Нова книга Людмили Любацької про М. Коцюбинського
22 листопада 2025 року. Побачила світ чергова книга нашої краєзнавчої серії «Твої люди, Вінниччино», випуск 28: ЛЮДМИЛА ЛЮБАЦЬКА. ВСЕ ПОЧИНАЛОСЬ НА ХУТОРІ АБАЗІВКА ПОБЛИЗУ РІЧКИ БОГ. Це ще один успішний крок письменниці, лауреатки Всеукраїнської літературної премії імені М.Коцюбинського по вивченню і популяризації життя і творчості М.М.Коцюбинського. Свою працю Л.Любацька присвятила 160-річчю від дня народження класика української літератури і видала своїм коштом. Вже другу свою книгу дослідниця присвячує темі коцюбинськознавства і їй вдається зацікавити читача новим поглядом, підходом, висновками у своїй розповіді.Це, зокрема, відзначив у своїй передмові «Книги, які приходять на шкільний урок» колишній директор Чернігівського музею М.М.Коцюбинського ІГОР КОЦЮБИНСЬКИЙ:
КНИГИ, ЯКІ ПРИХОДЯТЬ НА ШКІЛЬНИЙ УРОК
Перед нами літературно-дослідницька праця Людмили Любацької, колишньої головної хранительки фондів літературно-меморіального музею М.М.Коцюбинського у Вінниці, старшої музейної науковиці, а нині члена Національної спілки письменників України, журналістської та краєзнавчої Національних спілок, лауреатки Всеукраїнської літературної премії імені М.Коцюбинського, низки інших відзнак. Велике зацікавлення читачів викликала її книга «Ласкава зірка України», в яку дослідниця вмістила листи класика української літератури до його коханої Олександри Аплаксіної.
Ось як сказав про письменницю-дослідницю відомий вінницький письменник Василь Кобець:
«Не за вуха притягує вона справедливу думку, що саме Поділля шаргородського періоду, дитинство, юність, перше кохання класика української літератури стали саме тим енергетичним носієм, від якого відштовхувалася уся головна творчість Михайла Коцюбинського. Людмила разом зі мною проводила урок про творчість Коцюбинського, де обґрунтовано відповідала на запитання учнів. І я зробив висновок: Людмила Любацька справжній професор коцюбинськознавства».
Ось і в цій книзі натхненній літературознавці вдається забезпечити переконливий психологізм свого дослідження, вмотивованість кожної розповіді. Здається, все вже писано-переписано про М.Коцюбинського. Аж ні! Виявляється, існує ще чимало не зовсім прояснених сторінок.
Дослідниця Л.Любацька продовжує розширювати коло пізнання спадщини М.Коцюбинського і через призму творчості окремих найяскравіших лауреатів Всеукраїнської літературної премії його імені та наших сучасників, послідовників чи учнів Коцюбинського, що відображено в другому розділі цієї книги. Людмила наче вписала їх до родоводу класика літератури.
Третій розділ представляє листи Михайла Михайловича до дружини Віри Устимівни Дейші.
Відрадно, що дослідниця на цьому не зупиняється. В її творчих планах подальші дослідження в галузі коцюбинськознавства
Ігор Коцюбинський
***
Л.Любацька окремий розділ присвячує сучасним письменникам-землякам, які продовжують традиції Коцюбинського в літературі і відзначені премією його імені в різні роки. Це АНДРІЙ ГУДИМА, ВОЛОДИМИР ПРИЛИПКО, МИХАЙЛО КАМЕНЮК, ПЕТРО ЗАРИЦЬКИЙ. Подано добірки їхніх творів.
Завершує свою книгу Людмила Любацька і власними віршами на порушену у книзі тему. Ось окремі із них:
Скоро спалахне «Fata Morgana»
В діжах хмелю набродило вдосталь
З яблук, груш, годиться й алича.
У гуральнях запах кальвадосу,
Та не це цікавить панича.
Диво: по-народному гуторить,
Приказки записує, пісні.
Голосно записане повторить,
Очі в нього лагідні й смутні.
З виду пан, а панського ні дрібки,
Пихи і зухвалості нема.
Він людей питає про зарібки
І зітхає скрушно з усіма.
Мовив хтось: «Гуральня – п’яна кухня»…
Засміявся: «Хміль усіх рівня».
А таки сьорбнув вина із кухля,
Проводжали: «Це Вам на коня».
Згадувалось довго – «кухня п’яна»,
Про життя, що плине без надій.
…Скоро спалахне «Fata Morgana»
І згорить гуральня панська в ній.
В Зарванцях
Шаргородський пане,
рідний мій земляче,
І,здається, завше ми з одного класу:
На великій перерві Шеляговський кричить,
Десь із школи Газинський біжить…
Пане Коцюбинський!
Колиска ж в нас одна:
Шаргород – наш тато,
Вінниця – це Матір
й Сонячна зоря!
Лопатинці, Михайлівка,
Станіславчик – плин!
В Зарванцях у тітки – височіє млин…
