Author Archive

Гранатова_0710254 жовтня у виставковій залі Вінницького літературно-меморіального музею М.М. Коцюбинського відбулася тепла й душевна зустріч з вінницькою письменницею Вірою Гранатовою, яка презентувала свою нову поетичну збірку «Десь між небом і землею». Це вже шоста книга авторки, наповнена ніжною лірикою, світлом кохання та вірою в добро. 💫
Поезія Віри Гранатової прозвучала під супровід гітари у виконанні Дмитра Задоянчука, а чарівна Тетяна Скомаровська подарувала присутнім пісні, створені на вірші авторки. Особливої атмосфери додали музичні виступи гурту «Подоляни» з міського палацу мистецтв «Зоря» та пісня про осінь у виконанні Олександра Рака. 🎶
Збірка ілюстрована картинами талановитого художника з Тульчинщини Григорія Зорика, який також завітав на захід.
Модерувала зустріч ведуча, журналістка та волонтерка Аліна Олійник, створивши атмосферу тепла й щирості.
Серед гостей були друзі, поети, шанувальники поетичного слова — усі, хто цінує щирість і творчість авторки. «Музей Михайла Коцюбинського – місце сили для творчих людей!» – зазначила Віра Гранатова.
Щиро дякуємо всім учасникам і гостям за чудовий вечір! 💛

Купчик Олена_фотоРішенням Секретаріату НСПУ від 2 жовтня 2025 року поетеса Олена Купчик попнила спілчанські лави Вінницької обласної організації. Щирі Вітання!

 

Вітковський_0110251 ЖОВТНЯ 2025 РОКУ. у День Українського Козацтва і Захисників України ми зустрілися з учнями старших класів Вінницького ліцею номер 18, що його очолює Катерина ПОДЖАРЕНКО, депутат Вінницької міської ради, відома громадська діячка, на запрошення давньої нашої знайомої і приятельки МОРОЗОВОЇ Наталі Іванівни, в минулому директорки Вінницької обласної наукової бібліотеки імені Отамановського.
На зустріч у бібліотеку прийшли хлопці й дівчата, які небайдужі до історії України і Вінниці, долі нашої держави, що завойовується нині на Сході, в боротьбі з одвічним ворогом.
Оскільки я є не лише підполковником СБУ запасу, а й полковником Українського Реєстрового козацтва, кавалером двох козацьких орденів гетьмана Івана Виговського та Івана Мазепи 5-го ступеня, то й мова пішла від найдавнішого – народних лицарів, руських дружин князя Святослава і короля Данила, Січових стрільців Дмитра Вітовського, козаків УНР Симона Петлюри, бійців УПА, хлопців і дівчат Небесної Сотні, і аж дотепер – воїнів Азову і Айдару, інших полків і дивізій Збройних Сил України, Небесного Воїнства нашого, які віддали за нас з вами найдорожче – ЖИТТЯ, багатьох інших, чиї імена нам відомі, і тих, кого не знаємо поки що, проте пам’ятаємо про їхні подвиги.
Я розповів про серії книг «Моя Вінниччина» (вже є 120 томів формату А-4! ) і «Твої люди, Вінниччино. Герої України» (є 10 випусків!), що виходять коштом Вінницького обласного бюджету.
Особливо молодь зацікавила остання серія, для якої я особисто написав 5 книг про Героїв України, двох – живи і трьох – полеглих, зокрема, про світлої пам”яті Героя України Геннадія КЕРНИЧНОГО, молодого хлопця, який воював з 2014 року, останніх 5 років – на протезі.
Їм випала така Честь і Доля – завершити справу великих пращурів наших і остаточно перемогти споконвічного ворога, а нашому народу пройти через страждання і болючі втрати, щоб відчинити двері нашим дітям і внукам до щасливого і світлого європейського майбутнього.
Домовилися, що всі, хто дружить зі словом, стануть потенційними авторами нашого збереженого завдяки обласній владі й департаменту інформаційної діяльності та комунікації з громадськістю Вінницької обласної військової адміністрації (директор Світлана ЮЗВАК) одного з небагатьох товстих, як його назвав свого часу академік Іван ДЗЮБА, журналу «Вінницький край».
ВАДИМ ВІТКОВСЬКИЙ,
директор обласної комунальної установи «Видавничий Дім «Моя Вінниччина»,
заслужений журналіст України
А. Добрянська і Л. Здирко

А. Добрянська і Л. Здирко

29 вересня 2025 року. Сьогодні в день народження ЛЕОНІДА ТАРАСОВИЧА ГАВРИША, великого благодійника культури, зокрема, українського книговидання, була вручена премія його імені черговим лауреатам:

ЗДИРКО ЛЮБОВІ ІВАНІВНІ, вчительці початкових класів Івашковецької школи Шаргородської громади Жмеринського району, поетесі, редактору-упорядниці Видавництва «Поезія України», етнографу, майстрині народно-прикладної творчості;
ДОБРЯНСЬКІЙ АННІ ВОЛОДИМИРІВНІ (ПОЛІНІ ЕС ЛІ), поетесі, художниці,художньому керівнику Будинку культури с.Кіблич Гайсинського району.
Премію вручили голова наглядової ради ПРАТ «Володарка» РОМАН ГАВРИШ та президент громадського об’єднання «Русалка Дністровая» МИХАЙЛО КАМЕНЮК. В урочистості взяли участь завідуючий кафедрою Київського Національного університету імені Т.Г.Шевченка ВАДИМ ЦЮРА, лауреати премії імені Л.Т.Гавриша минулих років ВАДИМ ВІТКОВСЬКИЙ (голова Вінницької обласної письменницької організації), МИХАЙЛО ВАЦЬО (керівник відомого ансамблю «Щедрик», викладач Вінницького педагогічного університету імені М. Коцюбинського), православний священик, протоієрей ВАЛЕРІЙ ШВЕЦЬ.
ДОВІДКА: Премія імені Леоніда Тарасовича Гавриша була започаткована у 2018 році трудовим колективом Вінницької фабрики «Володарка», яким він керував, та громадським об’єднанням «Русалка Дністровая» і вручається щорічно в день народження Л.Т.Гавриша діячам культури, літератури та мистецтв за значний внесок в розвиток духовності громадянського суспільства.
Слушна ОксанаВИДАВНИЦТВО «ПОЕЗІЯ УКРАЇНИ» ЗАПРОШУЄ І ПРЕДСТАВЛЯЄ
Збірка лірики браїлівчанки ОКСАНИ СЛУШНОЇ «ОСТРІВ ОКСАМИТОВИХ ОБІЙМІВ» таємнича не лише за назвою. Читач і слухач під час її презентації зустрінеться з «Таємничими тавтограмами» першого розділу, ритмомелодикою жіночих дум і почуттів, одкровеннями романтичного серця, мандруватиме землею, серед див природи, і небом – де зорі Щастя і Печалі.
Прийдіть на побачення з трепетною поезією та її авторкою, не пошкодуєте!
ОКСАНА СЛУШНА
***
Червоним колесом на Захід покотилось
По небу сонце, й день за ним пішов.
Отак кохання моє перше загубилось,
Може, молодший хтось його знайшов.
Упала зірка десь за небокраєм,
Бажання швидко промайнуло в голові.
А я все мрію і його чекаю,
І гублю сльози – роси у траві.
НЕОБХІДНІСТЬ
Багато слів улесливих і щирих
Про жінку сказано у віршах та піснях.
У серенадах й досі серцю милих,
Про це написано в легендах і казках.
З давен дійшло до нас, як теорема,
Немов історії живі сліди,
Як вічна нерозгадана дилема,
Як скарб, який комусь треба знайти.
Як генетичний код іще від Єви:
Ця необхідність в лагідних словах,
Ця дивна й водночас проста потреба,
Яку непросто так знайти в чоловіках
Тріскун Олена_27092527 вересня 2025 року. Сьогодні в Будинку культури села Кам’яногірка Станіславчицької громади Жмеринського району з великим успіхом пройшла презентація першої поетичної збірки ОЛЕНИ ТРІСКУН «Я МАЮ КРИЛА». Це була своєрідна сповідь перед рідним селом, де народилась, виросла, звідки пішла у широкий світ поетеса. Де за її ж словами сяє зоря першого кохання, «і руки мамині, протягнуті до Бога».
З першим кроком у літературне життя сердечно вітали свою землячку члени великої делегації Жмеринського літературного об’єднання «Калинове гроно» на чолі з письменником ВОЛОДИМИРОМ ГОРЛЕЄМ, голова Станіславчицької громади ВОЛОДИМИР ПЕРЕПЕЧАЙ, директор видавництва «Поезія України», редактор презентованої книги МИХАЙЛО КАМЕНЮК, колеги по Жмеринського КУ “Центр з фінансового обслуговування закладів освіти, сім’ї, молоді, спорту, культури і туризму», співочий жіночий гурт «Мовчанський батальйон» с.Мовчани Жмеринського району, друзі сім’ї О.Тріскун ТЕТЯНА та СЕРГІЙ ІГНАТЕНКИ, працівники культури, односельчани.
Було вшанування героїв-воїнів, які захищають нині Україну від ворожої навали, були роздуми про роль літератури, художнього слова у відсічі ворожій культурній експансії, були щирі вірші і пісні у авторському виконанні О.Тріскун та її літературних побратимів.
ДОРОБОК ВИДАВНИЦТВА «ПОЕЗІЯ УКРАЇНИ» З МІСЯЦЯ В МІСЯЦЬ СТАЄ ВСЕ ВАГОМІШИМ І ЗНАЧИМІШИМ, НАШІ КНИГИ СПРИЯЮТЬ ДУХОВНОМУ ЄДНАННЮ СУСПІЛЬСТВА.
Панчук_250925Дякуючи воїнам, які тримають оборону на Сході і мирне Небо над нами , ми змогли зібратися в музеї М.М.Коцюбинського для обговорення книги «Спокуса». Тепло і професійно розпочала нашу розмову директор музею Лариса Кравченко. Ще ніколи в мене не збиралося стільки членів Національної спілки письменників України; голова Вінницької обласної організації НСПУ Вадим Вітковський, поет Віктор Крупка, Лариса Сичко,Жанна Дмитренко, Тетяна Бойчук, авторка нової книги «Сто вражень з часу межичасся».
Провідний методист ОНМЦ Ніна Джус виразно прочитала оповідання «Портрет на замовлення» і дала позитивну оцінку твору, а Жанна Дмитренко тут же створила вірш про нашу презентацію і, звичайно, не забула про мою творчість. Приїхали з Браілова мої друзі Микола Самборський і директор музею Володимира Забаштанського Надія Слободенюк, а Віктор Соловей, доцент ВДПУ імені Коцюбинського передав привітання від колективу університету. А ще було багато друзів, які знайшли час привітати мене з появою нової книги. Всі їхні теплі і душевні слова зробили мій день щасливішим і особливим. Щиро вдячний усім!
Федір Панчук
Качківка_21092521 вересня 2025 року. В селі Качківка (Ямпільська міська громада Могилів-Подільського району) на святі День села відбулося громадське обговорення-презентація книги В.ДЯЧКА «МОЯ КАЧКІВКА» (серія «Моя Вінниччина» випуск 112 ).
Скажу відразу, ми, творча група письменників і працівників обласної комунальної установи Видавничий дім «Моя Вінниччина», могли б і не потрапити на це цікаве дійство – День села Качківки, бо відбувалося воно за традицією в неділю, вихідного дня, якби не допомога відомого ямпільчанина, депутата Верховної Ради України кількох скликань, ректора Вінницького Національного аграрного університету, академіка Григорія Миколайовича Калетника, який надав транспорт для нашої поїздки.
Коли ми приїхали у Качківку і я побачив величну споруду Будинку, ні, палацу Культури, то був приємно вражений цією величною багатоповерховою спорудою, що височіла над селом і гідна була б прикрашати і столицю! Нам сказали, що це заслуга колишнього голови качківського колгоспу-мільйонера, що стала йому довічним пам’ятником, таких у Радянському Союзі було лише…три!
На одному з поверхів, у залі на півтори тисячі місць і відбулася презентація книги-історії села автора світлої пам’яті Віктора ДЯЧКА, підготовлена Михайлом ДЕВДЕРОЮ, батьком нашої відомої письменниці Катерини ДЕВДЕРИ. Книга ця видана коштом громади, де головну роль відіграла родина БЕЖНАРІВ – Миколи Анатолійовича, Сергія Анатолійовича, Тетяни Анатоліївни та їх численних друзів, які отак, народною творчою толокою, постановили вшанувати пам’ять свого талановитого земляка.
Скажу, що з автором ми обидва ровесники, бо ходили до приблизно однакових шкіл: він до приміщення колишньої церковно-приходської школи, а я – до вівчарні поміщика Маньковського, прилаштованого під школу, бо величний палац поміщика зі скульптурами і картинами відомих художників мої надто революційні односельці спалили і все знищили, навіть сліду від фундаментів не залишили. Ми обидва вчилися за дерев’яними партами з відкидними частинками, писали перами «зірочка», вмочаючи їх у фарфорові чорнильниці, не митими їли яблука і груші, лише витерши їх об штани, пригощали шматком хліба зі смальцем товаришів на вулиці, його кусали всі – і ніхто не хворів!
Я так само, як і Віктор, починав з віршів, але потім покинув, послухавши мудрої поради Вчителя, світлої пам’яті Богдана Васильовича Леськіва.
На презентацію в залі зібралося майже все село, приїхали земляки з близьких і дальніх місць, сиділи сестри Віктора Дячка – Євдокія і Зінаїда Олексіївни, бо мама, 95-літня Олександра Василівна, залишилася вдома чекати нас на гостину, щоб пом’янути талановитого сина свого Віктора.
Про автора книги говорили МИХАЙЛО ДЕВДЕРА, голова обласної організації Національної спілки письменників України, директор обласної комунальної установи Видавничий дім «Моя Вінниччина» ВАДИМ ВІТКОВСЬКИЙ, поет ВІКТОР ЦИМБАЛ, з фотоапаратом у залі працював ВІКТОР КРАВЧЕНКО.
Пом’янули полеглих на фронтах Героїв-односельчан, згадували приклади героїзму і мужності, зокрема, я прочитав фрагменти зі щоденника італійського військового кореспондента минулої війни Курціо Малапарте, який 8 серпня 1941 року в Качківці зробив запис про мужність радянських воїнів, які тримають фронт, гинуть, але не здаються, і перекинув умовно місток на бійців сучасних Збройних Сил України, в жилах яких також козацька кров пульсує і кипить… При цьому я добавив, що у другому томі історії Качківки, що його обов’язково напише МИХАЙЛО ДЕВДЕРА, буде згадано це, а також у розділі Гордість села – того голову колгоспу,який збудував такий палац культури, і Віктора Дячка, і самого Михайла Девдеру…
Староста села ІГОР ПОПОВСЬКИЙ вручав переможцям конкурсу читців імені Віктора ДЯЧКА відзнаки, , а нас, гостей свята, пошанувала громада розкішним короваєм…
Завершилося наше перебування в Качківці гостиною в обійсті світлої пам”яті Віктора Дячка, де він жив і творив, поминанням його.
А коли вже виходили зі старенької хатинки, що нагадувала музейну, і поет Віктор Цимбал поцілував руку 95-літній мамі Віктора, яка сиділа на лавиці під виноградом, я помітив, як засяяли забутою радістю враз очі літньої жінки, їй до 100 літ залишилося якихось 5, і вона хотіла б їх прожити з Божою допомогою.
ВАДИМ ВІТКОВСЬКИЙ
Ладижин_форум_190925_119 вересня 2025 року. «МИ І Є – Україна!»! Під таким гаслом відбувся у Ладижині, місті енергетиків, мужніх і працьовитих людей, при підтримці місцевої влади Третій літературно-мистецький форум «МИ І Є УКРАЇНА». Організаторами виступили Ладижинська територіальна громада (Ладижинська міська рада), культурно-мистецька агенція «АРТ-РОДИНА», громадська організація «Літературно-мистецьке об’єднання «Стожари» і культурно-мистецька платформа «Ми і є – Україна».
Участь у форумі взяли творчі делегації-літературні об’єднання з Теплика, Тульчина, Тростянця, Жмеринки, Бершаді, ну, і, звісно, Ладижина. Вінницю представляли члени обласної організації Національної спілки письменників України Вадим Вітковський, Жанна Дмитренко, Лариса Сичко, дружина відомого художника Олександра Пелешка, фотохудожник Віктор Кравченко; Жмеринку – письменник Володимир Горлей і Надія Слободенюк, директорка Браїлівського музею Володимира Забаштанського, Теплик – письменниці Олена Герасименко, Олена Павленко, Тетяна Приймасюк, Тростянець – письменниці Світлана Баламут-Осоховська і Світлана Кринична, Тульчин – письменник Станіслав Прилипко; Немирів – літераторка Оксана Радецька; Бершадь – Анастасія Василишина, а Ладижин – письменник Петро Войт і відомий громадський діяч, правозахисник, керівник літературно-мистецького об’єднання «Стожари» Андрій Скакодуб.
Ще ніколи на одній сцені не збиралося стільки членів Національної спілки письменників України – 10!
Після реєстрації учасників запросили на супер-цікаву екскурсію місцевим дендропарком, що йому за насадженнями і культурою догляду можуть позаздрити і столичні парки.
Розпочали роботу форуму дуже оригінально – гарним виконанням Борисом Казанцевим на кларнеті Гімну України, після чого пошанували вставанням полеглих за Україну воїнів Збройних Сил України.
Слід сказати, що ладижинських літераторів дуже потужно підтримує міська влада, щороку на книговидання з бюджету виділяються сотні гривень! Про це говорили у своїх виступах виконуючий обов’язки міського голови Олександр Коломієць і його заступник Максим Чикригін.
Під час відкриття формуму голова Вінницької обласної організації НСПУ, директор обласної комунальної установи «Видавничий Дім «Моя Вінниччина», заслужений журналіст України Вадим Вітковський вручив Петрові Войту Продяку голови НСПУ Михайла Сидоржевського, а Володимир Горлей – диплом лауреата літературної премії імені Павла Добрянського.
Учасники форуму познайомилися з творчими здобутками ладижан на локаціях «Відкритий простір громадського спілкування» (виставка картин художників «Арт-вернісажу» Аліни Замойської, Ольги Нагорної, Тамари Лобачової, Юрія Самійленка, Олександра Волковського, Анни Яроцької і Вадима Ткачука), «Центр творчості «Спадщина» (роботи Василя Рижого і Наталії Лавренюк. А Петро Кривич прокоментував свою і учасників історичного клубу «Гіпаніс» виставку знайдених артефактів, що підтверджують значно більший історичний вік міста Ладижин, ніж вважалося досі; «Презентація літературно-мистецького альманаху «Ладижинська пектораль» (книги Миколи Шерника «Мамині райдуги», Андрія Скакодуба «Вечір хмільних передзвонів», творчість Станіслава Бажана, Ольги Нагорної, Тетяни Макаревич, культурно-мистецької агенції «Арт-Родина»); «Історико- етнографічний центр «Лада» ( музейні експонати «Етновідлуння крізь віки», картини художників Максима Пешкова, Людмили Яроцької, Дмитра Самошевського, Валентини Балаховської, Валентини Рябої, Володимира Іщука, персональна виставка творчих робіт Надії Горовенко «Скарби рідної землі», презентація книги Петра Войта «Бабусина скриня».
Особисто мене порадувала одна зустріч – наприкінці форуму, вже перед самим від’їздом до Вінниці, до мене підійшла молода жінка у вишиванці і запропонувала сфотографуватися: нею виявилася бершадчанка Анастасія Василишина, яка нагадала, що я допомагав їй підготувати колись курсову роботу, і ми зустрічалися у Вінниці… Тепер вона живе у Бершаді і займається художньою вишивкою…
Упродовж форуму червоною ниткою проходила думка про те, що це ми всі, які зібралися тоді в Ладижині, і всі українські люди, загалом, воїни Збройних Сил України, які тримають Небо над нами, і полеглі за Україну Герої, – це і є Украна, що її не зламати і не перемогти нікому! Бо в «наших жилах кров козацька нуртує і гуде»!
ВАДИМ ВІТКОВСЬКИЙ
Відкриття форуму професійно провела Людмила Невеселюк, директорка школи села Заозерне.
Панасюк Таміла_Батькова порада_19092519 вересня 2025 року. В с.Гонтівка Могилів-Подільського району, в приміщенні місцевої гімназії відбулася презентація першої поетичної книги нашої авторки ТАМІЛИ ПАНАСЮК «БАТЬКОВА ПОРАДА». Поетеса обрала місцем своєї творчої сповіді рідне село і школу, яку вона свого часу закінчувала.
Зустріч з земляками-читачами, гостями презентації Таміла Панасюк розпочала словами вдячності захисникам рідного краю на полі бою з ворогом. Вона повідомила, що в залі знаходиться її подруга, син якої, бойовий льотчик Ігор Хмара загинув смертю хоробрих, захищаючи Україну, закликала Хвилиною Мовчання вшанувати Воїнів Світла Ігоря та його бойового побратима Іллю, гонтівчан Володимира Следя, Костю Стелю і всіх полеглих у війні проти російських агресорів.
А сама презентація скидалася на великий урок рідної літератури, в центрі уваги якого була широкопанорамна тематично, мудра за змістом, прониклива за оспівуванням рідної Гонтівки та всієї Наддністрянщини поезія з книги «Батькова порада». Про неї говорили всі: творчі митці з Сугаківської, Вендичанської, Чернівецької громад, Могилів-Подільського, письменники з Вінниці: поет ВІКТОР ЦИМБАЛ та директор видавництва «Поезія України» МИХАЙЛО КАМЕНЮК, відомий письменник, скульптор, громадський діяч, випускник Гонтівської школи МИКОЛА КРИЖАНІВСЬКИЙ, вчителі Гонтівської гімназії, друзі поетеси, її рідня. Таміла Панасюк була засипана квітами, в яких вона кохається, подарунками, які несли на собі печать автентичності.
Так подружжя ЛІТВІНОВИХ з села Біляни ЛЮДМИЛА та АНАТОЛІЙ подарували поетесі столітній вишиваний рушник рідкісної роботи. А директор Гонтівської гімназії ЮРІЙ КОЛІСНІЧЕНКО з’явився на свято з класними журналами часів Тамілиного школярства, з допомогою яких охарактеризував неабиякі здібності Таміли з перших класів. Він повідомив, що віднині в програмі літератури в школі учні вивчатимуть твори Таміли Панасюк, писатимуть свої дослідження про її поезію.
Поет і композитор ІВАН КРИЖАНІВСЬКИЙ показав відео прем’єри своєї пристрасної пісні «Приворожила» на слова Таміли Панасюк, коментуючи яку поетеса сказала, що в її жилах можливо тече й циганська кров і що покладений на музику вірш автобіографічний.
Талановиті учні гімназії під керівництвом невтомного педагога, музиканта і композитора ВІКТОРА ГРУДІНА подарували Тамілі Панасюк музичні сувеніри.
Було багато поезії, музики, квітів, а ще більше щирості і радості від творчого спілкування з неординарною особистістю.
У видавництві «Поезія України» планують видати нову книгу поезій Таміли Панасюк.