
Реформи
На тлі злодійської
Платформи
Чимдуж проводяться
Реформи
Мовляв, дивіться, –
Влада діє!
Та хто, скажіть,
Цьому радіє?
Одні бандити
Вельми раді.
Куди не глянь –
Пахан при владі.
Радіо
Купив радіо Кирило,
Щоб у хаті говорило.
Щоб у курсі трішки бути
Та, щоб мову рідну чути.
Увімкнув. Почав шукати:
Аж чужинці пруть до хати!
Всяк розказує своє.
– Ну, а наші десь тут є? –
Запитав себе і знову
Взяв шукати рідну мову.
Всі канали обійшов –
хоч би слово де знайшов!
Вимкнув радіо Кирило,
Щоби душу не ятрило,
І сказав: – Купив дарма.
України в нім – нема.
Дідова молитва
Дід Петро моливсь усюди
І на різні образи.
Аж це, якось, за біл-бордом
Заховавсь у час грози.
А коли гроза затихла –
дід поглянув на того,
Кого вибрав у негоду
За спасителя свого.
І хоч був на тім біл-борді
Той, кого послав нам Бог,
Дід Петро перехрестився,
І промовив: “Щоб ти здох!”
Вожді
Усім народам Бог
Таких вождів дає,
В котрих
І голова, і добре серце є.
І лише нам послав
Таких вождів в дарунок,
В котрих –
Ні голови, ні серця
Тільки… шлунок.
Ніхто не забутий
Як йшли в депутати,
Казали нам: “Люди!
Повірте, ніхто з вас
Забутий не буде”.
Виходить, обранці
Нам правду казали.
Ніхто не забутий –
Усіх обікрали.
Надійний засіб
Щоб обкрадений народ
Не підняв сокиру,
Влада кожному дала
По шматочку сиру.
І – ущух народу гнів.
І – замовкли люди.
Той, у кого в роті сир,
Каркати не буде.
Переорієнтація
Надивишся на нашу
демократію
(На знахабнілу, кримінальну
братію),
І враз душа (із розуму
чи здуру)
Молитись почина…
на диктатуру.
Прозорість влади
Влада наша вже потроху
Вибирається з тіні.
Офіси – уже прозорі,
А кишені – іще ні.
Не сядуть
Батарейки “Депутат” –
Українське диво.
Хто придбає їх – повік
Житиме щасливо.
Бо, чи термін їм спливе,
Чи, бува, де впадуть,
Батарейки “Депутат”
Ніколи… не сядуть.
Не з тих почали
Ну й що з того,
Що схопили ректора
за руку!
Що браслетами взялися
Кільцювать науку!
Нам, даруйте, щоб
здолати
Цю державну ваду
Кільцювати браслетами
Треба… усю владу.
Вороги
Ба! Ворог – це
ніяка не мана,
А справжня
нездоланна барикада.
У Бога є
свій ворог – Сатана.
У нас є свій –
свята, од Бога, Влада.
Лице влади
Вихід. 33:20
Освячена у Лаврі і Софії,
Ти нам щоразу подаєш надії,
Коли Печерські пагорби
займаєш,
Та в них свою найвищу суть
ховаєш.
Ховай! Ховай божественну
природу.
Лицем не обертайся до
народу!
Бо хто твоє лице узрить
(О, владо люба),
Той, конче, у ту ж мить
Од жаху… вріже дуба.
Не хлібом єдиним
Хай із хлібом для народу
У влади нестача,
Зате – які видовища!
І – яка подача!
Піде в депутати
Їй-бо, жінко,
наше чадо
Піде
в депутати!
Ще ж маленьке,
а вже вміє
Кнопку
натискати.
Маєм те, що маєм
Ми – підросли!
Та ніде правди діти:
Ще віримо казкам,
Ще тішимось, як діти.
За що гучну хвалу
Всевишньому співаєм.
А що ж, насправді,
Ми сьогодні маєм?
Напівніму, зомбовану
“ораву”
Партійним одурманену дурманом,
Й олігархічно-кланову
державу
Очолену нахрапистим
паханом.
Творча дискусія
– Людина розумом
Хоч сильна і метка,
До Вищого Творця
Іще не дотяглася.
Бо не створила
Навіть черв’яка.
– Зате, скількох богів (!)
Створити спромоглася.
Істина замислу Божого
Коли богів творили
для Сіону,
Не дослухались
нашого Закону,
І вічного життя благали
не для нас.
У краї тім і Господа
молили,
І Зірку Віфлеємську
запалили,
Щоб наш Чумацький шлях
У серці нашім згас.
Хто ти єси?
Хто ти єси? І чий ти син?
Хто сповивав тебе по родах?
Який пан-Бог тебе створив:
Той, що Ісуса всиновив,
Чи той, котрого ти втопив
Колись в дніпровських водах?!
Святе і грішне
Що Спаситель із Карпат –
Твердо знає кожен брат.
А що рідна наша мова –
Придеснянська, придніпрова
Це, на жаль, не кожен зна.
Заважає Сатана.
Чи ж дізнаємось про те:
Що в нас грішне, що – святе?!
Тверезий голос
Священик проповідь
Закінчує словами:
– Як низько опустилися
ми з вами!
Поставте ви, хоч би
перед ослом,
Відро з водою
і відро з вином.
Що вибере тварина?
– Звісно, воду! – У відповідь
Озвалися з приходу.
А ще за мить
Хтось вигукнув: – О, Боже!
Тому він і осел,
Що вибрати не може.
Причастя
Яким вином
І хто б не причащав –
Одну мету у тому
Завбачав.
Бо ж таїнство одне
У будь-якім вині:
Щоб ті, хто його вжив,
Скоріш були… дурні.
Повторення дива
Зупинив сержант машину
Святого отця.
– Отче, їздить напідпитку
Вам не до лиця!
І хоч, отче, ви достойні
Божої хвали,
Зараз маєте зізнатись:
Що й коли пили.
– Присягаюсь! Пив лиш воду.
І то вже – давно.
Але Бог вчинив – як видно! –
Із води вино*
*Ів. 2:1-11.
Возлюби врага
Возлюбив отець чарчину,
Вип’є – скільки не налий.
Якось, кажуть прихожани:
– Алкоголь, то ж – ворог злий!
Дожував отець закуску,
Втерся, губи облизав.
Витяг руку і перстами
На Письмо Святе вказав.
– Коли що Писання зволить –
Не оскаржуйте того!
А там сказано, до речі:
“Возлюби врага свого”.
Точка відліку
Од дня того, як Ти
Неподалік скарбниці
Сидів і рахував
Тяжкі гроші вдовиці, *
А ні один помазаник Твій,
Боже,
Добро творити – без грошей! –
не може.
*Марк. 12:41-44
Дохідливо про свічку
Щоб про свічку розуміння
Прихожанам дати,
Перед службою Святою
Став отець казати:
– Хто найбільшу свічку купить
(на що уповаю),
Той одразу на тім світі
Потрапить до раю.
– А хто, отче, і найменшу
Не зможе купити?
– З того в пеклі лій на свічку
Накажуть топити.
Послідовники
Сьогодні той,
Хто сіє більш облуди,
Чіпляє він, зазвичай,
Більший хрест на груди.
Недарма
Послідовники Христові
На справах Божих
І на Божім слові,
Такі хатки
Для себе збудували,
Що Усевишнього на небі
Здивували.
Не словоблудствуйте!
Коли в церквах, під срібні дзвони,
Жебрацькі роздають книші,
Не словоблудствуйте з амвонів,
Не славте рабськії закони,
Не насміхайтеся з душі!
Душа блаженствує на волі,
Коли рукам робота є.
Коли ти – бог своєї долі,
Коли сини твої не голі,
І хліб своя рука дає.
А той, хто в словоблудство грає,
Хай стане поруч жебрака
І хай відчує і спізнає,
Яких “висот” душа сягає,
Коли простягнута рука!
Богові видніше
– Не бачу я, – Адам каже
До Бога самого, –
Щоби вийшло щось толкове
Із ребра одного.
Не качалку робиш, Боже,
А як-не-як – жінку.
Міг би вийняти для цього
Серце чи печінку.
Глянув Господь на Адама.
– Підеш, – каже, – в прийми,
Вона з тебе ці органи
І без мене вийме.
Перевірка істини
Прийшов Адам перед ранком,
Єва аж скипіла:
– Признавайся, хто та щльондра,
Що тебе пригріла?!
– Яка щльондра?! Схаменися!
Ти ж – одна на світі.
Самим Богом повідано
Про це в Заповіті.
Схаменися. Повір, жінко,
В істину святую.
– Не повірю! Поки ребра
Не перерахую.
Завіщо винувати?
Нема чого нам Адама
В гріхах винувати!
Треба було в Царстві Божім
Жінку шанувати.
Бо що б тоді біля Бога
Була якась дама –
Не ліпив би він із пилу
Грішника Адама,
А умовив би красуню
Словом благородним
І вчинив би собі Сина
Способом природним.
І був би Син не порохом,
А – Богом від Бога.
І навік була б закрита
До гріха дорога.
Тож завіщо нам Адама
В гріхах винувати?!
Треба було в Царстві Божім
Жінку шанувати!
Констатація
Відколи жінку Бог створив
Для чоловіка, як підмогу,
Відтоді спокою нема
Ні чоловікові, ні Богу.
Останній вибір
Вдівець знемігся на печінку
І душу Богові віддав.
За те Господь вдівцеві дав
На світі тім провідать жінку.
– Ну, як ти тут без мене, Фекло?!
– О, Петре, любий, не питай!
Іди до мене. Підем в рай!
– Ні! Краще я піду – у пекло.
Слушне запитання
Одзвонили в храмі дзвони
У неділю зранку.
По відправі слуга Божий
Пита прихожанку:
– Ти, як бачу, на сповіді
День при дні буваєш.
Коли ж це ти, чадо моє,
Грішити встигаєш?
Сліпота
Сліпий не той,
хто сліпоту несе,
Як Божий хрест,
як покарання Боже,
А той,
хто бачить все,
Але на жаль, ніщо
у баченому
вирізнить не може.
Путь наївних
Незвідані твої
(о, Господи!) путі.
Хоч у політику
Ідуть лише святі,
Політика у нас
Од верху і до дна
(Прости нам, Господи!)
Брехлива та брудна.
Тож – оберемо ми
Хоч найсвятішу путь
На ній – наївних нас! –
Одурять й обкрадуть.
Толерантні нулі
Не ксенофоби ми!
А зовсім навпаки –
Терплячі й мовчазні
аборигени.
Серця у нас такі,
такі, даруйте, гени,
Що на своїй землі
ми радше – кріпаки.
Бо – толерантні!
Ба! На жаль, без міри.
Тож, як ніхто,
шануєм ворогів.
Ми задля них
та задля їх богів
Зреклись своєї
Пресвятої віри.
Тепер за гріх оцей
лобами до землі
Б’ємо перед
чужинськими богами.
А ‘’вороженьки”
топчуть нас ногами,
Бо ми для них
– ніхто,
бо ми для них
– нулі.
Пожалів
Читав отець Слово Боже
Про муки Господні.
Та так читав, наче все те
Сталося сьогодні.
Розчулились прихожани.
Шморгають носами
Та, од жалю, вмиваються
Рясними сльозами.
Відклав отець Слово Боже
І почав балакать:
– Може все це і неправда,
Навіщо так плакать!
Однодумці
Яку б дурницю ти
Не витворив у думці,
У тебе завжди
Віднайдуться однодумці.
А, як бридня твоя
Їм буде, мов спомога,
Вони здіймуть тебе
І визнають… за Бога.
На прийомі до раю
– Тут, Господи,
До тебе атеїсти.
Їм несть числа!
Нема де і присісти.
– Хай не мордуються,
Хай не стоять дарма.
Скажи їм, Петре,
Що мене… нема.
Петро до черги
Вийшов і сказав
Те, що Господь
Повідать наказав.
Аж, раптом, з черги
Атеїст Хома:
– Ходімо в рай,
Поки Отця нема!
Мить спокути
Коли тебе
возносять ген до неба
І ти себе
народжуєш згори,
Земних батьків
зрікатися не треба.
Гріха цього
на душу не бери.
Ти пригадай,
як під склепінням храму
Ісус родини
зрікся в забутті.*
Та мить прийшла
і він згадав про маму.
На жаль, ця мить
приходить на хресті.**
*Матв. 12:46-50.
**Ів. 19:25-27.
Петля
Олігархат і паханат –
Злоякісні пухлини Влади.
Для них на небі й на землі
Немає жодної завади.
Супроти них свинячий грип –
То квіточка супроти плоду.
Олігархат і паханат –
Петля на шиї у народу.
А у петлі – усяк мовчить.
Геть помолитися не може.
Та це – не гріх! Через петлю
Народ ведуть… у Царство Боже.
Пересторога
Хоч ти Пророк,
а хоч і – сам Господь –
В житті одна
для всіх пересторога:
У Храм Душі
в чоботях не заходь
І не топчи у нім
Її Живого Бога!
Провина
На вас, освячених (!),
Лежить гріха провина.
Нікому іншому
За те – не дорікайте!
Якщо вже вибрали
Чужих Отця і Сина,
То хоч свого
Святого Духа майте!
Родовід
Наш Тимко Святе Письмо
День при дні читає.
Тож Господній родовід
До Аврама знає.
Та чи буде наш Тимко
У Святому Дусі,
Як не знатиме своїх
Дідуся й бабусі.
Про народження згори
Якого Бога в серці
не твори,
В яких молитвах
не труди колінця,
Ти так і не народишся
згори,
Якщо в собі не створиш
українця!
Багатовірець
Багатовірець
вірить у богів,
Що їх для нього
інші натворили.
Свого ж створити –
або не хотів,
Або забракло
розуму і сили.
Корінь зневаги
Хоч ти, народе,
Тут одвіку жив,
Та кожен зайда
Зневажа тебе.
Бо на землі своїй,
На жаль, ти не створив:
Ні Бога, ні Пророка,
Ні себе.
Третій – не зайвий
Коли були б ми
тільки вдвох,
То, як би кожен
не старався.
Ніколи б жоден
не дізнався,
Хто з нас Диявол,
а хто – Бог.
Покладайся на себе
Хоч Бог усе
тобі дає,
І Цар піклується
про тебе
“Все упованіє твоє” –
Людино! –
Покладай на себе.
Чи добре у раю?
Якось люди із попом
Розмовляти стали.
– А чи добре у раю? –
В нього запитали.
– Дуже добре! –
Мовив піп
Та ще й присягнувся. –
Скільки вже туди пішло –
Ніхто не вернувся.
Призначення
Мої вірші не втішають,
Скоріше – короблять.
Зате вони українця –
Українцем роблять.
Козакові на вус
Козаче, брате мій,
Мотай собі на вус:
Тоді, лише тоді
Тут Україні бути,
Коли в душі твоїй
Воскресне не Ісус,
А Дух отих дітей,
Що йшли на смерть
Під Крути!
Не відболить
Я тим живу,
що відчуваю біль,
Коли сини
Вітчизну розпинають.
Коли вони
на рану сиплять сіль
Тому, кого
братами називають.
Я розумію,
що настане мить
І з мого тіла
станеться руїна.
Але й тоді
мене не відболить
Розіп’ята синами
Україна.
Не сподівайтесь
Коли я піду в інший світ,
Коли земля впаде на груди,
Не сподівайтесь, що ніхто
За мною плакати не буде.
За те, що я на ліках жив,
За те, що їх ковтав на совість,
За мною плакатиме вся…
Фармацевтична промисловість.
Поклявся пильнувати
Зозуле сизая,
дарма куєш літа.
Дарма силкуєшся,
тебе я не почую.
Тепер я тут
і днюю, і ночую…
Та жоден звук сюди
не доліта.
А хоч би й
долітав,
То – що
твої роки?!
Ну, скільки їх
ти зможеш накувати?
Я ж землю цю
поклявся пильнувати
Усі століття
і усі віки.
Моє опертя
Тут мій Отець,
Моя тут Мати.
Тут мій Народ
І тут мій Бог.
І Богу іншому вклякати
Я тут не буду! Я – не лох.
Мене не звабить благодаттю
Світ потойбічного життя.
Я в Україну вірю, браття!
В оте найдужче опертя,
Що у віках було і буде
На цій освяченій Землі!
А тут були і будуть люди.
Великі будуть і малі.
І буде Дух Святий, високий
Єднати їх в одне буття.
І буде Мир. І буде спокій.
І вічним буде тут… ЖИТТЯ.
ЗМІСТ
Від автора …………………………………. 4
Передмова ……………………………….. 6
СІМ’Я ……………………………………… 10
Розкрита книга ………………………….. 11
Не буде мало ……………………………. 12
Підвіз ………………………………………… 13
Не погоджуйся …………………………… 14
Термінове замовлення ………………. 15
Невдалий початок ……………………… 16
Інтернетне меню ……………………….. 17
Шокована ………………………………….. 18
Віддав би ………………………………….. 19
Може статись ……………………………. 20
Зустріч ……………………………………… 21
Дресирувальниця ………………………. 22
Рогачі ……………………………………….. 23
Підгоріло …………………………………… 24
Спростування ……………………………. 25
Що привезти? ……………………………. 26
«Міс-90» ……………………………………. 27
Вже пізно ………………………………….. 28
Гостини …………………………………….. 29
Викапана мати ………………………….. 30
Без винятку ……………………………….. 31
Хвалять жінки чоловіків ……………… 32
Козел ………………………………………… 33
Сварка ……………………………………… 34
Ідеальна жінка …………………………… 35
Золото різної проби …………………… 36
Краще б загриз ………………………….. 37
Встановлення жанру ………………….. 38
Проблема …………………………………. 39
Подарунок ………………………………… 40
Заступився ……………………………….. 41
Не поправляй! …………………………… 42
Рибка ………………………………………… 43
Русалка …………………………………….. 44
Ринок і кохання …………………………. 45
Суд …………………………………………… 46
Така, як треба …………………………… 47
Телеграма-шифрограма …………….. 48
Не було світла …………………………… 49
Уява ……………………………. ………….. 50
Дівоча молитва …………………………. 51
Хто в кого вдався ………………………. 52
Зоопарк …………………………………….. 53
Донощик ……………………………………. 54
Дзвінок ……………………………………… 55
Шкварка ……………………………………. 56
Зайвий утриманець ……………………. 57
Багачі ……………………………………….. 58
Де б я опинився? ………………………. 59
Висновок …………………………………… 60
Замочив ……………………………………. 61
Пішли грітись …………………………….. 62
Зміна статусу …………………………….. 63
Дірка у небі ……………………………….. 64
Питай маму ………………………………. 65
Розсердився ……………………………… 66
Одвічні чекання …………………………. 67
Ознака ……………………………………… 69
ПОБУТ І ДОБРОБУТ …………… 70
Нехай сіє …………………………………… 71
Невмирущі ………………………………… 72
У пошуках …………………………………. 73
Продавав дід півня ……………………. 74
Різники і Баран ………………………….. 75
То не кража ………………………………. 76
Перехрестя ……………………………….. 77
Турботливий продавець …………….. 78
Вдале полювання ……………………… 79
Виняток з правила …………………….. 80
Останній раз ……………………………… 81
Два пера …………………………………… 82
Плоть од плоті …………………………… 83
Щедрівка для судді-хабарника …… 84
Джакузі ……………………………………… 85
Накурили ………………………………….. 86
Вареники …………………………………… 87
Не для пересадки ……………………… 88
Роз’яснив ………………………………….. 89
Довгожителі ………………………………. 90
Взули ………………………………………… 91
Земелька ………………………………….. 92
Стабільність ……………………………… 93
Красиво і весело ……………………….. 94
Найгуманніший суд ……………………. 95
Не по кишені ……………………………… 96
Добро і зло ……………………………….. 97
Треба вміти ………………………………. 98
Про вічне ………………………………….. 99
Про втіху …………………………………… 100
Ворота ……………………………………… 101
І чужому научайтесь ………………….. 102
ЧАРКА ……………………………………. 103
Вар’єте ……………………………………… 104
Відвів душу ……………………………….. 105
Ну й було! …………………………………. 106
Твереза пропозиція …………………… 107
Шукає дуба ……………………………….. 108
У кожного своє ………………………….. 109
Кумові гроші ……………………………… 110
Не гріх ………………………………………. 111
Вправна господиня ……………………. 112
Така дорога ………………………………. 113
Невдале похмілля ……………………… 114
Яким боком? ……………………………… 115
Вінок …………………………………………. 116
Не дихай! ………………………………….. 117
Любитель тиші ………………………….. 118
Не з’явились ……………………………… 119
Господар …………………………………… 120
Порада ювіляра ………………………… 121
Гра у схованку …………………………… 122
Праведне життя ………………………… 123
Коли прийде? ……………………………. 124
Порозумілися ……………………………. 125
Дав клятву ………………………………… 126
Краще – вдома ………………………….. 127
Не питаю …………………………………… 128
Заспокойся ……………………………….. 129
Не грюкай …………………………………. 130
Ні дьогтю – ні смоли ………………….. 131
Міцніше …………………………………….. 132
Кома …………………………………………. 133
Мрія ………………………………………….. 134
Зв’язок ………………………………………. 135
ЕСКУЛАП ………………………………. 136
Консиліум …………………………………. 137
Лихоманка ………………………………… 138
Мало ………………………………………… 139
Платна медицина ………………………. 140
Незрячий ………………………………….. 141
Рецепт ……………………………………… 142
Омолодження ……………………………. 143
Спокій ……………………………………….. 145
Не піддаються лікуванню …………… 146
І все таки… ……………………………….. 147
Невідкладне лікування ………………. 148
Відчуття ……………………………………. 149
Останнє бажання ………………………. 150
Грибок ………………………………………. 151
По-різному ………………………………… 153
Не хворів ………………………………….. 154
Оптимізація ………………………………. 155
Одверта розмова ………………………. 156
Ближче до народу ……………………… 157
Життя без інсульту ……………………. 158
Папірчик ……………………………………. 159
ФІЛОСОФІЯ ………………………….. 160
Секрет вічності ………………………….. 161
Народження істини ……………………. 162
Кожному – своє …………………………. 163
Про другу мову ………………………….. 164
Іноземці …………………………………….. 165
Українське золото ……………………… 166
Бездоганна німина …………………….. 167
Барвінкова доля Святого Письма… .168
Хата скраю ……………………………….. 169
Одверто ……………………………………. 170
І є, і нема ………………………………….. 171
Не українці ………………………………… 172
Знахар ………………………………………. 173
Надважкий вибір ……………………….. 174
Диспут ………………………………………. 175
Дивні ознаки ……………………………… 176
Не у гору люд іде ………………………. 177
Причинно-наслідковий зв’язок ……. 178
Нове у будівництві …………………….. 179
Не ті картинки ……………………………. 180
Мамине пророцтво ……………………. 181
Вегетативна циклічність української
влади ……………………………………….. 182
Довкола ідей ……………………………… 183
Царство ослів ……………………………. 184
До українців ………………………………. 185
Апостоли брехні ………………………… 186
ВЛАДА …………………………………… 187
Чад …………………………………………… 188
Божа правда ……………………………… 189
Муха і павук (байка) …………………… 190
Керівні оселедці ………………………… 191
Не вам страждати ……………………… 192
У своє ім’я …………………………………. 193
Свої люди …………………………………. 194
Державна споруда …………………….. 195
Модернізація …………………………….. 196
Про посади ……………………………….. 197
Отак! ………………………………………… 198
Алібі …………………………………………. 199
Усіх посадити не виходить …………. 200
Телефонізація …………………………… 201
Джерело ……………………………………. 202
Негаразди з оперенням ……………… 203
Свято Віденського вальсу ………….. 204
Заговорили ……………………………….. 205
Брати по крові …………………………… 206
Правда про правду ……………………. 207
Годі нас дурити! ………………………… 208
Де-юре і де-факто ……………………… 209
Корупційна Говерла …………………… 210
Вперед до ями ………………………….. 211
Територіальний поділ ………………… 212
Перекличка ……………………………….. 213
Писана торба ……………………………. 214
Овечі радощі …………………………….. 215
Запитання до себе …………………….. 216
Реформи …………………………………… 217
Радіо ………………………………………… 218
Дідова молитва …………………………. 219
Вожді ………………………………………… 220
Ніхто не забутий ……………………….. 221
Надійний засіб …………………………… 222
Переорієнтація ………………………….. 223
Прозорість влади ………………………. 224
Не сядуть ………………………………….. 225
Не з тих почали …………………………. 226
Вороги ………………………………………. 227
Лице влади ……………………………….. 228
Не хлібом єдиним ……………………… 229
Піде в депутати …………………………. 230
Маєм те, що маєм ……………………… 231
КАДИЛО …………………………………. 232
Творча дискусія …………………………. 233
Істина замислу Божого ………………. 234
Хто ти єси? ……………………………….. 235
Святе і грішне ……………………………. 236
Тверезий голос ………………………….. 237
Причастя …………………………………… 238
Повторення дива ………………………. 239
Возлюби врага ………………………….. 240
Точка відліку ……………………………… 241
Дохідливо про свічку ………………….. 242
Послідовники …………………………….. 243
Не словоблудствуйте! ……………….. 244
Богові видніше ………………………….. 245
Перевірка істини ……………………….. 246
Завіщо винувати? ……………………… 247
Констатація ……………………………….. 248
Останній вибір …………………………… 249
Слушне запитання …………………….. 250
Сліпота …………………………………….. 251
Путь наївних ……………………………… 252
Толерантні нулі …………………………. 253
Пожалів …………………………………….. 255
Однодумці ………………………………… 256
На прийомі до раю …………………….. 257
Мить спокути …………………………….. 258
Петля ……………………………………….. 259
Пересторога ……………………………… 260
Провина ……………………………………. 261
Родовід …………………………………….. 262
Про народження згори ……………….. 263
Багатовірець ……………………………… 264
Корінь зневаги …………………………… 265
Третій – не зайвий …………………….. 266
Покладайся на себе …………………… 267
Чи добре у раю? ……………………….. 268
ПРИЗНАЧЕННЯ ………………………… 269
Призначення …………………………….. 270
Козакові на вус ………………………….. 271
Не відболить …………………………….. 272
Не сподівайтесь ………………………… 273
Поклявся пильнувати ………………… 274
Моє опертя ……………………………….. 275
