Виходять друком нові книги Олександра Мельника
12 вересня 2025 року. Виходять у світ дві книги прози ОЛЕКСАНДРА МЕЛЬНИКА «СОФІЯ» і «ЗРАДА». Друга книга має підзаголовок «ЯК ЗАГИНУВ МОЛОДШИЙ БРАТ СТЕПАНА БАНДЕРИ – БОГДАН». Дві книги – дві збірки оповідань та коротких повістей. Чим зацікавлюють вони?В першу чергу тим, що сюжети своїх оповідей автор черпає з гущі життя подільського села в різні часи. Віддавши усього себе хліборобському ремеслу, Олександр Юхимович разом з тим постійно цікавився краєзнавством, перебігом історичних подій на Вінниччині, у вільний від роботи час мережив папір нотатками, замальовками характерів, вчинків людських, задумувався над питаннями патріотизму, героїки, честі і зради, кровожерного владолюбства і самопожертви земляків, нелегкої жіночої долі подолянок. З терпінням і наполегливістю трудівника виношував задуми своїх творів, працював над літературним самовдосконаленням. І ось маємо справді народного письменника-земляка.
Пишаюся тим, що доклала певних зусиль, аби творче надбання нашого односельчанина (він родом з моїх рідних Івашковець) пішло між люди. Легкої й щасливої йому ходи!
Любов ЗДИРКО,
редактор-упорядник Видавництва «Поезія України»
Мельник Олександр Юхимович народився 28 серпня 1946 р. в с. Івашківці. Малий Ладік (так його називала бабуся) з сестричкою Меланією сапали кукурудзу на полі, коли хворіла мама. Ще учнем допомагав батькові-столяру робити вікна для школи, що будувалася. Після закінчення школи працював в колгоспі на полі, в тракторній бригаді.
У 19 років призвали в армію. Після служби навчався на агронома спочатку в Комаргородському технікумі, а потім в Уманському сільськогосподарському інституті. Здібного випускника призначили бригадиром тракторної бригади, пізніше – агрономом, парторгом.
Останні 25 років трудової діяльності плідно працював на посаді голови колгоспу в селі Сліди Могилів-Подільського району. Після виходу на заслужений відпочинок зайнявся фермерською діяльністю, яку згодом передав молодшому сину. Все життя має творчу, поетичну натуру, що виливається у прозові та віршовані твори (написані у своєрідній манері), зокрема, і про свою маленьку Батьківщину – Івашківці, які любить вірно і самовіддано.

