Микола Рябий… Пам’ятаємо
МИКОЛА РЯБИЙ
(1936-2021)
Рябий Микола Олександрович народився 7 грудня 1936 р. в с. Заболотне Крижопільського району на Вінниччині. Закінчив факультет журналістики Київського державного університету (1967). Життя було пов’язано з журналістикою і письменницькою працею.
Прозаїк, публіцист. Автор понад 30 романів, збірок повістей, новел, у т. ч. документальних. Знакові романи – «Берег» (1974), «Вікна» (1976), «Великий літній трикутник» (1978), «Вогнище» (1981), «Земледухи» (1985), «Облава на озброєного вовка» (у співавторстві, 1986), «Хата без рушників» (1987), «Ще не вмерла Україна» (1994), «Хто як Бог» (2000), «Калина над Прірвою» (2008), «Березовий хрест» (2008), «Як з’їсти живу кицьку, або не подряпала горло» (2009), «Малою кров’ю» (2011), «Вервольф. Хроніка озброєних вовків» (у співавторстві, 2014), «Коріння» (2016). Автобіографічна збірка «Житіє» (2016), трилогія «Вінниця – столиця УНР» (2018-2020, у співавторстві). Переклав з російської, упорядкував та прокоментував твір арабського мандрівника П. Халебського «Україна – земля козаків» (2005, 2017). Окремі твори друкувалися російською, польською, румунською та іншими мовами. Має сотні публікацій у періодиці в жанрі публіцистики.
Лауреат літературних премій ім. П. Желюка, М. Коцюбинського (1994), «Благовіст» (2007), М. Стельмаха (2017), ім. І. Богуна, Міжнародного Академічного Рейтингу популярності «Золота Фортуна», ім. Я. Гальчевського (2019).
Член НСПУ з 1976 р., член НСЖУ.
Жив у м. Вінниці. Помер 1 січня 2021 р. Похований на кладовищі у Сабарові.
ВОО НСПУ спільно з родиною заснували премію ім. М Рябого за найкращі твори з історичної тематики.
