ПЕТРО ЗАРИЦЬКИЙ
ЗАРИЦЬКИЙ ПЕТРО АНАТОЛІЙОВИЧ
Народився 12 червня 1957 року в с. Сокілець Козятинського (тепер Хмільницького) району Вінницької області. Закінчив Білоцерківський сільськогосподарський інститут (1980) та Київський інститут політології і соціального управління (1990). Працював на управлінських посадах у колгоспах на Вінниччині, перебував на державній службі, понад чверть століття присвятив журналістиці.
Поет, прозаїк. Автор книг поезій: «Біографія зернини» (1988), «Кароліна» (2001), «Білий димар» (2007), «Діти чорноземів» (2008), «Молитва за ближнього» (2013), «Веремія» (2015), «Мамина хустка» (2017), «Богуниха» (2023), гумору і сатири «Сміхопилорама» (2024), документального нарису «Фін» – мужній козак із Козятина» (2023); публікацій, у т.ч. прози, у колективних збірниках, альманахах і часописах.
Лауреат літературних премій ім. М. Коцюбинського (2009), М. Трублаїні, «Кришталева вишня» (2001), журналістської премії «Золоте перо», ім. А. М’ястківського (2018), ім. М. Стельмаха (2021). Нагороджений Золотою медаллю української журналістики та почесною відзнакою «За заслуги перед громадою міста Козятин» (2019).
НСПУ з 2004 р., НСЖУ з 1988 р.
Проживає у рідному селі.
