Олексій Бойко для антології “Подільський краснослов” (2021)

ОЛЕКСІЙ БОЙКО

 

Бойко Олексій Михайлович нар. 18 лютого 1936 р. в с. Женишківці Віньковецького району Хмельницької області. Закінчив фізико-математичний факультет Вінницького педагогічного інституту (1965). До виходу на пенсію вчителював.

Поет-гуморист. Автор книг гумору і сатири: «Довкола дуба» (2004), «Трасти і контрасти» (2009), «Непричесані персонажі» (2012), «Через терни проти скверни» (2014), «Танці у кропиві» (2015), «Вар’єте про грішне і святе» (2016), «Вінегрет з перцем» (2017), «Верхи на їжакові» (2017); публікацій у періодиці.

Лауреат літературної премії ім. С. Руданського (2015), конкурсу газети «Сільські вісті» (2017).

Член НСПУ з 2015 р.

Проживає у с. Пиків Калинівського р-ну на Вінниччині.

 

«Олексій Бойко розкриває себе, не лише як поет-сатирик і гуморист за покликанням ,а, ще й,як учитель,котрий віддав багато років педагогіці…»

Леонід Куций, 2017

 

 «Твори Олексія Бойка вирізняються актуальністю порушених проблем, вони лаконічні, дотепні, цікаві і дошкульні для тих, кого висміює автор».

Леонід Куций, 2015

 

«Справді, він володіє рідкісним даром піднятися над суєтою буднів і оглянути світ з висоти любові, з погляду вічності, щоб описати  те, що бачить, у віршах. Втім, свідомо цурається, ніби аж соромиться пафосу, пишноти високих слів. І тому царина його поетичної творчості –  сатира та гумор».

Петро Гордійчук, 2014

 

НАПИШУТЬ НА ТАБЛИЧЦІ

 

Наш біль

 

Не вірте в жодного Месію!

Наш біль нікому не пече.

Європа «тисне» на Росію,

А в Україні… кров тече.

Тече невинна кров укропа

Під європейський словопад.

Тече, щоб нині та ж Європа

Не чула гуркоту гармат.

 

«Побожний брат»

 

«Рускій мір»,

З хрестом на лобі,

У моліннях і жалобі

Жертви розрива.

Розрива

Й бере в наділи:

Крим, Абхазію ,Куріли

І Донбасу шмат…

І ніхто Того не знає,

Що іще на думці має

Цей побожний брат.

 

Реінкарнація

 

Сьогодні Путін (має знати нація!) –

Це – не пророк і не володар сили.

Це, радше, Гітлера пряма реінкарнація,

Яка веде Росію до могили.

 

Претендент на Гаазький суд

 

Куди тебе твоя провадить маячня?!

В яких іще краях планується руїна?

Були: Абхазія, Осетія, Чечня…

Тепер в вогні палає Україна.

Скільки її синів ти в землю положив,

Кремлівський кровожерливий палачу!

Якщо на Нюрнберг ти іще не заслужив,

То суд Гааги по тобі вже плаче.

 

Не зупиняймось

 

Не упиваймось тим, чого добились.

Не зупиняймось у своїй борні.

Міняти владу ми уже навчились,

А очищати від злодіїв – ні.

 

Прозорість влади

 

Влада наша вже потроху

Вибирається з тіні.

Офіси – уже прозорі,

а кишені – іще ні.

 

«Святе»

 

Круг села

Будяччя чортове росте.

У будяччі – дошка

З написом «Святе».

Раптом із будяччя

Виткнулось чоло.

– Бабо! А чому так

назване село?

– Тому,– каже баба

Й робить знаний жест, –

Що на ньому влада

Поставила хрест.

 

Прикмета

 

Як тільки про людей

Турботу владну чути,

Доконче – вибори

Невдовзі мають бути.

 

Водолії

 

Здається ті, на кого в нас надії,

Усі за гороскопом – Водолії.

Бо тільки те і роблять для народу,

Що день при дні переливають воду.

 

Упевнились

 

Упевнились українці

За роки минулі:

Депутатська обіцянка –

Рідна сестра дулі.

 

Істина

 

Цю істину мудрі

Відкрили давно,

Тож варто усім її  знати,

Само нам до рук

Припливає лайно,

За перлами – треба пірнати!

 

«Понятна» мова

 

До книжкового кіоску

Підійшов Мужик.

– Чи є у вас, – запитує, –

ЗЕКівський словник?

Справа в тім,

що шеф недавно

Вийшов із тюрми

Й вимага, щоб  з ним

«ПОНЯТНО»

Розмовляли ми.

 

Іноземці

 

У столиці України – не столична мова.

Тож, не дивно, що буває і така розмова.

– Ви, даруйте, іноземець? –  питає киянин.

– То ви, вуйку, іноземець, а я – росіянин.

 

Радіо

 

Купив радіо Кирило,

Щоб у хаті говорило,

Щоб у курсі трішки бути

Та щоб мову рідну чути.

Увімкнув. Почав шукати:

Аж чужинці пруть до хати!

Всяк розказує своє.

– Ну, а наше десь тут є? –

Запитав себе і знову

Взявсь шукати рідну мову.

Всі канали обійшов –

Хоч би слово де знайшов!

Вимкнув радіо Кирило,

Щоби душу не ятрило,

І сказав:

– Купив дарма.

України в нас нема.

 

Не українці

 

– Продивився я, Іване,

Всі телеканали.

Всюди кажуть:

Українці краще жити стали.

Чого ж тоді ми з тобою

Ледве зводим кінці?

Що ж виходить?

– Та виходить – ми не українці.

 

Чужому научайтесь

 

Пора нам, братове, повірте, – пора

Збагнути високу мораль комара.

Відомо – комар кровопивцею є.

Та він із братів своїх крові не п’є.

 

Не з тих почали

 

Ну й що з того, що схопили

Ректора за руку?

Що браслетами взялися

Кільцювать «науку».

Нам, даруйте, щоб здолати

Цю державну ваду,

Кільцювати браслетами

Треба…усю владу.

 

Переорієнтація

 

Надивишся на нашу демократію,

На знахабнілу кримінальну братію,

І враз душа від розуму чи здуру,

Молитись почина… на диктатуру.

 

Про державу та її славу

 

Люди! Годі нам пускати нехорошу славу

Про свою до болю рідну Правову Державу.

Де хороші і закони, і суди хороші.

Де – за гроші вас посадять

Й випустять – за гроші.

 

Дослухаймось до мовчання

 

На словеса хороші

Не покладайся, люде.

Там, де говорять гроші,

Народ – мовчати буде.

 

На роботу – як на свято

 

– Робота, Павле, так мене дістала,

Що сам собі зізнатися боюся.

Усяка зацікавленість пропала,

Щоранку як на каторгу плетуся.

– А ти занадто цим не переймайся.

Для цього, Петре, треба небагато:

Удосвіта з дружиною полайся

І йтимеш на роботу, як на свято.

 

Для захисту

 

В магазині зброї Ната

Дає пачку грошей,

І говорить:– Хочу мати

Пістолет хороший.

– У нашому магазині

Поганих немає.

Вам, панянко, для захисту? –

Продавець питає.

– Ні,– грайливо одвічає

Продавцеві Ната, –

Для захисту я пізніше

Найму адвоката.

 

Золото різної проби

 

Без жінок ми – ніхто у житті.

Кожна жінка комусь до вподоби.

Для мужчин всі жінки золоті,

Але всі, на жаль, різної проби.

 

Констатація

 

Відколи жінку Бог створив

Для чоловіка як підмогу,

Відтоді спокою нема

Ні чоловікові, ні Богу.

 

Папірчик

 

Біля входу до лікарні

Хтось папірчик приколов:

«Маєш гроші – полікують,

А не маєш – будь здоров!»

 

Дав клятву

 

– Чи хто спати не давав,

Чи забракло ночі?

Чого це ти, коли п’єш,

Заплющуєш очі?

– Бо я жінці клятву дав

(Щиро, без обману),

Що ніколи і ніде

В чарку… не загляну.

 

Не з’їдайся

 

– П’єш?

– Не п’ю.

– А палиш?

– Ні.

– Лаєшся?

– Не лаюсь.

– Щось не віриться мені,

Вельми сумніваюсь.

Це якась бо дивина!

Як це – вад не мати?!

– Не з’їдайся! Є одна –

Я люблю… брехати.

 

 

«Тачка»

 

У четвертої дружини

Запитує Вася:

– Скажи, рибко, у що твоя

«Тачка» обійшлася?

Обійшлася, голубчику,

Кажу без «намьоків»,

Попереднику твоєму

Всього у п’ять  років.

 

Уява

 

– І що ж в уяві ти

Намалював собі,

Коли Господь мене

Подарував тобі?

– Мою уяву враз

Навідали страхи:

Звідкіль мені таке,

…і за які гріхи?!

 

Фонтани

 

Нам глобальне потепління шкоди не завдасть.

Не така вже це велика – та страшна напасть.

Нам, даруйте, жодна спека не завдасть біди,

Бо у нас, що не трибуна – то фонтан води.

 

Одверта розмова

 

Олігарх питання руба

Ставить ескулапу:

– Доки я, даруйте, буду

Класти вам «на лапу»?!

Мені, врешті, очортіли

Ці білі халати.

Скажіть, доки ви будете

Мене лікувати?!

– Доти, – щиро каже лікар, –

поки мої діти

Підкорятимуть висоти

Вищої освіти.

 

Послідовники

 

Сьогодні той, хто сіє більш облуди,

Чіпляє більший хрест собі на груди.

Тому то послідовники Христові

На справах Божих і на Божім слові

Такі хатки для себе збудували,

що Господа на небі здивували.

 

Вектор

 

Наш вектор розвитку

Спрямований туди,

Звідкіль до нас

Приходять різні гранти.

Куди (у час навислої біди !),

мов ті щурі,

Тікатимуть… гаранти.

 

Еквівалент добра

 

Був час, коли у мить трагічну

Добром поборювалось зло.

Тепер цю битву споконвічну

Щоразу виграє «бабло».

 

Що з нами діється!

 

Що з нами діється?! Чому

Себе не можемо збагнути?

Чужинську мову чути скрізь,

А української – не чути.

Змітає рідну мову геть

Чужинських мов стрімка атака.

Лише старий сільський дідусь

Ще… українською балака.

Та чи не станеться,що ми

Здамо себе під владу сильних,

А рідна мова буде в нас

Лише на плитах надмогильних.

 

Як у раю

 

– Щоб нам жити у раю,

– Каже баба Зося,

– Треба, діду, щоб святе

Писання збулося…

Дід Юхим на те сказав

Бабі Зосі:

– Ми вже й  так, як у раю,

Голі й босі.

 

Однодумці вождя

 

Яку б дурницю ти

не виплекав у думці,

У тебе завжди

Віднайдуться однодумці.

А як бредня твоя

Їм буде, мов спомога,

Вони здіймуть тебе

І визнають… за Бога.

 

Формула життя

 

Добре жити у тіні:

Я – тобі, а ти – мені.

Чесним – важче. Чесні, схоже

Виживають хто як може,

І не бачать майбуття…

——————————

Така формула  життя!

 

Антикорупційний засіб

 

Щоб чиновник в Україні

Не жив «на халяву»,

Треба йому м’яке крісло

Міняти на лаву.

 

Спохватилась

 

Ледь дружина закінчилась

Заначку шукати…

– Звідки в тебе стільки грошей?!

– Притисла Кіндрата.

–Це ж тобі на подарунок, –

Бовкнув, що попало.

Раптом жінка спохватилась:

– А чому так… мало?!

 

Демократичні зміни

 

–Чи змінилося щось, тату, –

Почав син питати, –

З того часу, як до влади

Прийшли демократи?

– Авжеж, сину, змінилося,–

Гірко мовив тато.

– То був у нас один злодій,

А тепер… багато.

 

Перемагає правда

 

До привладного корита

Не пропхати носа!

Кандидатів в депутати,

Як у торбі проса.

– Я для вас, – один клянеться, –

Сил не пошкодую.

Я за рік вам, добрі люди,

Рай земний збудую.

– А я, – інший бере слово, –

Брехати не буду.

Я крав, краду і крастиму,

Поки жити буду.

– Громадяни! – хтось із зали, –

Марно час не гаймо.

Чоловік нам правду каже –

Його й обираймо.

 

Непохитна опора влади

 

В епоху змін – біда усіх трясе.

Та так трясе, що аж чорти сміються!

Тому довкола змінюється все.

Лише раби… рабами зостаються.

 

Лише раби за крихту сухаря

Ідуть у пекло – виживанню ради.

Ідуть у бій за Бога, за Царя

Та за Кумира будь-якої влади.

 

Відверта розмова

 

– Гроші! – раптом з-за плечей

Гаркнув голос лячний.

– Нема грошей.

– А… знайду?

– Знайдеш – буду вдячний.

 

Спати не гріх

 

На сповіді… юнак ледве

Рот розкрити зміг:

– Спати з дівчиною, отче,

То є, справді, гріх?

– Ні, отець спокійно

Відповів на те, –

Гріх тоді, коли ви з нею,

Сину, …не спите.

 

Музика поезії

 

Поезія тоді в живій душі озветься,

Коли вона звучить за нормами законів:

Коли в душі вона торкає струни серця

А в мозку натиска на клавіші нейронів.

 

Вшанують і мене

 

Усяк, хто жив,

Той пам’яті вартує.

Та, як говорять,

Кожному – своє.

Комусь громада

Пам’ятник збудує,

Комусь – кілок

Осиковий заб’є.

 

Вшанують і мене,

Бо це у нас – у звичці!

Зрубають будяки,

Зметуть з могили лист…

Заб’ють кілок…

Й напишуть на табличці:

«Тут спочива

Олекса – гуморист».