АПОЛЛІНАРІЙ МАЦЕВИЧ
(1926-1996)
Мацевич Аполлінарій Федотович народився 4 серпня 1926 р. в с. Паланка (тепер Заозерне) Тульчинського району на Вінниччині. Учасник Другої світової війни. Заочно закінчив Літературний інститут ім. Горького в Москві (1965). Працював на виробництві, у журналістиці. З 1969 р. жив у Хмельницькому, з 1987 р. – у м. Єлгава (Латвія).
Прозаїк. Автор книг «Грозове світання» (1962, 1986), «Гнів Немезиди» (1965), «Чотири пригоди Тимка Зозулі» (1965), «Знайдена шаблюка» (1967), «Ромен-зілля» (1968), «Глибока борозна» (1974), «Пригоди Тимка Зозулі» (1974),
«Вибране» (1976), «Романко і Сергійко» (1979), «Толока» (1981), «Маківський колос» (1982), Летава (1983), «Анатолій Свидницький» (1984), «Над річкою Летавкою» (1985), «Суворі акварелі» (1980), «Озеро Око» (1985). Писав також
вірші, перекладав прозу письменників Кавказу.
Лауреат літературної премії «Корчагінець».
Член СПУ з 1967 р.
Помер 27 лютого 1996 р. і похований у Єлгаві.
