М. Сидоржевський про підготовку до чергового з’їзду НСПУ
29 ЛИСТОПАДА 2018 р. ВІДБУДЕТЬСЯ ЧЕРГОВИЙ З’ЇЗД ПИСЬМЕННИКІВ УКРАЇНИ
НА ЗАСІДАННІ ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СПІЛКИ ПИСЬМЕННИКІВ УКРАЇНИ 18 ЖОВТНЯ УХВАЛЕНО РІШЕННЯ ПРО СКЛИКАННЯ 29 ЛИСТОПАДА ЧЕРГОВОГО, Х-го З’ЇЗДУ ПИСЬМЕННИКІВ УКРАЇНИ.
Голова НСПУ Михайло Сидоржевський сповіщає: «На ньому буде обране нове керівництво Національної спілки письменників України.
Дякую тим членам Правління (а їх переважна більшість), які проявили відповідальність і ухвалили важливі рішення. Загалом засідання пройшло у конструктивному руслі, якщо не брати до уваги епатажні дії кількох надміру гамірливих членів Правління.
Я дуже спокійно ставлюся до наявності опонентів. До речі, нинішня опозиція до голови НСПУ, як на мене, – мрія кожного керівника. Мені як голові було б набагато складніше, якби в стані опозиції були справді серйозні, мислячі гравці, які діяли б грамотно і вміли прораховувати свої ходи.
На засіданні Правління один із «опонентів», голова Київської міської організації Даниленко зачитав текст датованого 17 жовтня листа до Правління НСПУ за підписом голови Парламентського комітету з питань культури й духовності М.Княжицького. Виявляється, цей парламентський комітет «занепокоєний ситуацією, що склалася в НСПУ». Від себе «поінформований» Даниленко додав, що комітет Княжицького спеціально розглядав на своєму засіданні це питання. Цікаво, чому ж у такому разі не запросили, не заслухали керівництво Спілки? Чому цей «офіційний документ» не був відправлений, як зазвичай, поштою на адресу керівництва Спілки, а якимось дивним чином опинився в руках Даниленка, котрий, діставши його з рукава, прочитав ошелешеним членам Правління?..
Дива та й годі! Парламентський комітет з питань культури й духовності, виявляється, переймається проблемою квот представництва на письменницький з’їзд! І радить письменникам, яку ж їм квоту встановити. З чого б це, пане Княжицький?.. Подібного абсурду не було не лише за згаданих у цьому ж листі «часів Януковича», а й за «тоталітарного радянського режиму». Безперечно, радянська влада контролювала Спілку письменників, але відкрито вказувати їм, за якою квотою обирати делегатів на з’їзд – так мізерно низько жодна влада все-таки не опускалась.
Письменники навряд чи потребують чиїхось керівних порад і вказівок щодо того, як їм проводити з’їзд.
Між іншим, скандали, про які йдеться в листі, були ініційовані тим опонентом, який і зачитав листа Княжицького – головою київської міської організації НСПУ Даниленком. Але тривають вони не четвертий рік, а трохи більше як два з половиною роки – від 11 лютого 2016 року, коли п’ятеро (з одинадцяти) секретарів НСПУ, змовившись зарання, на засіданні Секретаріату НСПУ несподівано виступили проти мене як керівника НСПУ.
У листі згадано про «малоформатний з’їзд у Ірпені» 31березня 2017 року. Насправді це був позачерговий з’їзд, з квотою 1 до 20 плюс поза квотою члени Правління (всього у Спілці близько 2 тисяч членів НСПУ), на якому було вирішено питання облаштування на частині території (2, 8 га) Ірпінського будинку творчості письменників парку загального користування. Тобто: ніхто нічого не продавав і не «віддавав». Коштом міста на території Ірпінського будинку творчості письменників було впорядковано красивий парк. Ми не витратили жодної копійки. Вся земля Ірпінського будинку творчості письменників (а це близько 11 гектарів), в тому числі і територія парку, залишається в постійному користуванні НСПУ. Більше того, позитивне голосування на тому з’їзді зумовило суттєве (в 10 разів) зменшення земельного податку для НСПУ в Ірпені – з 98 тис. гривень на місяць до 9, 8 тис. гривень на місяць. Позиція керівництва міста і депутатів Ірпінської міської ради перед цим була жорсткою: без позитивного рішення на з’їзді земельний податок залишився б кабальним: майже сто тисяч гривень у місяць. Таких грошей Спілка платити не могла, відтак сценарій був зрозумілий: податковий борг – суд – повна втрата для НСПУ Ірпінського будинку творчості письменників.
До речі, Парламентський комітет з питань культури й духовності чомусь уже давненько проявляє підвищений інтерес до Спілки. Ось цитата за липень 2016 року із статті письменника С.Пантюка, ще з давніх часів наближеного до М.Княжицького: «В комітеті Верховної Ради з питань духовності та культури готові розглянути пілотні проекти модернізації НСПУ, зупинитися на найефективнішому з них і допомогти з проведенням з’їзду, щоб дати можливість письменникам обрати реформаторів, а не радянський секонд-хенд, яким є Михайло Сидоржевський та його найближче оточення пенсіонерів з комсомольського та комуністичного минулого». Відомі також заяви окремих членів цього комітету про те, що необхідно позбавити державного фінансування Спілку письменників, а заодно і всі національні творчі спілки. А щодо «пілотних проектів модернізації НСПУ», то один із них неодноразово публічно і в пресі пропонував той-таки Пантюк: запалити шини перед входом до Будинку письменників і буквально викурити з нього нинішнє керівництво, і при цьому повністю позбавити Спілку державного фінансування.
…Взагалі, цей лист — чудесний документ. Він демонструє плінтусний рівень мислення його ініціаторів. Почитайте його уважно. (Варто було б перед тим як віддавати його Даниленкові, звернутися до грамотного коректора, аби принаймні правильно розставив розділові знаки).
Цитую: «Як і все українське суспільство…» (нагадує «як і весь радянський народ»). Тхне совком за півкілометра. Так само, до речі, смердить совком від ініціативи ще одного новоспеченого (а насправді латентного вже давно) опонента Славинського зі збирання підписів під листом з засудженням статті Г.Штоня в «Українській літературній газеті», яку я редагую. Яка воістину невмируща радянська класика жанру у стилі «донос»! Зрозуміло, з якою метою це робиться. Тим часом цей опонент ну ніяк не може вгамуватися і вже строчить проти Сидоржевського нові дописи у Фейсбуці.
А ось шедевр від Княжицького: «Держава не припиняє фінансову допомогу Спілці». Пане Княжицький, 920 тисяч гривень на рік – оце і є вся «фінансова допомога Спілці». Спілці цих грошей вистачає якраз на півтора місяці. Річна зарплатня деяких секретарок і помічниць окремих наших міністрів є значно вищою, ніж вся «допомога» Спілці. (Між іншим, саме з Комітету Княжицього лунають заяви про необхідність повністю позбавити спілки як «сталінські колгоспи» будь-якого фінансування. І ще. На наші неодноразові звертання з тих чи інших питань до комітету Княжицького ми завжди отримували стандартні відписки).
На завершення. У листі пана Княжицького до Правління НСПУ не бачу позиції державного мужа, який переймається проблемами культури.
На жаль, маємо справу з дрібним підігруванням кільком спілчанським баламутам. Мета цих нечистоплотних ігрищ, що їх ведуть спілчанські інтригани за сприяння деяких чиновників – будь-що усунути нинішнє керівництво НСПУ і отримати доступ до майна Спілки…
Декларуючи свій новітній «постмодернізм» і ультрасучасність, купка опонентів насправді демонструє подиву гідний колгоспний, совковий, затрапезний стиль, саме отой «радянський секонд-хенд», в якому вони звинувачують мене. До речі, з їхнього боку це не лише звинувачення на мою адресу і обливання брудом у пресі. Це і численні заяви на мене в органи прокуратури, поліцію, СБУ, заяви до суду – я вже збився з рахунку, скільки їх було.
Між іншим, на Правлінні було ухвалено квоту на з’їзд 1 делегат від 5 членів НСПУ. З моєї ініціативи. Хоча спершу на Секретаріаті зупинились на квоті 1 від 7. Пропонуючи цю цифру, я керувався тим, що чим більше буде на з’їзді делегатів, тим пропорційно менше на ньому буде баламутів і крикунів – адже їх насправді небагато.
Першоджерело: https://www.facebook.com/oksent/posts/10217214728388350