Сторічний ювілей Ліни Біленької
Андрій Стебелєв написав у соціальних мережах: Сторічний ювілей святкує сьогодні наша письменниця-землячка Ліна Біленька. Привітав її у Підбужі на Львівщині. Від вінницьких письменників передав вітальну адресу і оберемок біленьких хризантем. Народилася у Юзвині під Вінницею, у нас вступала до спілчанських лав, тут видала колись деякі зі своїх збірок лірики та книжок для дітей. Поважний вік, шанобливе життя! З ювілеєм, Ангеліно Тимофіївно!***
Я розшукую дитинство
На леваді поміж трав.
Ось і хатка… Ну, відкрийся!
То нічого, що стара.
Пізнають мене горіхи,
Чорнобривці й чебреці.
Ще й криниця-студениця
З повним кухликом в руці.
Я біжу, а сміх дитячий
Котиться, наздогоня.
Бусол буслу каже «Бачиш?
Онде наше дівченя!»
Запах стиглої пшениці,
Дух суниць в моїх гаях…
Й кроку вже не відступиться –
Батьківщина тут моя.
СТЕЖКА У ЛІТО
Умились росами луги,
Засяяли кульбаб жарини,
Де Буг розкрилив береги,
Садів вітрила вдалеч линуть.
За вами я давно тужу,
Вітрила і дзвінкі дороги, –
У літо навпрошки біжу,
Обпалюючи квітом ноги.
РАНОК
Озивається ранок до мене
Щебетанням розбуджених птиць
І дерев шелестінням зеленим,
І гудінням бджілок-трудівниць.
Я саджу перед вікнами квіти,
Я вслухаюсь у пісню весни.
Вже зі мною прощається квітень,
Залишаючи спогад ясний.
Журавлів залишає в дарунок
І заливистий спів солов’їв,
І на сонці настояний трунок
Яблуневих подільських садів.
***
Синій вересень над Бугом
Нахилився шанобливо
І як з добрим давнім другом
Розбалакує щасливо.
А погода, як на диво –
Дуже лагідної вдачі.
І рибалки терпеливі
Приросли до вудок наче.
В чагарях меткі хлоп’ята
Хмиз визбирують з завзяттям
І на кручі, мов на свято,
Вже розпалюють багаття.
УКРАЇНІ
Дороги, дороги – круті повороти…
Поля пробігають, ліси,
І тануть, і тонуть буденні турботи
В прибої земної краси.
Моя Україно – Вітчизно кохана,
Свічадо небес голубе.
Як серце страждає моє безнастанно!
Як палко люблю я тебе!
