МИКОЛА ЗАВАЛЬНИЙ
ЗАВАЛЬНИЙ МИКОЛА ЯКОВИЧ
Народився 12 грудня 1946 р. в с. Крикливець Крижопільського (тепер Тульчинського) району на Вінниччині. Закінчив Одеський сільгосподарський інститут. Працював на будівництві, був на управлінській роботі, займався журналістикою.
Поет, прозаїк. Автор понад 30 книжок, у т. ч. збірок поезій: «Гомін доріг» (1992), «Закохані проліски» та «Сонце України» (2000), «Я вас люблю» та «Море душі» (2001), «Зореграй» (2002), «Троянди Гіппократа» (2003), «Запрошую на побачення» (2004), «Дорога до Тараса», «У чарах осені» та «Іменем Богдана» (2006), «Весна моєї юності» (2007), «Кам’янські зорі» (2008), «У моєму серці – Придністров’я» та «Хай пісня буде поміж нас» (2009), «Березневий гай» і «Вересневі стежки» (2010), «Скерцо сердець» (2012), «Твоє нескорене ім’я» (2015), «Перстень Маріанни», «Молитва за Україну», «Мелодії потоків» (усі – 2017), «Місто в зорях акацій» (2018), Гнів океану (2022), «У штормах Атлантики» (2023); книг прози «Чекай» (1990) і «Постріли на кордоні» (2001), збірок гумору і сатири «Крижопільські сувеніри» (1992), «Гарні чоловіки» (1993), «Як козаки були моряками» (1996), «Електрична жінка» (2022); публікацій в альманахах і періодиці. Підготовані до друку збірки «Заповіт Пророка» та «Тост горянки».
Лауреат премій ім. І. Богуна (2001), А. М’ястківського (2003), С. Руданського (2023).
НСПУ з 2010 р., НСЖУ з 1999 р.
Проживає у смт Крижопіль.
