На ювілеї бершадського ЛІТО “Вишиванка”

6 квітня в Бершаді відбулася подія, гідна стати прикладом іншим громадам: відзначення 60-літнього ювілею літературно-мистецького об’єднання «Вишиванка». На захід були запрошені члени творчих колективів сусідніх районів. Теплицьке «Дивослово» представляла делегація в складі керівника Тетяни Приймасюк, Валентини Тигипко, Олени Павленко, Лілії Ніколаєнко, Олени Герасименко. Тепла зустріч господарів, радісні обійми з колегами по перу, нові знайомства, обмін інформаціями, здобутками, планами, спільне фотографування за добру згадку, представлення виставки місцевих майстрів пера, пензля, картин, майстерно створених золотими руками умільців від дитячого до найдорослішого віку – все це налаштовувало на добру, теплу атмосферу в середовищі, де панували всі різножанрові Музи.

Звучала поезія й проза, пісні і театралізовані постановки, зокрема за сюжетом вірша відомого українського поета Сергія Жадана.

Присутні стали свідками поповнення рядів «Вишиванки»: дітей і дорослих. Всім вручали посвідчення та нагрудні емблеми організації.

Подія супроводжувалася врученням гостям та учасникам солідної за формою й змістом книги-альманаху, яка відображає творче життя літературно-мистецького колективу.

Зворушливо вітали господарів прибулі звідусюди гості.

Головна частина заходу розпочалася з вшанування загиблих наших захисників, мирних жителів. Адже війна ні на мить не дає про себе забути. Але ми для того живемо, працюємо, творимо, аби заявити ворогам своє тверде: «Не дочекаєтесь! Україна була, є і буде!»

Заслуговують глибокої поваги, нерідко вражають силою духу ті, хто втратили в горнилі війни своїх найдорожчих: матір, яка всупереч горю, створює неперевершені картини, глибинні за своєю суттю, жінку, донька якої не дочекалася коханого чоловіка, батьків, що втратили сина, усіх, чиї рідні на передових рубежах…. У творчості вони черпають снагу пережити все, що впало на їхні плечі та плечі родин. Це поезія, проза, інші різножанрові твори мистецтва. Спілкуючись із такими, як самі, творчими людьми, вони неначе наново відроджуються. «Творчість не чекає ідеального моменту. Вона створює свої власні ідеальні моменти зі звичайних», – Брюс Гаррабрандт.

Нерідко доводиться чути фрази, які починаються з осуджувального «нині не до…» Не до того, аби декларувати своє право на рідну мову у рідній країні, не до поезії, не до мистецтва… Не до… Не до… Не до… Заглибившись на стражданнях, болі – свідомо поглиблюємо їх. Відкидаючи творчість – відторгаємо саме життя. Саме цього прагне наш ворог: побачити нас знеможеними, в занепаді духу, зневірі. Тому творчість – один із елементів всенародної боротьби. Не забувати про смерті, війну, але не впадати у відчай. Життя в тилу має не тільки матеріальну та фінансову основу – невід’ємною його складовою є духовна наповненість.

Не можу відмовити собі в задоволенні висловити найкращі слова вдячності комунікабельній, енергійній, креативній Ларисі Натолочній – керівнику «Вишиванки», яка органічно поєднує в собі творчий та організаторський талант лідера.

Звісно, ця подія (як, власне, й ті, які відбувалися раніше) без участі керівника відділу культури, без підтримки та фінансової допомоги мерії були б неможливими.