Author Archive

Бершадь_пиисьменники_0804256 квітня в Бершаді відбулася подія, гідна стати прикладом іншим громадам: відзначення 60-літнього ювілею літературно-мистецького об’єднання «Вишиванка». На захід були запрошені члени творчих колективів сусідніх районів. Теплицьке «Дивослово» представляла делегація в складі керівника Тетяни Приймасюк, Валентини Тигипко, Олени Павленко, Лілії Ніколаєнко, Олени Герасименко. Тепла зустріч господарів, радісні обійми з колегами по перу, нові знайомства, обмін інформаціями, здобутками, планами, спільне фотографування за добру згадку, представлення виставки місцевих майстрів пера, пензля, картин, майстерно створених золотими руками умільців від дитячого до найдорослішого віку – все це налаштовувало на добру, теплу атмосферу в середовищі, де панували всі різножанрові Музи.
Звучала поезія й проза, пісні і театралізовані постановки, зокрема за сюжетом вірша відомого українського поета Сергія Жадана.
Присутні стали свідками поповнення рядів «Вишиванки»: дітей і дорослих. Всім вручали посвідчення та нагрудні емблеми організації.
Подія супроводжувалася врученням гостям та учасникам солідної за формою й змістом книги-альманаху, яка відображає творче життя літературно-мистецького колективу.
Зворушливо вітали господарів прибулі звідусюди гості.
Головна частина заходу розпочалася з вшанування загиблих наших захисників, мирних жителів. Адже війна ні на мить не дає про себе забути. Але ми для того живемо, працюємо, творимо, аби заявити ворогам своє тверде: «Не дочекаєтесь! Україна була, є і буде!»
Заслуговують глибокої поваги, нерідко вражають силою духу ті, хто втратили в горнилі війни своїх найдорожчих: матір, яка всупереч горю, створює неперевершені картини, глибинні за своєю суттю, жінку, донька якої не дочекалася коханого чоловіка, батьків, що втратили сина, усіх, чиї рідні на передових рубежах…. У творчості вони черпають снагу пережити все, що впало на їхні плечі та плечі родин. Це поезія, проза, інші різножанрові твори мистецтва. Спілкуючись із такими, як самі, творчими людьми, вони неначе наново відроджуються. «Творчість не чекає ідеального моменту. Вона створює свої власні ідеальні моменти зі звичайних», – Брюс Гаррабрандт.
Нерідко доводиться чути фрази, які починаються з осуджувального «нині не до…» Не до того, аби декларувати своє право на рідну мову у рідній країні, не до поезії, не до мистецтва… Не до… Не до… Не до… Заглибившись на стражданнях, болі – свідомо поглиблюємо їх. Відкидаючи творчість – відторгаємо саме життя. Саме цього прагне наш ворог: побачити нас знеможеними, в занепаді духу, зневірі. Тому творчість – один із елементів всенародної боротьби. Не забувати про смерті, війну, але не впадати у відчай. Життя в тилу має не тільки матеріальну та фінансову основу – невід’ємною його складовою є духовна наповненість.
Не можу відмовити собі в задоволенні висловити найкращі слова вдячності комунікабельній, енергійній, креативній Ларисі Натолочній – керівнику «Вишиванки», яка органічно поєднує в собі творчий та організаторський талант лідера.
Звісно, ця подія (як, власне, й ті, які відбувалися раніше) без участі керівника відділу культури, без підтримки та фінансової допомоги мерії були б неможливими.

Войт_Бабусина скриня_2025_обкладинкаЧитачка написала: Отримала у подарунок від Петра Войта книгу “Бабусина скриня”. Гортаю, і, ніби ходжу стежками свого дитинства. Ось “Українська піч”. Згадую бабусю, яка вовтузилась біля неї спозаранку, не даючи спати. Але як смачно пахло звідтіля! А ось “Квашені яблука”. Вони були найсмачніші у моєї бабусі. “Кутя”, “Щедрівочки”, “Водохреща”. Біля столу вся родина, всі ще живі і бабусин “Отче наш…”. “Копанка”, пригадую розповідь дідуся про те, як впав восени в копанку після доброї вечері з друзями, а прийшовши додому, сказав бабусі: “Бий мене, бо я сьогодні дуже напилий”. Сторінка за сторінкою повертаюся у ті далекі дні на толоку, чую запах татарського зілля, купальські пісні, бачу мамині рушники, вишиті мені на щастя на долю… Воістину бабусина скриня! Дякую автору за такі щемливі спогади, за те, що не даєте забути золоту спадщину нашого народу, бережете код нації. Нас не знищити, бо коріння занадто глибоке! Пишіть, творіть на благо народу, на благо України. Слава Україні!

Ватага_Герасименко_Люби її_рецензіяДіапазон любові Олександра Ватаги.
Маючи за плечима чималенький життєвий досвід, нерідко озираюся назад і розумію, якими шаленими темпами рухається життя. Волі-неволі задумуюся: якби обставини склалися інакше, чи зуміла б осягти те, чого не встигла? А ще трішки заздрю молодим допитливим дослідникам, ентузіастам, яким відкривається стільки інформації, можливостей, про які ми, представники старшого покоління, в найсміливіших своїх фантазіях навіть не мріяли. Цікаво спостерігати за еволюцією талантів.
Взяти, наприклад, Олександра Ватагу – молодого поета Вінничини. Доводилося читати його ранні твори. Про такі часто говорять: «Щось у них є». Багато юних авторів закінчують свою творчість на аматорському рівні. Для когось це – природній стан розумових здібностей, вище яких йому не сягнути. Інший, зачувши схвальні відгуки на свою адресу, вирішує, що й так «вхопив Бога за бороду», сягнув вершин, тому залишається на рівні дилетанта. Та ці визначення не про Олександра. Його спраглий знань розум в постійному наступальному русі, прагне глибин і висот. І він їх черпає з усіх відомих джерел, розширює, відкриває, збагачує власними дослідженнями. В свій час Мікеланджело прийшов висновку, що «кожна кам’яна брила має статую всередині, і завдання скульптора — виявити її».
Нещодавно отримала з рук Олександра подарунок: збірку поезій та есеїв, яку присвятив найдорожчій людині МАТУСІ. Назва з широкою амплітудою тлумачень «Люби її». Хто чи що за назвою – кохана, Батьківщина, ненька? Виявляється – все це. В цьому слові закодоване все прекрасне одночасно, чому лине назустріч відкрите серце молодого поета. Зізнаюся, ще книгу ще не прочитала до кінця, а вже хочеться поділитися своїми враженнями.
Це книга одкровень. Ні, не якогось святого – звичайної людини з незвичайним обдаруванням бачити, мислити, чути, осягати. Вочевидь, не кожному у ній все буде зрозумілим. Проте, ерудовані, залюблені в поезію читачі зачаруються свіжістю викладу, образністю, глибиною. Його творчість дає змогу зазирнути у можливості, на які тільки спроможна уява. «Перетворіть свій біль на творчу енергію. Це секрет величі». – Аміт Рей, письменник і духовний учитель, відомий своїми вченнями про медитацію, йогу, співчуття. Ці слова напряму стосуються Олександра. Одна людина замикається в своєму горі, інша – навпаки, з новою силою відкриває світ і сама відкривається світові. Ще досить свіжа рана від втрати матері. Здається, автор прагне пробити астрал, аби її душа відчула синовий смуток від вічної розлуки. Енергія присутності найріднішої в усьому й скрізь. Це дозволяє поетові любити прекрасний земний світ з новою силою вражень, бо в усьому й повсюди ВОНА: в пораненій Батьківщині, осінніх дощах, мові…
«Мова – це люди, а люди в обіймах вічности.
Свічечку літери «Ї» не замінить хай свічка скорботи».
Серед простих речей автор знаходить щось особливе, небуденне. Його філософія закликає зупинитися і вслухатися. Життя набуває нових образів і барв, обростає ліричними деталями, вібрує новими звуками, набуває нового змісту.
«Відходять за обрій потроху усі, кого знав ти,
А світ навперейми натомість все менше іде.
Земель агрономи чи, може, небес аргонавти,
Це плем’я чорняве і русе, біляве, руде.»
Ловлю себе на думці, що сам автор нагадує юного аргонавта, який під супроводом лише йому відомого Ясона вирушає в похід по «золоте руно».
Є в О. Ватаги ще одна пристрасть (хіба тільки одна? Швидше, одна з багатьох) – досліджувати своє довкілля допитливим і прискіпливим поглядом натураліста. Думаю, не я одна невіглас не тільки в питанні рослин, а й комах, плазунів, кажанів, птахів. Всі ці істоти час від часу стають персонажами його поетичних творів. Він бачить світ їхніми очима, бо
«У селі аж кортить із дібровами погомоніти,
Обійняти очима рогозу розпушений мед.
Де сузір’я загвинчені, ніби сонця – амоніти,
Де ночами краса ведмедиць-терезів-андромед…»
Автор повсякчас фіксує власні враження, наповнює поезію не простою описовістю, а чуттєвістю.
Для нього сучасність – не засіб споглядання, а співучасть через поетичне вираження дійсності, що нерідко сусідить із алюзіями на минулість.
Йому близька тема війни – він доторкнувся її серцем через втрати близьких людей, які встали на захист рідного народу («Моєму родичеві Андрієві Гринчаку присвячую»).
Юність неминуче супроводжується найніжнішими почуттями. Куди ж без них поетові? Мимоволі напрошуються слова: кохай, Олександре! Кохай і будь коханим! Бо, як сказав класик, «молодість не вернеться, не вернеться вона». Кохай – попри війну, сльози, втрати, бо тільки почуття закоханості стимулює життя, здатне відроджувати, продовжувати рід і традиції, сіяти, жати, писати музику і поезію, полотна, чути шелест миттєвостей у мушлі Вічності.
Рекомендую книгу Олександра Ватаги «Люби її». Впевнена, поціновувачів сучасної поезії вона не розчарує.
Олександре! Твій талант заслуговує на увагу, а твоє творче зростання – на повагу. Пиши – це твій спосіб самовираження. Але ніколи не зупиняйся на досягнутому. Немає межі досконалості, як і немає досконалості в самій творчості. Тоді ти виростеш до справжнього зрілого майстра слова, матимеш свого вдячного читача – твій талант заслуговує того.
Олена Герасименко, поетеса, член НСПУ
Жарук_Четверта усмішка_2025_обкладинка4 квітня 2025 року. У нас побував наш надійний партнер, директор Видавничого Дому «Бук-Друк» ОЛЕКСІЙ ЄВЕНОК. Він взяв участь у нараді з приводу нашої спільної участі з житомирянами в травневому «ВІН-БУК-ФЕСТІ» – книжковому ярмарку-фестивалі, який традиційно проходить у Вінниці, цього разу 9-10 травня. На фестивалі обидва наших Видавничих Доми, а також нещодавно зареєстроване ними ВИДАВНИЦТВО «ПОЕЗІЯ УКРАЇНИ» проведуть «Автограф-сесії» – зустрічі з поетами та прозаїками Вінниччини, що стали завдяки їм новими іменами в літературі, демонструватимуть новинки краєзнавчих та інших видань.
ОЛЕКСІЙ ЄВЕНОК привіз до Вінниці наклад книги АНАТОЛІЯ ЖАРУКА «ЧЕТВЕРТА УСМІШКА» – повість про долю талановитого музиканта в сучасних складних умовах життя. Скоро в проекті «ВІННИЦЬКА ЗВУКОВА КНИГА НА ЮТУБІ» можна буде прослухати фрагменти прози Анатолія Жарука.
МИХАЙЛО КАМЕНЮК,
редактор Видавничого Дому «Моя Вінниччина»,
виконавчий директор видавництва «Поезія України»
Скакодуб_Лілія СтасюкУжинки за 2024 рік ладижинського ЛМО “Стожари” привезли до комори. Сім літературних збірок, виданих за програмою книговидання на кошти громади, яку запровадили керівники міста.
Керівник ЛМО “Стожари”Андрій Скакодуб, як дбайливий господар, віддає частку врожаю , як насіннєвий фонд, в комору на зберігання , себто в бібліотеку.
Анна Михайлівна Чигрина уже розподілила це добро по бібліотеках шкіл Ладижинської громади та читальних залах ЦБ.
На 2025 рік експертною радою затверджено видрук шести літературних збірок. Будемо працювати..
Всі книги видрукувані У видавництві “Лілія” м. Хмельницький, за що ми дуже вдячні Лілії Стасюк. За якість, за своєчасне віддрукуваня і доставку книг. Співпрацювати з таким Видавцем приємно і корисно обом сторонам.
Вінниця_книга для дітей_2025З нагоди Міжнародного дня дитячої книги ділимося нещодавньою новинкою – «Книжечкою-мандрівочкою» про Вінницю від Видавництво Старого Лева .
Це абетка, де кожна літера позначає щось, або когось з історії нашого міста: А – ілюзіон «Амбрось» , Б – Бог (давня назва Південного Бугу♒️), В – водонапірна вежа, Г – готель «Савой» , і так далі.
Цю абетку про «місто блакитних трамваїв і диво-фонтанів» ⛲️написала дитяча письменниця з Вінниці Зоряна Живка. З неї можна дізнатися багато цікавих фактів про найвидатніші місця, історичні постаті, символи Вінниці, а також маловідомі цікавинки, як от подільський діалектизм джінджик (комарик) .
Більше про видання – за посиланням: https://www.facebook.com/share/p/1AU9LzvxqY/
У кінці минулого року у «Видавництві Старого Лева» вийшла друком «Книжечка-мандрівочка» про Вінницю – «місто блакитних трамваїв і диво-фонтанів». Це абетка, де кожна літера позначає щось або когось з історії нашого міста.
У цій серії є книжки-абетки про Дніпро, Запоріжжя, Київ, Львів, Миколаїв, Одесу, Суми, Харків, Херсон і Чернігів. Текст до вінницької книжки написала дитяча письменниця Зоряна Живка. Серед творців цього видання також зазначені авторка проєкту «Книжечка-мандрівочка» Ірина Тараненко і його головна ілюстраторка Марта Лешак.
«Мої автори зазирнули в кожний райончик, скуштували подільські флудні та побували на скелях, а все для того, щоби створити абетку про перлину нашого Поділля. Кожна літера – це ДНК міста, унікальна риса, без якої немислима його захоплива історія», – йдеться у описі видання.
А – ілюзіон «Амбрось», Б – Бог (давня назва Південного Бугу), В – водонапірна вежа, Г – готель «Савой», Ґ – знатний польський рід Ґрохольських… З цієї міської абетки можна дізнатися багато цікавих фактів про найвидатніші місця, історичні постаті та символи Вінниці, а також маловідомі цікавинки, як-от подільський діалектизм джінджик (комарик). До кожної з 33 літер абетки є кольорові ілюстрації і короткі описи, за допомогою яких можна цікаво й грайливо вивчати місто.
«Книжечку-мандрівочку» про Вінницю можна знайти на полицях книжкових магазинів, а також на сайті Видавництво Старого Лева: https://starylev.com.ua/knyga-knyzecka-mandrivocka-vinnycya
___
Зоряна Живка (творчий псевдонім Зої Жук) – письменниця, літературна критикиня, редакторка й упорядниця низки християнських збірок для дітей. За спеціальністю – філолог, закінчила Національний університет «Києво-Могилянська академія». Нині мешкає під Вінницею. Авторка книг «Таємниця помічників святого Миколая», «Мрія. Небесні авіалінії», «Півник-переможець», «Пес Патрон. Маленька історія про велику мрію», «Ангел на ймення Грушка. Дітям про Голодомор» та інших.
Експертна рада_280325_028 березня 2025 року у пресцентрі Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Вінницької ОВА відбулося засідання оновленого складу конкурсної комісії з відбору книг серії “Моя Вінниччина”.
Основна мета проєкту – дослідження та популяризація історії, культури й побуту населених пунктів Вінниччини, а також висвітлення життєвого шляху видатних діячів національної історії, науки та культури. Важливим аспектом ініціативи є поширення краєзнавчої літератури, її презентація в громадах та навчальних закладах, що сприяє патріотичному вихованню молоді.
📚На розгляд комісії представлено чотири книги:
▫ “Лісниче село Мальовниче” Вадима Вітковського;
▫ “Воронівці, моє рідне село – доброти і любові криниця” Миколи Дороша;
▫ “Заболотне. Зернини в колоску” Ніни Марущак;
▫ “Талалаї” Марії Онищук.
Директорка Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю ОВА Світлана Юзвак наголосила на важливості забезпечення високої якості видань, зокрема зазначивши: “Попри сучасні виклики, ми маємо фінансування на видання творів місцевих авторів. Важливо, щоб книги, які виходять друком, були змістовними та відповідали встановленим вимогам. Ці видання є обличчям нашого регіону та його історією, яка збережеться для майбутніх поколінь. Оновлений склад комісії має ретельно оцінювати представлені твори, враховуючи їхню художню та суспільну цінність, актуальність і значення для регіону. Закликаю до прозорого та відповідального підходу у процесі відбору, щоб кожне видання стало гідною частиною культурної спадщини області”.
🖋️В свою чергу голова Вінницької обласної організації Національної спілки письменників України Вадим Вітковський відзначив унікальність кожного твору, представленого на розгляд комісії, та виокремив їхні особливості.
У ході засідання учасники розглянули рекомендації та пропозиції, обговорили механізми й підходи до подальшої роботи, а також визначили роль кожного члена комісії у процесі відбору.
🖇️За підсумками наради ухвалено рішення продовжити детальне ознайомлення з поданими книгами для подальшого прийняття рішень.
Довідник Письменники Вінниччини_презентація_27032527 березня 2025 року у відділі художньої культури та мистецтв ВОУНБ ім. В. Отамановського відбулася презентація довідника «Письменники Вінниччини» Андрія Стебелєва у межах засідання науково-краєзнавчого клубу «Дослідник краю».
Автор видання Андрій Стебелєв, поділився історією творення довідника, наголосив на цінності кожного із зазначених у довіднику письменників Вінниччини. Окреслив подальші свої літературні плани та пошуки.
У заході взяли участь
Галина Слотюк, в. о. директора ВОУНБ ім. В. Отамановського
Оксана Антонюк, завідувач відділу краєзнавства ВОУНБ ім. В. Отамановського
Ірина Зелененька, кандидат філологічних наук, доцент ВДПУ ім. М. Коцюбинського, поетеса, літературознавець, член НСПУ
Михайло Каменюк, письменник, редактор Видавничого Дому «Моя Вінниччина», заслужений працівник культури України
Віктор Мельник, поет, прозаїк, перекладач, літературний критик, член НСПУ
Петро Гордійчук, поет, перекладач
Віктор Цимбал, поет
На творчу зустріч завітали науковці, літературознавча інтелігенція Вінниччини, бібліотечні працівники, студентська молодь Вищого професійного училища № 11 м. Вінниці за сприяння Вінницького державного центру естетичного виховання учнів професійно-технічних навчальних закладів.
Захід супроводжувала книжкова виставка-ювілей «Творча душа Поділля» (до 60-річчя від дня народження Андрія Стебелєва), підготовлена фахівцями відділу краєзнавства.
Олег Крушельницький

Олег Крушельницький

25 березня у ВОУНБ ім. В. Отамановського відбувся літературно-мистецький вечір «Треба так любити цю землю…». Захід було організовано з нагоди 88-річчя Євгена Гуцала, українського письменника-шістдесятника, прозаїка, новеліста, публіциста, лауреата Шевченківської премії, та 13-річчя з дня заснування літературно-мистецького об’єднання «Подільська хризантема» ім. Євгена Гуцала.

Модерувала вечір – Вероніка Остапчук, керівник об’єднання, поетеса, бард, член НСЖУ. Авторка співала своїх пісень та розповідала про життєвий і творчий шлях знаного поета-земляка Євгена Гуцала.
На заході виступила та прочитала свою поезію Ірина Федорчук, директор КЗ «Центр естетичного виховання» Вінницької міської Ради, поетеса, член НСЖУ, керівник літературно-мистецького об’єднання «Імпреза».
Звучали й авторські вірші учасників «Подільської хризантеми» – вінницьких поетів: Олега Крушельницького, Альони Нікітіної, Наталії Химич, Тетяни Шкурак та вірші Євгена Гуцала у виконанні Світлани Котляр.
Присутніми на літературно-мистецькому вечорі були викладачі та студенти ДПТНЗ “Вінницьке міжрегіональне вище професійне училище”
за сприяння «Вінницького державного центру естетичного виховання учнів професійно-технічних навчальних закладів», користувачі й працівники бібліотеки.
Пам’ятаймо про надзвичайно багатогранного й caмобутнього письменника Євгена Гуцала. Читаймо і надихаймося його творами, а також творами його послідовників і колег по перу – наших талановитих вінницьких поетів.
Стебелєв_60_230325_123 березня 2025 року. Відомому вінницькому письменнику АНДРІЮ СТЕБЕЛЄВУ -60! Це – визначна подія не лише для Вінницької обласної письменницької організації, але й для усієї культури Вінниччини. До всього, Андрій – активний автор нашого Видавничого Дому, безлічі цікавих культурологічних проектів, невтомний упорядник та укладач багатьох альманахів, книг своїх колег і колежанок. Він уміє консолідувати творчі сили краю, а отже, на його творчий ювілейний звіт, який пройшов сьогодні в музеї М.Коцюбинського, прийшли, крім колег-письменників, художники, активісти творчих об’єднань, чимало друзів.
Голова Вінницької обласної письменницької організації ВАДИМ ВІТКОВСЬКИЙ та Почесний її голова МИХАЙЛО КАМЕНЮК вітали ювіляра від імені усієї письменницької спільноти України, адже Андрій, крім усього, очолює Ревізійну комісію НСПУ. Колеги вручили герою дня вітання від Вінницького міського голови Сергія Моргунова, голови НСПУ Михайла Сидоржевського і Почесну відзнаку – медаль Національної спілки письменників України. Вітали ювіляра письменники, художники, видавці, творча молодь.
Невимушено, з притаманним йому вишуканим гумором вів свій бенефіс сам ювіляр. Наскрізною поетичною темою зустрічі було авторське читання нової, ювілейної поетичної книги Андрія «ГАЛЮЦИГЕНІЯ» (назва іронічно-провокативна, а поліграфічне оформлення, як завжди, новаторське).
Зустріч переконала присутніх в одному: наш ювіляр жвавий, активний, потужно заряджений на творчість та інші подвиги!